Роль проектування в психолого-педагогічному дослідженні.
Під проектом (від лат. Projectus - кинутий вперед) розуміється задум, план чого-небудь.
Проектування-процес створення проекту - прототипу, прообразу передбачуваного або можливого об'єкта, стану, а також діяльність по створенню прототипу. Умовно можна сказати, що проектування протилежно моделювання. Якщо модель відображає певний прототип (реально існуючі системи), то проект сам є прототипом - чином того, що в дійсності ще не існує.
Проектування - важлива ланка, що зв'язує психолого-педагогічні науки і педагогічну практику. Як уже зазначалося, проект відрізняється високим ступенем конкретизації і призначений для безпосереднього впровадження в практику. Якщо метод моделювання дає відповіді на питання про психолого-педагогічних закономірностях, елементах і структурних зв'язках освітніх систем, умови здійснення педагогічної діяльності і т.п. тобто теоретичне знання, то метод проектірованіяпозволяет отримати нормативне знання - знання про те, якими мають бути об'єкти педагогічної дійсності.
Основою розробки проектів служать так звані нормативні моделі. Це може бути модель педагогічних умов, необхідних для становлення будь-якого якості, властивості, модель організації діяльності вихованця. Від нормативних моделей проект відрізняється більшим ступенем конкретизації, соотнесенностью ні з абстрактними, а з абсолютно певними умовами педагогічної діяльності.
Метод проектування спочатку застосовувався в будівництві і техніці і представляв собою розробку проектної, конструкторської та іншої технічної документації, призначеної для здійснення будівництва будь-якого об'єкта, створення нових видів і зразків продукції промисловості. Порядок розробки проектів в цих галузях технологізувати і строго регламентується відповідними нормативними документами.
В освітній практиці метод проектів був вперше розроблений в 20-і рр. XX ст. в США філософом і педагогом Дж. Дьюї, а також його учнем В.Х. Кілпатрік. Цей метод завжди передбачає вирішення якоїсь проблеми, яка передбачає, з одного боку, використання різноманітних методів, засобів, а з іншого - інтегрування знань, умінь з різних галузей науки, техніки, технології, творчих областей. Результати виконаних проектів повинні бути «відчутними», тобто якщо це теоретична проблема - то конкретне її рішення, якщо практична - конкретний результат, готовий до впровадження.
Проектування як частина дослідницької діяльності характеризується загальними закономірностями і специфічними рисами, які відображаються в логіці проектування. Проектування має наступні ЧОТИРИ стадії.
1) Розробка спільного проекту. На цій стадії визначаються цілі проекту, намічається його структура, розробляються його концептуальні засади, продумуються основні питання організації (де і ким буде реалізовуватися проект, які психолого-педагогічні умови та матеріальні ресурси необхідні для його реалізації, скільки часу необхідно для реалізації проекту), способи взаємодії в процесі реалізації проекту, визначаються критерії та показники, за якими можна буде судити про ефективність, результативності та оптимальності проекту.
Так, при складанні освітньої програми потрібно визначити
- її тип і відповідність освітнім стандартам, кваліфікаційним характеристикам і т. п .;
- систему знань, умінь і навичок, які придбають навчаються в результаті освоєння цієї програми;
- кількість часу, який буде потрібно на вивчення кожного розділу;
- форми навчальних занять, а також типи завдань, які будуть виконуватися на заняттях.
Після завершення розробки освітній проект проходить ще дві стадії:
3) експертизу (на цій стадії проект оцінюється компетентними фахівцями, які дають висновок про можливість його впровадження в практику освіти);
До використання методу проектування пред'являються такі обов'язкові вимоги:
- концептуальність, тобто несуперечливість методологічного і теоретичного рівнів і психолого-педагогічного інструментарію - як дослідницького, так і пропонованого до впровадження в практику освіти;
- теоретична і практична значущість передбачуваних результатів - наприклад, модернізація змісту освіти в навчальних закладах певного типу; підготовка серії наукових (науково-методичних, науково-популярних) публікацій з певної психолого-педагогічної тематики; план виховних заходів та ін .;
- самостійна діяльність дослідників (індивідуальна, парна, групова);
- структурування змістовної частини проекту (із зазначенням поетапних результатів);
- коректне використання методів дослідження.
Проектування в психолого-педагогічному дослідженні може використовуватися не тільки як власне дослідницький метод, але і як спосіб визначення можливих траєкторій розвитку освітньої установи, вихованця, змісту освіти та інших феноменів. В цьому випадку пропонуються кілька варіантів проекту; згодом з їх числа відбирається оптимальний для даних умов.
У психолого-педагогічному проектуванні важливу роль відіграють не тільки теоретичні та емпіричні дослідницькі методи, а й особистісні та індивідуальні якості дослідника. Рівень виконання проекту багато в чому залежить від того, наскільки розвинені у нього уяву, інтуїція, творчі здібності.