ПСИХОЛОГІЧНА ДІАГНОСТИКА, КОРЕКЦІЯ І РОЗВИТОК стресостійкість СТУДЕНТІВ ВНЗ
1 НОУ ВПО «Гуманітарний університет», Єкатеринбург
6. Folkman S. Lazarus R. S. An analysis of coping in a middle age community sample // Journal of Health and Social Behavior. - 1980. - Vol. 21. - P. 219 - 239.
7. Lazarus R. S. Folkman S. Coping and adaptation // The Handbook of Behavior Medicine. - 1984. - New York: Guilford. - P. 282 - 325.
Навчально-професійна діяльність студентів вузів характеризується наявністю великої кількості різних стресогенних факторів. У їх числі особливе місце займають інформаційні навантаження, складність досліджуваного матеріалу, розумове стомлення, екзаменаційний стрес, побутові та фінансові проблеми, труднощі адаптації в навчальному колективі і у взаєминах з викладачами [4].
Все це обумовлює актуальність своєчасної психологічної діагностики, корекції і розвитку стресостійкості студентів вузів. У свою чергу, для реалізації цих завдань необхідні адекватні психодіагностичні і психокорекційні засоби і методики.
Однією з таких психодіагностичних методик стала розроблена нами Шкала стійкості до джерел стресу (ШУІС) [3]. Дана методика була розроблена в рамках когнітивної теорії стресу S.Folkman R.S. Lazarus [6, 7] і раціонально-емоційної поведінкової терапії (РЕПТ) А. Елліса [5]. Відповідно, для психокорекції та розвитку стресостійкості студентів був обраний метод РЕПТ.
Дана робота ставила перед собою реалізацію двох основних цілей.
1. Психокорекція та розвиток стресостійкості студентів, які виявили низький рівень стресостійкості за шкалою стійкості до стресу.
2. Розширення уявлень про психодіагностичних можливості даної методики. Передбачалося, що якщо методика досить чутлива до оцінки актуального рівня розвитку досліджуваного властивості, то вона дозволить відстежити динаміку розвитку даного властивості в часі під впливом цілеспрямованих психокорекційних і розвиваючих заходів.
Матеріал і методи дослідження
Отже, для психодіагностики стресостійкості студентів була використана Шкала стійкості до джерел стресу (ШУІС) [3]. Відповідно до теоретичної моделлю методики, стрес викликають ті явища і події, які на підставі суб'єктивної оцінки інтерпретуються особистістю як загроза, збиток або виклик [6, 7]. Дана оцінка є стрессогенной. Все різноманіття потенційних джерел стресу може бути зведене до трьох змінним: сама людина, інші люди і навколишній світ в цілому [5]. Якщо їм дається стресогенних оцінка, то розвивається стан стресу, а оцінюваний об'єкт виступає в якості джерела стресу. Навпаки, стійкість до стресу проявляється нестрессогенной (толерантною або позитивної) оцінкою особистістю себе, інших людей і навколишнього світу.
Методика містить наступні шкали:
1. Шкала «Я сам»: містить характеристики і параметри для самооцінки випробуваним особливостей власної особистості на предмет їх релевантності загрозу, шкоди і / або викликом.
2. Шкала «Інші люди»: містить характеристики і параметри для оцінки випробуваним особливостей поведінки оточуючих людей на предмет їх релевантності загрозу, шкоди і / або викликом.
3. Шкала «Світ навколо»: містить характеристики і параметри для оцінки випробуваним особливостей навколишнього світу в цілому на предмет їх релевантності загрозу, шкоди і / або викликом.
0. Загальна шкала. Відображає загальний рівень стійкості до джерел стресу.
Методика дозволяє досліджувати, по відношенню до яких джерел стресу у випробовуваних стійкість вище або нижче, і на підставі узагальненої стійкості до різних джерел стресу зробити висновок про загальний рівень стресостійкості. Кількісні показники методики спроектовані таким чином, що, чим вище сума балів за шкалами, тим вище рівень стійкості до відповідних джерел стресу і стресостійкості в цілому.
