В організаційній структурі кожен її елемент має визна-ленне місце і відповідні зв'язки, за допомогою яких в про-процесі управління виникає взаємодія елементів (прямі і зворотні зв'язки).
Зв'язки між елементами поділяють на лінійні, функцио-нальні і міжфункціональні.
Лінійні зв'язки виникають між підрозділами та керуй-ками різних рівнів управління. Вони з'являються там, де один керівник адміністративно підпорядкований іншому (директор - на-чальник цеху - майстер).
Функціональні зв'язку характеризують взаємодію між підрозділами та керівниками, пов'язаними з веденням визна-діленої діяльності на різних рівнях управління при отсутст-вії між ними адміністративного підпорядкування (начальник цеху - виробничо-диспетчерський відділ з питань формиро-вання виробничої програми цеху).
Міжфункціональні зв'язки виникають між підрозділами одного і того ж рівня управління (між начальниками різних
цехів або керівниками різних функціональних підрозділів підприємства).
Характер перерахованих зв'язків визначає тип організаційних-ної структури управління.
Лінійна організаційна структура. Найбільш простий органі-заційного структурою є лінійна (рис. 8.1). Її основні принципи: всі функції управління зосереджені у керівника підприємства, пряме підпорядкування персоналу керівнику з діапа-зоном контролю в 5-10 чоловік (в залежності від ситуації), ієрархія-хия і єдиноначальність, універсалізм лінійного керівника.
Така структура проста і економічна, забезпечує кінцеву відповідальність, дає можливість дотримання балансу влади і відповідальності. Всі обов'язки та повноваження тут чітко рас-межа, і тому створюються умови для оперативного процес-са прийняття рішень і підтримки необхідної дисципліни. Однак у лінійної структури є великий недолік: жоден керівник не може бути універсальним фахівцем і охва-ють всі сторони діяльності підприємства.
Така структура орієнтована лише на реалізацію поточних завдань, для неї характерні відсутність гнучкості, схильність до бюро-кратізму, можливість спотворення інформації при передачі з од-ного рівня управління на інший.
Функціональна структура. При функціональній структурі (рис. 8.2) керівники функціональних підрозділів спеціа-лізуються в певній галузі діяльності і відповідають за реалізацію відповідних функцій, безпосередньо дають розпорядження виробничим підрозділам з питань, на-ходячи в їх компетенції. Основні переваги функцио-нальної структури - прямий вплив фахівців на вироб-ництво, високий рівень спеціалізації управління, глибока розробка та обґрунтування прийнятих рішень. основний не-
Мал. 8.2. Схема функціональної структури. Гуртками позначені виконавці
Достаток - складність і неекономічність (багато підрозділів, а отже, і каналів управління).
Досвід показує, що функціональну структуру доцільно використовувати на тих підприємствах, які випускають щодо відповідності-но обмежену номенклатуру продукції, діють в стабільних зовнішніх умовах і для забезпечення свого функціонування вимагають вирішення стандартних управлінських завдань. Прикладами такого роду можуть служити підприємства, що діють в підприєм-ня, гумотехнічної промисловості, в галузях, вироб-ведучих сировинні матеріали.
Лінійно-штабна організаційна структура. Зростання складності і масштабів виробництва, диференціація функцій управління привели до появи лінійно-штабної організаційної структу-ри. При керівниках створюються «штаби», т. Е. Управлінські підрозділи з фахівців, що виконають певні функ-ції (облік, контроль і т. Д.) І не несуть прямої відповідальності за прийняття рішень і результати виробництва.
Лінійно-штабна структура дозволяє більш кваліфікований-но вирішувати проблеми управління, але породжує небезпеку підміни лінійних керівників в процесі прийняття рішень.
Завдяки своїм перевагам лінійно-функціональна структура управління набула широкого поширення, надавши-шись практично єдиним варіантом організації підпри-ємств в нашій країні. Вона цілком відповідала командно-адміні-ністратівно принципам і методам управління. Її переваги реалізуються в умовах стабільної технології, масового і круп-носерійного виробництва.
В умовах макроекономічної нестабільності, швидко ме-няющих переваг і цінностей споживачів, конкуренції, при переважанні економічних методів управління переважно-ства лінійно-функціональної структури не настільки очевидні, а не-статки стають більш відчутними. До них відносяться: повільний-ве рух інформації і відповідно прийняття рішень; конфлікт інтересів лінійних і функціональних керівників, що впливає не тільки на швидкість, але і на якість прийнятих рішень; вузька спеціалізація керівників середньої ланки, огра-нічівающая їх кругозір і відторгається нововведення; прагнення керівників знизити ризик і не брати на себе велику відпові-ності при прийнятті управлінських рішень.
Дивізіональна структура. В даний час в промислово розвинених країнах спостерігається відхід від лінійно-функціональної структури (класичний тип цієї організації зберігся лише на дрібних і середніх підприємствах, що працюють в традиційних об-ластях бізнесу).
Серед великих компаній переважає дивізіональної тип організаційної структури (рис. 8.3). За оцінками фахівців, дивизиональную структуру управління має 95% з 500 крупней-ших американських компаній. До факторів, який зумовив перехід до цього типу організаційної структури, відносяться: зростання Дівер-класифікацією підприємницької діяльності, спеціалізація управління, міжнародний поділ праці, зростання поінформований-ності, самооцінки і очікувань менеджерів середньої ланки і т. П.
Для дивизиональной організаційної структури характерна децентралізація управлінських функцій: виробничі під-поділу мають автономними структурами, осуществляющі-ми основні функції управління (облік, планування, фінансовим
Мал. 8.3. Схема дивізіональної структури
Ше управління, маркетинг і т. П.). Це дозволяє виробничих-ним підрозділам вирішувати самостійні завдання, пов'язані з розробкою, виробництвом і збутом власної продукції. Вище керівництво підприємства може при цьому зосередитися на постановці і вирішенні стратегічних завдань.
Порівняльні переваги лінійно-функціональної і дивізіональної структур
Дивізіональна структура відрізняється від лінійно-функціональних-ної більшою гнучкістю, що забезпечує швидкість прийняття реше-ний і є основною перевагою в умовах швидко змінюю-щейся ринкової кон'юнктури і технологічних нововведень. Основні переваги обох структур представлені в табл. 8.1.
Екскаватор, під назвою ЕА-17К, проводиться машинобудівним підприємством, яке займається виробництвом землерийних, землерийно-транспортних, підйомних машин і устаткування, під назвою ТВЕКС. Це підприємство знаходиться в місті Твер, в Росії. Модель екскаватора, під ...
Зараз кожна компанія і кожне підприємство повинно мати прямий подання до Мережі для того, щоб забезпечувати себе дійсно гідний рівень доходу і можливість повноцінного обслуговування клієнтів. Для того, щоб зробити ...
Хтось із знаменитих блогерів, згадуючи економіку СРСР нарікав: ось якби в 91 році СРСР не був розвалений, то нас би чекало набагато більше, ніж сьогоднішній Китай. Я б поправив ...