2 (32). Сільськогосподарський виробничий кооператив: поняття, порядок утворення, статут кооперативу 11
Список використаної літератури 21
1 (2). Кооперація як процес і як організаційно-правова форма
господарювання
Кооперація (лат. Cooperatio - співпраця) - 1) форма організації праці, при якій певна кількість людей спільно бере участь в одному або в різних, але пов'язаних між собою процесах праці; 2) система кооперативів та їх об'єднань, метою якої є сприяння членам кооперації у сфері виробництва, торгівлі і фінансів [7, с. 146].
Поняття «кооперація» можна розглядати в широкому сенсі слова - як технічне співробітництво двох або кількох людей для виконання будь-якої роботи і кооперації і в вузькому сенсі - як процес створення специфічної організації, що становить сутність кооперативного руху. Кооперацією також називають систему кооперативів. Так, наприклад, під сільськогосподарської кооперацією на увазі систему різних сільськогосподарських кооперативів та їх спілок (асоціацій), створених сільськогосподарськими товаровиробниками з метою задоволення своїх економічних і інших потреб.
У першому розумінні кооперація є діалектична протилежність суспільного розподілу праці. З поглибленням суспільного поділу праці кооперація набуває все більших масштабів. Розглядаючи кооперацію як форму організації праці в розрізі різних суспільно-економічних формацій можна виділити кілька видів кооперації, що розрізняються своїми цілями і завданнями. Це - первісна кооперація, утворена для боротьби з природною стихією; кооперація соціалістичного суспільства, здійснювана для підвищення ефективності роботи спеціалізованого громадського виробництва; і, нарешті, кооперація, що зародилася при капіталізмі і має на меті економічне протистояння різних ринкових інститутів.
Кооперація, що розглядається як будь-яка корисна спільна діяльність, є універсальною формою, що пронизує всю економіку з її поділом праці, і, отже, необхідністю співпраці. З цієї точки зору кооперативом можна назвати будь-які об'єднання - акціонерні товариства, фінансово-промислові групи і т.д. Однак основним суб'єктом дослідження в даній роботі є кооперативи, а розгляд кооперації як форми організації праці позбавляє поняття кооперативу якісної визначеності.
Кооперація як своєрідна форма господарської діяльності з притаманними їй ознаками народилася в XIX столітті в європейських країнах. Вона відрізнялася від інших кооперативних формувань метою і способами виникнення, методами організації та умовами діяльності. Її поява була викликана об'єктивними потребами розвитку економічних процесів, тобто розвитком товарно-грошових відносин. Ознаки її наступні: добровільність членства в кооперативі, виборність керівних органів і безоплатність їх роботи, демократичність управління (один член - один голос), розподіл доходів відповідно до частки участі в роботі кооперативу, локалізація району діяльності і ін.
В даний час важко знайти хоча б одну кооперативну організацію, що відповідає відразу всім цим вимогам. Отже, жодне з них не може відображати те спільне, що притаманне кооперації. Все що визначають кооператив елементи можуть бути розділені на дві групи:
Елементи організаційного (господарського) характеру (спосіб розподілу прибутку, форма управління та ін.);
Кооперація це, по суті, будь-яка форма з'єднання і взаємодії економічних інтересів, праці, коштів, джерел і капіталу. Звідси кооперативами можна визнати всі форми організації від фермерського та особистого підсобного господарства, де зайнято більше двох осіб, котрі об'єднали свої зусилля заради спільної економічної вигоди до великих товарних корпоративних сільськогосподарських підприємств і їх об'єднань, що замикає весь технологічний ланцюг від отримання сировини до поставок готового продовольства в зв'язку необхідністю отримання і розподілу доходів і прибутку. Важливо лише, щоб вони були економічно самостійними, власниками засобів виробництва, повними розпорядниками виробленої продукції, одержуваних доходів.
Таблиця 1 - Змістовні елементи кооперації