Психокорекційні заходи здійснювалися в рамках раціонально-емоційної поведінкової терапії А. Елліса [5]. Відповідно до даного підходу, джерелом хворих негативних емоцій і стресу є ірраціональні оцінки і погляди щодо себе, інших людей і навколишнього світу (догматичні вимоги, драматизація, низька толерантність до фрустрації, приниження себе та інших). Відповідно, для того щоб позбутися від нездорових негативних емоцій і стресу, необхідно скорегувати ірраціональні судження і погляди і змінити їх на раціональні погляди (недогматіческіе переваги, об'єктивна оцінка негативних сторін, висока толерантність до фрустрації, прийняття себе та інших). Корекційно-розвиваючі заняття проводилися в груповій формі. За характером заняття організовувалися як дидактичні (навчальні). На початку кожного заняття провідний навчав учасників групи різним технікам діагностики, корекції і рішення проблем, потім учасники тренувалися один з одним в їх застосуванні. Загальна тривалість роботи склала 10 занять.
Вибірку дослідження склали дві групи випробовуваних, студентів вузу, зі зниженою стійкістю до стресу і його джерел за даними ШУІС. Перша група - експериментальна, друга група - контрольна. У кожну групу було включено по 15 чоловік.
Процедура дослідження була організована наступним чином.
На першому етапі результати по ШУІС, отримані в контрольній та експериментальній групі, порівнювалися між собою за допомогою t-критерію Стьюдента для незалежних вибірок [2].
Після цього в експериментальній групі реалізовувалися психокорекційні заходи, спрямовані на корекцію зниженою стійкості до стресу і розвиток стресостійкості. У контрольній групі ніяких впливів щодо випробовуваних не здійснювалося.
По завершенні роботи випробовувані в експериментальній і контрольній групах знову тестувалися за допомогою шкали стійкості до стресу, і отримані результати порівнювалися між собою.
Крім цього, оцінювалися зрушення показників за шкалами в контрольній та експериментальній групах від першого до другого тестування. Зрушення оцінювалися за допомогою t-критерію Стьюдента для залежних вибірок [2].
Таким чином, для оцінки ефективності психокорекції використовувався план типу «тест - вплив - ретест» з контрольної і експериментальної групами [1]. Згідно з цим планом, показниками ефективності психокорекції будуть збільшення показників вимірюваних змінних в експериментальній групі від першого до другого тестування і збільшення даних показників у порівнянні з контрольною групою.
Отже, на першому етапі психокорекції виявлялися основні джерела стресу у випробовуваних: власне «Я», інші люди або навколишній світ в цілому. Після цього визначалися основні ірраціональні судження щодо даних змінних і проводилися корекційні заходи, спрямовані на ослаблення і зміни цих суджень на раціональні судження. Після цього оцінювалася ефективність проведеної роботи згідно з планом дослідження. Порівнювалися зрушення показників за шкалами в групах і відмінності показників за шкалами між групами. Результати порівняння представлені в таблицях 1, 2 і 3.
Показники за шкалами методики в експериментальній і контрольній групах до психокорекції
Примітки до таблиці 3:
M1 - середнє за результатами першого тестування;
M2 - середнє за результатами повторного тестування;
t - значення t-критерію Стьюдента;
p - рівень значущості зсуву.
Як видно з таблиць, на момент першого тестування результати за шкалами в обох групах статистично значущих відмінностей не мали. Це свідчить на користь того, що за параметрами досліджуваних змінних на момент початку дослідження обидві групи перебували практично в рівних умовах. На момент повторного тестування результати за шкалами в контрольній групі залишилися колишніми, результати в експериментальній групі статистично значимо збільшилися. При цьому за результатами проведеної роботи стійкість до джерел стресу учасників експериментальної групи статистично значимо перевищила стійкість до стресу учасників контрольної групи. Також показники стресостійкості експериментальної групи статистично значимо зросли від першого до повторного тестування.
1. В результаті проведеної роботи в учасників експериментальної групи зросли показники стійкості до стресу і його джерел.
2. Дослідження показало чутливість методики ШУІС до зміни показників досліджуваних з її допомогою змінних під впливом психокорекційних заходів. У свою чергу, це дозволяє зробити висновок про те, що методика придатна для використання в області психологічного консультування та психокорекції.
Бусигіна Інна Сергіївна, доктор психологічних наук, доцент, завідувач кафедри управління персоналом НОУ ВПО «Гуманітарний університет», м Єкатеринбург.
Пропонуємо вашій увазі журнали, що видаються у видавництві «Академія природознавства»
(Високий імпакт-фактор РИНЦ, тематика журналів охоплює всі наукові напрямки)