У культурології вже давно зафіксовано, що безпосереднє джерело турбот, тривог і мук людини лежить не поза ним, а в ньому самому, не в середовищі існування, а в дисгармонії між потребами, способами і можливостями їх задоволення. І потреби часто виявляються недостатньо культурними, і способи їх задоволення бувають малокультурні і просто варварськими, і можливості задоволення стихійно зростаючих потреб небезмежні.
Екологія - наука, що вивчає зв'язки між живими істотами і навколишнім середовищем. Її цікавить еволюція екосистем і біосфери в цілому. Формування культури пов'язане з землеробством. Обробляючи землю, окультурівая рослини і отримуючи врожай, людина мимоволі протиставляє себе природі і оцінюючи свою діяльність і її результат як культуру. Людина - частина біосфери і живе її продуктивністю, яка, на жаль, суттєво обмежена. У біосфери свої закони еволюції і механізми регулювання чисельності популяцій рослин і тварин. Так, формування південноруських чорноземів зайняло у біосфери від 250 до 400 років, а людина примудрився їх виснажити за лічені десятиліття. Коли не вистачало продуктів харчування, біосфера надала первісним племенам можливість самостійно регулювати свою чисельність. Ландшафт ставав ареною жорстокості і насильства.
Можливості не тотожні дійсності, а вона така, що отримується планетою сонячна енергія практично повністю витрачається на фотосинтез, який досяг своєї межі. Мабуть, слід згадати про те, що культура містить в собі не тільки культ розуму і мрії, але і систему заборон, і поширити цю систему заборон на агресивні, нарушітельние, утилітарні, чисто споживчі імпульси людини щодо біосфери. Одна з трагедій культури полягає в тому, що вона здатна трансформувати необхідність у егоїстичне бажання індивіда зробити природну необхідність примхою і престижем.
Екологічна проблема зачіпає всю планету. Звичайно, в різному ступені і в різних формах. У нашій країні екологічне неблагополуччя загострене непродуманість гайдаровскіх реформ і політичними прорахунками президентської влади. Але екологічна культура, в кінцевому рахунку, турбота всього людства. Біосфера не знає національних кордонів, і вирішувати економічну проблему людське співтовариство повинно спільно.
З появою цивілізацій змінюються взаємини людини і природи. Природа в загальноісторичному цілому знаходить з появою культури потенційно культурний зміст і значення, стає «частиною» культури, тоді як культура поширює свої володіння на всю приро-ду. Сама історія є історія ставлення людини до природи, а природа утворює вихідний пункт людського розвитку, людина - продукт її органічної еволюції. Треба відзначити, що природа - природний постачальник всіх необхідних людині засобів до життя. Втручання ж людини в природні процеси сьогодні - невід'ємна частина цивилиза-ції. При цьому цивілізованість індивіда, країни, народу не тотожний-ни високої моральності, ні високої художньої, наукової культурі. Індивіди, що живуть в умовах високого цивілізованого когось форту далеко не завжди високоморальні і культурні. І, навпаки, моральні чесноти будь-яких індивідів, талановитість народу, висота духу і культури в принципі сумісні з злиденністю, бідністю життя, з цивілізованої відсталістю країни. Наприклад, культура Росії середини XIX ст. визначається як «Золотий вік», хоча в цей час ще не було скасовано кріпосне право, і Росія була індустріально відсталою країною.
Що ми переживаємо сьогодні? Антицивілізаційного запустіння, тісно переплітається зі зневагою до вітчизняного культурної спадщини, падіння рівня освіти, відставання науки і «залишковий» принцип фінансування культури.
Культура в принципі не утилітарно, має творчий, духовний характер. У той час як цивілізація в своїй основі працює на задоволення матеріальних потреб і досягнення людиною можливо більш високого рівня комфорту.
