Ця проблема має безпосереднє практичне значення. Теоретичного-етичні рішення в даній області впливають на ефективність діяльності по виданню і систематизації нормативно-правових актів, на стан всієї системи офіційних форм вираження права.
Методологічною основою її дозволу є загальні закономернос-ти співвідношення права і закону (маючи на увазі під «законом» не тільки власне закони, а всі офіційні джерела права). Право - це і є право-вої закон. Немає права за межами форм свого вираження: за їх межами можна знайти тільки відповідь на те, яким має бути право, але не саме право.
Разом з тим система права і система законодавства - це хоча і тес-но пов'язані, але різні системи. У них різний цільове призначення і різну будову. Система права характеризує будову (елементи і структуру) правової інформації (змісту права) і забезпечує дію права як інформаційно-регулятивної системи. Система законодавства ха-рактерізует будова носія правової інформації, і завдання її полягає в тому, щоб забезпечувати надійне зберігання цієї інформації і її ефек-активне використання.
У літературі зазначається, що система права є об'єктивним осно-ристанням системи законодавства, що система законодавства повинна будуватися законодавцем на основі системи права. У загальному і цілому це вір-но. Однак розвиток системи законодавства, її вдосконалення за-ключается не в тому, щоб все більше копіювати систему права, походити на неї, а в тому, щоб найбільш повно реалізовувати своє службове предназ-чення по відношенню до системи права: забезпечувати ясність і доступність правової інформації , встановлювати чітку ієрархію юридичних норм за їх юридичною силою, найбільш повно і правильно враховувати особеннос-ти державного устрою країни і т. д.
Система законодавства (а під «законодавством» в контексті даної проблеми слід розуміти всю сукупність нормативно-правових актів аж до інших офіційних форм вираження права) - результат спеці-альної діяльності повноважних органів (мають «право на правотвор-кість»), і в цьому плані вона може бути більш досконала або менш. У тео-рії цей момент характеризується як залежність системи законодавства від суб'єктивного чинника.
Якщо елементами системи права є норми, інститути, галузі, то елементи системи законодавства - нормативно-правові акти і склад-рами їх елементи (розділи, глави, статті, пункти та ін.). Виділяють також галузі законодавства.
Структура системи законодавства будується як «по вертикалі» (принцип субординації), так і «по горизонталі» (принцип координації). В осно-ве ієрархії нормативно-правових актів (вертикальна структура) завжди ле-жит конституція. Горизонтальне будова характеризується наявністю раз-розгалуження системи законодавчих галузей.
Своєрідністю відрізняються системи законодавства в федеративних го-Сударства. Прикладом тут може служити законодавство Росії, в со-ставши якого входять як загальфедеральній законодавство, так і законодав-тільні підсистеми суб'єктів Федерації.