Бізнес-розвідники давно зробили для себе висновки про особисті якості працівників, які легко діляться своїми і чужими професійними секретами. Так само відомі прийоми виховання відданості персоналу. Це складно, але можливо!
Бізнес-розвідники давно зробили для себе висновки про особисті якості працівників, які легко діляться своїми і чужими секретами. Досвід професійних вербувальників показує, що легше за все йдуть на зраду люди емоційно нестійкі, з низькою, або навпаки, завищеною самооцінкою, розчаровані в своїх здібностях, незадоволені службовим або матеріальним становищем, хвалькуваті, брехливі, боягузливі, заздрісні, егоїстичні, недисципліновані, неакуратні, безвідповідальні , схильні до алкоголю і наркотиків.
Відповідно, керівникові слід прагнути до того, щоб у людей, причетних до комерційних секретів фірми, зазначених якостей або не, або не зашкалювали. Однак людей без негативних якостей не існує. Деякі недоліки цілком компенсує захоплення роботою, співпереживання успіхам і невдачам компанії. Якщо менеджменту вдається зробити підлеглих своїми друзями, однодумцями і компаньйонами, вони не підуть на зраду - для них це стане рівноцінним зраді самим собі.
Де живуть патріоти
Як досягти такої ідилії - окрема тема. Поки ж відзначимо, що бездарне формування корпоративного духу, викликає в працівників швидше цинізм, ніж патріотизм. Проте якщо компанії все ж вдалося створити здоровий корпоративний дух, то в такій обстановці малоймовірна поява працівника, що намагається самоствердитися шляхом передачі конкурентам відомостей, що не підлягають розголошенню. А якщо такий і з'явиться, то поряд завжди будуть патріотично налаштовані колеги, які з власної ініціативи намагатимуться завадити товаришеві нашкодити підприємству. На думку російських фахівців в області безпеки, цілком надійним можна вважати колектив, в якому на 8-10 лояльних, патріотично налаштованих працівників середньої ланки доводиться не більше одного сумнівається, потенційно готовим до негласної співпраці з іншими структурами.
Домогтися такої пропорції в колективі і таким чином мінімізувати витік конфіденційної інформації найлегше на підприємстві, де:
- створено дієву систему матеріальних стимулів;
- кожен працівник забезпечений довготривалою роботою;
- до підлеглих ставляться як до самостійних індивідів;
- є перспектива участі в прибутку підприємства;
- створені можливості для просування по службі;
- забезпечено участь всього персоналу у виробленні рішень;
- створена гнучка, що не травмує система звільнень.
Створення сприятливої атмосфери на підприємстві фахівці вважають чи не основним заходом запобігання витоку конфіденційної інформації через співробітників. Це пояснюється тим, що залучити співробітника до адміністративної чи карної відповідальності за розголошення комерційної таємниці дуже складно (див. Думки експертів). Однак якщо зібрати всі доступні способи запобігання порушенням, виходить цілком ефективний комплекс заходів, продумана реалізація якого може стати надійним захистом від розбазарювання конфіденційної інформації співробітниками підприємства.
Юридичні заходи включають в себе документальне оформлення переліку відомостей, що становлять комерційну таємницю та складання супутніх документів. Складаючи список, не можна забувати, що Кабінет Міністрів свого часу затвердив перелік відомостей, які не можуть бути віднесені до комерційної таємниці (див. Закон і таємниця).
Крім розпорядчих документів, юристи радять заготовити бланки спеціальних розписок. Кожен співробітник, ознайомившись з переліком секретної інформації та правилами доступу до неї, повинен буде заповнити бланк розписки та поставити на ньому свій підпис на підтвердження того, що з відповідними наказами ознайомлений і зобов'язується виконувати внутрішні розпорядження. При цьому працівнику бажано нагадати законодавчі норми, що передбачають санкції за розголошення конфіденційної інформації.
Доцільно раз в рік або навіть на півроку проводити заняття, присвячені питанням зберігання секретів фірми, оскільки з часом людям властиво забувати про свої зобов'язання.
Адміністративні заходи передбачають створення оптимального режиму доступу до комерційної таємниці. З одного боку, обмеження не повинні перешкоджати нормальному робочому процесу на підприємстві, з іншого - перелік працівників, які мають доступ до конфіденційної інформації повинен бути максимально звужений. Завдання адміністратора - знайти золоту середину і відобразити збалансовану систему доступу в положенні про комерційну таємницю. Як мінімум, документ повинен містити відомості про те, які посадові особи до якої інформації отримують право безперешкодного доступу. У положенні не зайвим також вказати, що робити, якщо працівникові знадобилася інформація, до якої у нього немає прямого доступу.
У великих компаніях для отримання разового доступу до секретної інформації, керівнику відповідного рівня направляють службову записку з обґрунтуванням необхідності надання доступу й обсягу відомостей. Ця процедура також повинна бути врегульована положенням про конфіденційну інформацію.
Ще одним напрямком адміністративного захисту секретної інформації можна вважати максимальне прискорення впровадження новинок, які становлять інтерес для конкурентів. Це стосується не тільки виробництва товарів і послуг, але і реєстрації логотипів, товарних знаків, патентів на винаходи.
Досвід підказує, що недотримання роботодавцем чесних правил гри щодо персоналу призводить до найнесподіваніших наслідків.
Так, наприклад, відомо чимало випадків, коли власники цілком солідних організацій підвищували вимоги до співробітників, але при цьому планомірно урізали норми оплати праці, роблячи це таким чином, що частина персоналу почувала себе просто обдуреною. У лічені місяці цілком добросовісні працівники втрачали повагу до компанії взагалі, і її керівників зокрема, перетворюючись з лояльних працівників на ворогів фірми, таких собі диверсантів-любителів.
Причини розголошування комерційних секретів *
1. Балакучість працівників, особливо пов'язана з вживанням алкоголю і спілкуванням у дружніх компаніях - 32%.
2. Прагнення працівників заробити гроші будь-яким способом, за принципом «гроші не пахнуть» - 24%.
3. Відсутність служби безпеки фірми - 14%.
4. «Радянська» звичка персоналу ділитися досвідом, давати поради - 12%.
5. Безконтрольне використання інформаційних і копіювальних засобів на фірмі - 10%.
6. Психологічні конфлікти між співробітниками, між співробітниками і керівництвом - 8%.
1. Разом з керівництвом та експертами фахівець з безпеки повинен визначити перелік відомостей, що становлять комерційну таємницю. У цьому переліку доцільно зазначити найціннішу інформацію, яка потребує особливої охорони.
2. Встановити терміни, протягом яких ті чи інші відомості є секретними (або закритими для сторонніх осіб).
4. Визначити місце, час і форму зберігання конфіденційної інформації.
5. Скласти схему робіт з конкретними відомостями, які знаходяться на тих чи інших носіях.
Що не є комерційною таємницею
- установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою діяльністю та її окремими видами;
- інформація за всіма встановленими формами державної звітності;
- дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов'язкових платежів;
- відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, а також наявність вільних робочих місць;
- документи про сплату податків і обов'язкових платежів;
- інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізації продукції, що завдає шкоди здоров'ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків;
- документи про платоспроможність;
- відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об'єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;
Про корпоративному патріотизмі
Базіки НЕ накажеш