Кредитор останньої інстанції (англ. Lender of last resort) - центральний банк. здійснює тимчасове надання ліквідності (готівки) кредитним організаціям в критичній для них ситуації. Під критичною ситуацією при цьому розуміються кризи ліквідності і банківські паніки, при яких у кредитних організацій виникає надзвичайна потреба в ліквідності для задоволення масових вимог своїх клієнтів.
Потреба в кредиторі останньої інстанції у кредитних організацій пов'язана з тим, що в силу специфіки діяльності на їх балансах знаходиться істотний обсяг пасивів «до запитання», які клієнти починають масово вилучати в кризових ситуаціях.
Традиційне відведення ролі кредитора останньої інстанції саме центральному банку пояснюється його практично необмеженою здатністю (як емітента грошей) надавати ліквідність кредитним організаціям під час кризи.
В даний час існує дві основні концепції кредитора останньої інстанції:
- концепція мезокредітора останньої інстанції (кредитора останньої інстанції по відношенню до банківського сектору в цілому);
- концепція мікрокредітора останньої інстанції (кредитора останньої інстанції по відношенню до окремих кредитних організацій).
Мезокредітор останньої інстанції
Прихильники концепції мезокредітора останньої інстанції вважають, що центральний банк повинен надавати підтримку лише платоспроможним кредитним організаціям, що переживають брак ліквідності (illiquid but solvent). При цьому, щоб уникнути можливих зловживань, зазначену підтримку слід здійснювати на знеособленої основі.
Таким чином, мезокредітором останньої інстанції (кредитором останньої інстанції по відношенню до банківського сектору в цілому) можна вважати центральний банк, який здійснює тимчасове надання ліквідності платоспроможним кредитним організаціям на знеособленої основі в кризовій для банківського сектора ситуації.
Мікрокредітор останньої інстанції
Апологети концепції мікрокредітора останньої інстанції вказують на те, що в критичній ситуації періодично виявляються кредитні організації, банкрутство яких може стати для економіки надмірно згубним, щоб його можна було допустити (too big to let fail). В цьому випадку центральні банки як кредитори останньої інстанції повинні надавати підтримку зазначеним кредитним організаціям.
Відповідно, мікрокредітором останньої інстанції (кредитором останньої інстанції по відношенню до окремих кредитних організацій) слід називати центральний банк, який здійснює тимчасове надання ліквідності значущим неплатоспроможним кредитним організаціям на індивідуальній основі.