- Які податкові відрахування йому належать?
- Порахуйте суму податкових відрахувань.
Якщо нерухомість перебувала у власності менше 3-х років, при її продажу - потрібно заплатити податок за ставкою 13%. При цьому, можна скористатися правом отримання податкового вирахування при продажу.
Згідно ст. 220 НК РФ: [1] Майновий податкове вирахування, передбачений підпунктом 1 пункту 1 цієї статті, надається з урахуванням таких особливостей:
- майновий податкове вирахування надається в розмірі доходів, отриманих платником податків у податковому періоді від продажу житлових будинків, квартир, кімнат, включаючи приватизовані житлові приміщення, дач, садових будиночків чи земельних ділянок або частки (часток) у зазначеному майні, що знаходилися у власності платника податків менш трьох років , що не перевищує в цілому 1 000 000 рублів, а також в розмірі доходів, отриманих у податковому періоді від продажу іншого майна (за винятком цінних паперів), що перебувало у власності платників податку ника менше трьох років, що не перевищує в цілому 250 000 рублів;
Таким чином сума податку складе: (2 000 000 - 1 000 000) х 13% = 130 000 руб.
Дайте правову оцінку ситуації.
При цьому п. 3 ст. 114 НК Україна встановлено, що при наявності хоча б одного пом'якшує відповідальність обставини розмір штрафу підлягає зменшенню не менше ніж в два рази в порівнянні з розміром, встановленим відповідною статтею глави 16 цього Кодексу за вчинення податкового правопорушення.
Згідно п. 4 ст. 112 НК Україна обставини, що пом'якшують відповідальність за вчинення податкового правопорушення, встановлюються судом і враховуються ним при накладенні санкцій за податкові правопорушення.
З вищевикладеного випливає, що чинна редакція НК Україна надала право враховувати і застосовувати пом'якшувальні обставини тільки суду. Податкові органи при прийнятті рішення про притягнення до податкової відповідальності в разі встановлення в ході перевірки обставин скоєння податкового правопорушення, які можуть бути розцінені як пом'якшувальні, зобов'язані на підставі п. 3 ст. 101 НК Україна відобразити їх у прийнятому рішенні. Однак факт невідображення податковими органами в прийнятих рішеннях пом'якшуючих відповідальність обставин не є перешкодою для встановлення таких обставин судом самостійно.
Більш того, з положень ст. 112 НК Україна випливає, що суду зобов'язано при розгляді питання про притягнення особи до податкової відповідальності встановлювати факт наявності або відсутності пом'якшуючих відповідальність обставин. [2]
Президія ВАС України в постановах, якими скасовувалися судові акти про притягнення осіб до податкової відповідальності, неодноразово вказував на обов'язок суду при задоволенні вимог податкових органів з'ясовувати питання про наявність чи відсутність пом'якшуючих відповідальність обставин.
Таким чином якщо платник податків в суді довів пом'якшуючих вину обставин, то рішення суду правомірні і обгрунтовані.
Платник податків отримав податкове повідомлення після настання терміну сплати податку. У зв'язку з цим податок був сплачений пізніше встановленого в законодавстві терміну сплати податку. Податковий орган нарахував платнику податків пеню в зв'язку з несвоєчасною сплатою податку. Платник податків вимога податкового органу оскаржив, пославшись на те, що він не мав можливості сплатити податок у зв'язку з несвоєчасним отриманням податкового повідомлення. Однак податковий орган заперечив, вказавши на те, що обов'язок по сплаті податку виникає з моменту появи об'єкта оподаткування.
Хто правий у виниклому суперечці?
Відповідно до п. 2 ст. 44 Податкового кодексу Укаїни обов'язок по сплаті конкретного податку покладається на платника податків з моменту виникнення встановлених законодавством про податки і збори обставин, що передбачають сплату цього податку.
В силу п. 4 ст. 57 Податкового кодексу Укаїни в разі, коли розрахунок податкової бази по податку проводиться податковим органом, обов'язок зі сплати податку виникає у платника податків не раніше дати отримання податкового повідомлення. При цьому сплатити податок платник податків зобов'язаний протягом одного місяця з дня отримання податкового повідомлення, якщо триваліший період часу для сплати податку не вказано в цьому повідомленні. [3]
На підставі викладеного обов'язок по сплаті податку на майно фізичних осіб виникає у платника податків лише після отримання платіжного повідомлення про сплату цього податку.
У цій суперечці прав платник податків.
Назвіть види рахунків, з яким не може здійснюватися стягнення податку.
Не проводиться стягнення податку з позичкових і бюджетних рахунків. Не проводиться стягнення податку з депозитного рахунку платника податків або податкового агента, а то й минув термін дії депозитного договору. При наявності вказаного договору податковий орган має право дати банку доручення (розпорядження) на перерахування після закінчення терміну дії депозитного договору коштів з депозитного рахунку на розрахунковий (поточний) рахунок платника податків або податкового агента, якщо до цього часу не буде виконано спрямоване в цей банк доручення ( розпорядження) податкового органу на перерахування податку. [4]
Податковий орган прийняв рішення про стягнення податку за рахунок грошових коштів на рахунках платника податків - індивідуального підприємця і направив в банк інкасове доручення.
Індивідуальний підприємець оскаржив вказане рішення, пославшись на те, що відповідно до ст. 35 Конституції України ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як за рішенням суду.
Хто правий у виниклому суперечці?
Відповідно до ст. 46 Податкового кодексу України у разі несплати або неповної сплати податку у встановлений термін обов'язок по сплаті податку виконується примусово шляхом звернення стягнення на грошові кошти платника податків на рахунках в банках.
При цьому стягнення податку провадиться за рішенням податкового органу шляхом направлення в банк, в якому відкриті рахунки платника податків, інкасового доручення (розпорядження) на списання і перерахування до відповідних бюджетів (позабюджетні фонди) необхідних грошових коштів з рахунків платника податків.
Рішення про стягнення приймається після закінчення терміну, встановленого для виконання обов'язку зі сплати податку, але не пізніше 60 днів після закінчення терміну виконання вимоги про сплату податку. Рішення доводиться до відома платника податків у термін не пізніше п'яти днів після його винесення. [5]
Таким чином, НК Україна не встановлює строк направлення в банк інкасового доручення і не визначає наслідки напрямки такого доручення пізніше дати винесення рішення про стягнення.
Отже, дії податкового органу правомірні.