Етапи, стадії засвоєння
Згідно С.Л. Рубінштейну, виділяються наступні стадії процесу засвоєння:
1. «" .первічное ознайомлення з матеріалами, або його сприйняття в широкому сенсі слова,
3. спеці-ва робота щодо його закріплення і, нарешті,
4.овладеніематеріа-лом - в сенсі можливості оперувати їм в різних ус-ловиях, застосовуючи його на практиці ».
Саме сприйняття включає в себе осмислення. Мислитель-ва робота «охоплює сприйняття з усіх боків: випереджаючи його, в нього включаючись і над ним надстраівая». Осмислення - це другий етап. Він, входячи в перший, є ос-новою третього етапу - запам'ятовування. Запам'ятовування навчального матеріалу є, по С. Л. Рубінштейну, не тільки постійне осмис-ня, включення в нові смислові зв'язки, а й переосмислити-ня цього матеріалу. Головне, що весь час має здійснюва-ляться не тільки «повторительно», а й вільне програванням дення навчального матеріалу. «Уточнюючи, формулюючи свою думку, людина формує її; разом з тим він міцно її відображена-кість. Це положення С.Л. Рубінштейна є-ється основним для організації засвоєння.
Засвоєння перш за все характеризується міцністю. яка визначається незалежністю використання засвоєних знань і вироблених умінь від часу, відмінності ситуацій і усло-вий їх застосування. В цілому міцність засвоєння істотно залежить від системності, смислоорганізованності сприймаються-го навчального матеріалу, його особистісної значущості і того емо-нального відносини, яке цей матеріал викликає у вчених-ника. Якщо сам навчальний матеріал, його сприйняття, запам'ятовування викликає почуття радості, задоволення, то цим створюються пси-хологіческіе передумови ефективності засвоєння. Краще ус-ваівается те, що включено в діяльність і націлене на викорис-тання в майбутньої практиці.
Важлива характеристика засвоєння - його керованість. Уп-равление засвоєнням може здійснюватися шляхом поетапного формування розумових дій; воно може реалізуватися «класичним» (традиційним) шляхом, програмованим або проблемним навчанням і т.д. Важливо тільки, щоб засвоєнню-ня було об'єктом управління, а воно саме було специфічним для кожного навчального предмета.
Всі дослідники (П. П. Блонський, Л. С. Виготський, С.Л. Ру-бінштейн, А.Н. Леонтьєв, В. В. Давидов та ін.) Відзначають пси-хологіческіе особливості характеру засвоєння для різних воз-вікові періодів школярів, як по використанню коштів (опосредованности), так і по співвідношенню репродуктивних і продуктивних дій, «У молодшому шкільному віці на-блюдается зазвичай велика залежність учня від навчань-ного матеріалу. Відтворюючи його, він схильний завжди зберігати структуру першотвору, йому дуже важко дається реконстру-ювання, перекомбинирование його. У старшого школяра для цього є вже всі можливості, якщо вони не реалізують-ся, вина за це падає виключно на постановку навчений-ня ». Механізмом засвоєння є перенесення, внутрішній механізм якого - узагальнення (С.Л. Рубін-штейн, Е.Н. Кабанова-Меллер, Д.Н. Завалішина). В проведено-них дослідженнях було показано, що в процесі навчання про-виходить узагальнення за трьома лініями: узагальнення принципу, про-грами і способу дії. При цьому, якщо узагальнення прин-ципу дії є розуміння учнем основного правила, за-закономірності, основний стратегії дії, то узагальнення спо-соба є розуміння шляху її здійснення. Програма є послідовність дій. У навчальній діяльності, следо-вательно, повинні відпрацьовуватися всі три складові обоб-щення.
Засвоєння характеризується також готовністю (легкістю) актуалізації знань і їх повнотою і системністю. Важливою ха-рактеристики засвоєння є і те, що його показником слу-жит дію, характер якого свідчить про засвоєння. Іншими словами, характер дій свідчить про всі характеристики засвоєння. Тому останні можуть бути не толь-ко безпосередніми, але і опосередкованими через дії.