Живопис означає «писати життя», «писати живо», тобто повно і переконатися-дітельного передавати дійсність. Живопис - мистецтво кольору.
Живопис - вид образотворчого мистецтва, твори якого (карти-ни, фрески, розписи та ін.) Відображають дійсність, надають впливів-ствие на думки і почуття глядачів.
Твір мистецтва, виконане фарбами (олійними, темперного-ми, акварельними, гуашевими та ін.), Нанесеними на будь-яку поверх-ність, називається живописом. Головним засобом виразності в живописі є колір. Він здатний викликати відмінності-ні почуття, асоціації, посилювати емоційність зображення.
Образотворчі і виразні можливості кольору використовуються в живопису в повну силу, вільно, так, як необхідно художнику. Коль-те можна виділити головне в композиції, акцентувати важливі деталі, передати глибину простору або підкреслити площинність зображення. Сама барвиста маса з найтоншими переходами кольору, нюансами, контра-стами, рефлексами - цінність в живопису.
Головна відмінна риса живопису полягає в тому, що зображені ження форми і простору, образів і дій будується виключно з допомогою кольору.
Повнота охоплених живописом явле-ний проявляється в притаманних їй жанрах.
Різноманіття об'єктів, подій і явищ в навколишньому світі, при-сталевий інтерес до них художників сприяли появі в XVII в. жанрового живопису: портрета, натюрморту, пейзажу, анімалістичного, міфологічного, історичного, батального, побутового (жанровий живопис) і ін. У творах живопису може зустрічатися поєднання жанрів або їх елементів. Наприклад, натюрморт і пейзаж можуть вдало доповнювати пір-третний зображення.
Живопис ділиться на станковий і монументальний.
Художник пише картини на полотні, натягнутому на підрамник і установ-леному на мольберті, який також може бути названий верстатом. Звідси і назва станковий живопис.
А саме слово «монументальна» говорить про щось великому і значитель-ном. Монументальний живопис - це великі картини на внутрішніх або зовнішніх стінах будівель (фрески, панно та ін.). Твір монументальний-ної живопису можна відокремити від його основи (стіни, опори, стелі і т. П.). Теми для монументальних картин теж вибираються значні: історія-етичні події, героїчні подвиги, народні сказання і ін. Безпосереднім-ного з монументальним живописом замикаються панно, мозаїка і вітраж, які можна віднести також до декоративного живопису і декоративного мистецтва. Тут важливим є досягнення стильового та образного єдності монумен-ментальною живопису і архітектури, синтезу мистецтв.
Слід відрізняти такі види живопису, як іконопис, мініатюра, декору-тивная розпис, театрально-декораційна. Кожна з різновидів живо-писи відрізняється специфікою технічного виконання і вирішення художні-ного-образних завдань.
Особливе значення в історії живопису належить іконопису. Це спокуса-ство зародилося в Візантії в IV ст. і поширилося на весь православний світ. Іконопис має культове призначення, тому вона визначається пра-вославной іконографією, зведенням правил зображення осіб Священного Пі-сания. Необхідність проходження іконографічному канону, задавати загальні композиційні схеми і основні деталі зображення, спонукала іконописців особливим чином осмислювати духовний лад образів, їх емоційну виразність. Новими психологічними мотивами, що з'явилися в іконопису середніх століть, були ніжність материнства, почуття жалю, скорбота і радість. Іконописці виробили систему ус-ловний прийомів, відмовляючись від передачі реальних зображень. Вони ис-пользовали площинне простір, абстрактний, нерідко золотий фон, локальні кольору, виразність ліній і контурів, ритмічне побудувати-ение композиції. Всі образотворчі засоби підпорядковувалися завданню виявле-ня символічного сенсу ікони. Незважаючи на єдину і незмінну ико-монографій, стиль писання ікон має регіональні (школи іконопису) і історичні особливості.
У храмі ікони поєднуються з архітектурою, декоративно-прикладним ис-кусства і можуть бути включені в ансамбль іконостасу, що відокремлює вівтар від основної частини храму. Під час служби живопис ікони сприймається в таємничому мерехтливому світлі лампад і свічок, в єдності з духовними піснями, що підсилює її емоційно-образне вплив.
Ікона є одночасно святинею і прикладом живопису, переда-нього не земний, а божественну красу. Колір ікон умовний і декоративний. Призначення ікони передавати не реальність, а божественну ідею, в кото-рій живопис шукала ідеал. Однак роль ікон не зводиться тільки до їх культ-вому призначенням, вони відображають естетичні ідеали народу.
Давньоруська іконопис - одне з найбільших явищ світового ис-кусства, що володіє величезною художньою цінністю. Знаменитими іконописцями були Ф.Грек, А.Рублев, Діонісій і інші.
Розглянемо трохи докладніше різні види мініатюри.
Мініатюра- це художній твір малих розмірів, відрізняючи-ющееся багатством і декоративністю форм, фактури, орнаментальністю, тонкощами листи. Художня мова мініатюри визначається її невеликі-шими розмірами, місцем в ансамблі книжкового або декоративно-прикладного-го мистецтва. Ця мова формується на основі національних художніх ро-них традицій.
