Перед заведенням пластиру відзначити крейдою на палубі кордону пошкоджень корпусу судна, які повинні бути закриті пластиром. Одночасно з цим починають заводити подкільние кінці з носа судна. Заведенням подкільних решт відноситься до найбільш трудомістким операціям і вимагає витрат часу. Під час заведення подкільним кінців дається деяка слабина, щоб уникнути за-ціпів за підводну частину корпусу. Щоб зменшити ймовірність зачеплення під-кільна решт за бортові кили, рекомендується в їх середній частині закріпити дві такелажні скоби на відстані, що перевищує ширину судна. Навколо надбудов подкільние кінці обносяться за допомогою допоміжних провідників, поданий-них завчасно. Після цього подкільние кінці проводять уздовж бортів до пробоїни і мають у своєму розпорядженні по обидва боки від неї.
При необхідності (при постановці м'яких пластирів на великі пробої-ни, особливо якщо вони знаходяться на великій глибині) разом з подкільнимі кон-цями заводяться фальшшпангоути з наявних на судні сталевих тросів (Шваров-Тови, запасні шкентеля і т. Д.), Проведені поверх пробоїни і туго обтягнуті. Кінці фальшшпангоутов на палубі з'єднуються гвинтовими талрепами і туго об-тягіваются.
Одночасно з заведенням подкільних решт до місця пошкодження піднош-сят пластир з усім його спорядженням. На час заведення пластиру судно не повинно мати ходу. Подкільние кінці за допомогою скоб приєднують до коуша в нижніх кутах пластиру (на кольчужному пластирі три, на всіх інших типах пластирів по два подкільних кінця). Пластир розгортають і поступово СПОВ-кают за борт, приєднавши до верхньої шкаторини шкоти і контрольний штерт. На бічних шкаторини кольчужного і полегшеного пластирів додатково кре-пятся відтягнення. У міру опускання пластиру обтягують з протилежного бор-ту подкільние кінці. Коли пластир, згідно з показаннями контрольного штерт, буде опущений на задану глибину, шкоти закріплюють, а подкільние кінці з протилежного борту обтягаються втугую хват-талями або через каніфас-блоки, заводяться на близько розташовані лебідки і обтягаються з їх допомогою. Щоб уберегти подкільние кінці від пошкоджень при обтягуванні, рекоменду-ється підкладати під них на крутих вигинах колоди або дошки.
Мал. Постановка м'якого пластиру:
1 # 8209; відтяжка; 2 # 8209; таль; 3 # 8209; шкот; 4 # 8209; канат до талі (лебідки); 5 # 8209; подкільние кінці;
6 # 8209; пластир: 7 # 8209; контрольний штерт; 8 - фальшшпангоути
Для надійного розкріплення шкоти повинні бути розтягнуті під кутом до вертикалі приблизно в 45 °, подкільние кінці # 8209; обтягнуті втугую перпендикулярно кілю судна. При постановці кольчужного і полегшеного пластирів відтягнення сле-дует розносити якомога далі від пластиру в ніс і в корму з тим, щоб мак-симально наблизити кут між відтяжкою і бічний шкаторини до 90 °, при кото-ром бічна шкаторіпа буде найбільш щільно притиснута до борту судна.
Для закриття великих пробоїн найбільш доцільно використовувати більш міцні кольчужний або полегшений пластирі, причому при використанні кольчужного пластиру попередньо завести фальшшпангоути, а при постанов-ке полегшеного пластиру на пробоїну в районі, де борт судна не має поздовж-ної кривизни, слід встановити розпірні трубки.
Про правильність і надійності постановки пластиру на пробоїну судять за характером надходження води, причому постановка вважається задовільною, якщо після запуску водовідливних засобів рівень води в відсіку починає сни-тулитися.
Крім м'яких пластирів, на судах застосовуються і пластирі жорсткого типу -дерев'яні і металеві.
Дерев'яні пластирі можуть використовуватися для закриття пробоїн як сну-ружі, так і зсередини судна. Їх конструкція і форма визначаються розмірами про-Боїн і її розташування. Закладення пробоїни жорстким! дерев'яним пласти-рем зовні судна може виконуватися в тих випадках, коли пробоїна в своєму розпорядженні-ся в районі циліндричної вставки вище діючої ватерлінії або на такий глибині, що її можна підняти вище рівня води шляхом кренування або диффе-рентовкі судна. Розміри пластиру вибираються так, щоб він на 30-60 см пере-вал пробоїну в найширшому місці.
При вузьких пробоїнах пластир закріплюється на пробоїну гачковими бол-тами, пропущеними через просвердлені в пластирі діри.
Для закладення невеликих пробоїн та тріщин, розташованих в межах од-ної шпации, встановлюють жорсткі пластирі з м'якими бортами (пластир «по-душка») зсередини судна. Жорсткі пластирі зберігають свою форму незмінною, тому встановлюються вони тільки на рівні поверхні корпусу. Вони можуть бути виготовлені безпосередньо на судні і зберігатися на аварійних постах.
У спорядження жорсткого пластиру: входять аварійні припливно болти, струбцини, розсувні упори і аварійні бруси для кріплення пластиру па пробоїну.
Коробчатий пластир або пластир-ящик виготовляють і встановлюють на пробоїни з рваними краями, що виступають або в таких місцях корпусу, де обво-ди не дозволяють поставити плоский пластир. Коробчатий пластир являє собою дерев'яну коробку, відкриту з одного боку. Коробки оббиваються пару-Сіною, краї якої з відкритою боку загортаються у вигляді подушки, на-нання просмоленим клоччям.
При постановці жорсткого пластиру зсередини судна (дерев'яний пластир з м'якими бортами, дерев'яний щит) для закладення невеликих пробоїн в зовнішній обшивці, полотнах перегородок, настилах палуб і т. Д. Можуть бути використані наявні в аварійному майні аварійні бруси, дошки, клини, мета- вої розсувні упори, аварійні струбцини, гачкові болти, гвинти з поворотною скобою.
Мал. Кріплення пластиру універсальної струбциной
Мал. Кріплення пластиру болтом з відкидною головкою