З певного історичного моменту, коли і зароджується циви-ція, люди знаходять здатність подумки, ідеально, відокремлювати загальні та загально значимі цілі, принципи, норми, правила від її одиничних і особливих контекстів. І тоді культурні елементи, укладені всередині цивілізованої діяльності, набувають ідеальний характер, і ці ідеї починають вести самостійне життя. Сфера їх буття і є куль-туру. Припустимо, що зникнуть всі велосипеди і човники. Люди здатні їх відновити, тому що володіють ідеєю велосипеда (колеса) і човника, бо знають техніку їх виготовлення (читай роман Р. Желязни «Бог світла», будь-яке видання).
За своєю суттю ідеальні, духовно-моральні продукти цивилиза-ції і культури здатні ставати внутрішнім надбанням будь-якого ін-індивіда і будь-якого народу як парадигма (зразка) іншої культури, які виявлять бажання їх використовувати, освоїти, перетворити для далекої-ших предметних дій або морального збагачення. Парадигми цивілізації - це спресований і перевірений досвід людства, свобод-ний від проб і помилок, що і забезпечує цивілізації небачені в порівнянні з варварством темпи розвитку, динаміку перетворень. Про-процес розвитку цивілізації до цього часу був безперервним. Це потужний потік, в який влилися, вливаються і будуть вливатися, поки існує людство, цілющі джерела, що живляться діяльністю індиві-дів різних епох і країн.
Тому цивілізація людства має загальний характер, до її формування причетні (хоча нерівномірно, і в різний час неодин-ково) всі країни і народи. Локальні цивілізації здатні зникати, слабшати (невідомо на який час), але ніколи ще не згасав «загальний вогонь» світової цивілізації.
Що ж може перервати еволюційний процес на Землі? Мабуть, ми, люди Людина - складова біосфери, під якою розуміється наземне і навколоземний простір Землі, що включає в себе як жи-ші організми, так і середовище їх проживання. Створивши сучасну індустрію, людина поставила біосферу в дуже скрутне становище, що може приріст-ти до катастрофічних наслідків, аж до загибелі людства. З одного боку, біосфера не витримує антропогенного навантаження, з дру-гой, людина гине як відhomosapiensв результаті канцеро- і мутагенезу.
Антропогенне навантаження збільшується з кожним десятиліттям: пер-вий мільярд (населення Землі) був, досягнутий за все півтораста років на-зад, другий шістдесят. Сьогодні, до кінця 20-го тисячоліття проживає на планеті майже 6 млрд. Чоловік. І це не межа, до 2025р. населення плані-ти складе 8 млрд. а до 2050 - 10 млрд. чоловік. Збільшується не тільки щільність населення, а й потреба в харчуванні. Чи зможе Земля про-годувати і забезпечити всім необхідним зростаюче населення Землі?
Крім цього, збільшення населення відбувається, в основному, за рахунок арабо-мусульманських країн. Африканського континенту, населення яких завжди зазнавало неврожайні роки і голод.
Збільшення щільності населення і зараз очевидно. На всій території Далекого Сходу проживає близько 7 млн. Чоловік, а на території Маньчжурії близько 150 млн. Це неминуче веде до переділу державним-них кордонів. Людина агресивна за своєю природою, це непривабливий факт нашої реальності. Всього 127 років за всю історію свого існування людство провело в світі, інше - численні війни. 2/3 історії Росії - теж війни. І, якщо в XIX в. у війнах на планеті загинуло 6 млн. чоловік, то не у завершився XX столітті, за неповними даними, - 60 млн. чоловік. Не випадково А. Ейнштейн на питання про те, яким буде зброя в III Світову війну, відповів, що, якщо вона відбудеться, то в четвертій люди будуть користуватися кам'яними сокирами.
А скільки ж відходів людської життєдіяльності здатна ви-нести планета? Так, лише 5% населення світу проживає в США, але вони споживають близько 50% світової енергії і виробляють майже половину всіх забруднень, тільки за викидами вуглекислого газу їх частка становить 22%. Як бачимо, високий рівень цивілізації не означає настільки ж високого рівня екологічної культури.
Оригінал тексту доступний для завантаження на сторінці змісту