Спочатку слайдами називали зображення, що супроводжує текст середньовічних рукописних книг. Високої досконалості мистецтво книжкової мініатюри досягло в середні століття у Візантії, Київської Русі, країнах Західної Європи та особливо на Близькому Сході, в Центральній і Середній Азії, Ірані, Індії. Найтонші візерунки, ліричні, образи і квітучі пейзажі, вишукані кольори і ритмічні повтори, складні композиції, включення в них каліграфії відрізняють східну книжкову мініатюру. Середньовічна книжкова мініатюра досі вражає нас чистотою і яскравістю фарб, вигадливими орнаментами, цікавістю сюжету і витонченим виконанням.
Надалі кожне зображення малого розміру стали називати міні-Атюр. У XVI-XIX ст. широкого поширення набули мальовничі мі-ніатюри, особливо портретні. Їх виконували гуашшю або аквареллю на пер-гаменте, папері, картоні, слонової кістки, маслом на металі, керамічними фарбами на порцеляні, емаллю на металі, часто в медальйонах, на табакеро-ках, годиннику, перснях і т. Д. Популярні були тільки портрети, а й пий-зажи, сюжетні і орнаментальні композиції.
Особливий вид являє собою лакова мініатюра- живопис на НЕ-великих лакових виробах (скриньках, пудреницях, ювелірних прикрас-ях і ін.). У всьому світі відомі роботи українських художників-мініатюристів з Федоскина, Палеха, Мстери і холуя. Художники російської лакової мініатюри виробили неповторний стиль для кожного традиційного центру.
Познайомимося ближче з ще одним видом живопису - декоративним розписом. Сюжетні живописні композиції декоративного характеру, що не мають самостійного ідейно-образного значення, на відміну від кар-тин і монументального живопису, а також орнаментальні композиції називають декоративним живописом. Декоративний живопис об'єднує раз-особисті види розписів на окремих частинах архітектурних споруд і на виробах народного і декоративно-прикладного мистецтва.
Архітектурна декоративний розпис може виконуватися безпосередній-но на стіні, склепінні, фасаді та інших елементах будівель або на полотні, який потім прикріплюється до поверхні стін і стель.
Архітектурна розпис значним чином змінює зовнішній вигляд зда-вання або його інтер'єр. Наприклад, декоративний розпис в українському стилі надає терему в садибі Абрамцево і кремлівським палатам казковий вигляд. Декоративний розпис виробів традиційних народних художніх промислів тісно пов'язана з технологією їх виготовлення. Кожна локальна школа народної майстерності століттями розробляла свої неповторні мо-тиви і прийоми розпису по дереву, кераміці, склу, тканині, металу та інших матеріалів. Про особливості розпису хохломской дерев'яної по-суди, городецкіх дощок, гжельской кераміки, мезенский прядок і інших виробів розповідається в главі про народне і декоративно-прикладному ис-кусства.
Зупинимося докладніше на театрально-декораційного живопису. Вона яв-ляется частиною театрально-декораційного мистецтва і, як воно, спрямована на створення зорового образу спектаклю. Художнє оформлення спік-Такла також називають сценографією.
Живопис грає величезну роль в створенні різноманітних декорацій для театру. Вони можуть точно передавати місце дії, епоху, стиль і жанр втілюється на сцені твори або все це передавати алегорично і асоціативно. Театрально-декораційний живопис залежить не тільки від характеру твору, але ще від режисури вистави і творчої ін-індивідуальну художника. Тому один і той же спектакль в різних теат-рах може мати зовсім різне оформлення, а значить, і різне значення.
Особливістю декораційного живопису є те, що вона сприйнятий-мається в умовах театрального освітлення, в певному сценічному про-просторі і може трансформуватися в часі, так як декорації б-вают рухомими. У театрі важливе значення має синтез мистецтв: динамічний лад декорацій повинен відповідати музичному со-проводження і ритму сценічної дії. Цілісний зоровий образ вистави складається з драматургії, музики, світла, декорацій, ко-мов і гриму.
Мальовничий підхід (спосіб) може використовуватися не тільки в живо-писи, а й в інших видах образотворчого мистецтва: в графіку і навіть в скульптурі. Сутність живописного підходу полягає в зображенні об'єкта у взаємозв'язку з навколишнім його просторової световоздушной середовищем, в тонкої градації тональних переходів.
По технічних прийомах і використовуваних матеріалів живопис можна розділити на наступні види: масляна, темпери, воскова (енкаустика), емаль, клейова, водяними фарбами по сирій штукатурці (фреска) і ін. В деяких випадках важко буває відокремити живопис від графіки, про це вже говорилося в главі про малюнок.
Живопис може бути одношарової, виконуваної відразу, і многослой-ної, що включає подмалевок і численні лессировки, передають найтонші нюанси і відтінки кольору.
Колір, необхідний для живопису, художник зазвичай становить на па-літрі, а потім фарбу перетворює в колір на площині картини, створюючи колірний порядок - колорит. За характером поєднання кольорів він може бути теплим і холодним, веселим і сумним, спокійним і напружений-ним, світлим і темним.
Важливими засобами художньої виразності в живописі є-ються крім кольору (колориту) пляма і характер мазка, обробка барвистої поверхні (фактура), валери і рефлекси. Валери показують найтонші зміни тону в залежності від освітлення. Рефлекси з'являються від взаи-модействие лежать поруч квітів.
Виконання картини може починатися з малюнка когось позиції пензлем, подмалевка і безпосередньо написання полотна тими чи іншими мальовничими засобами. Причому навіть підготовчі ескізи та етюди часом мають самостійне художнє значення, особливо якщо належать пензлю відомого живописця.