Завдання ЛФК у від-ділових хворих визначаються показаннями до використання тих чи інших механізмів їх лікувальної дії, при цьому в кожному окремому випадку враховуються:
- фаза розвитку бо-лезни (стабілізація, одужання, поліпшення або погіршення стану),
- реакції організму для захисту проти хвороби і для компенсації або ліквідації виниклих порушень (місць-ні запальні зміни, регенерація, компенсаторно змінений механізм дихання або механізм ходьби)
- стан всіх систем органів, не залучених в бо-лезненний процес.
Поряд зі сказаним з'ясовується, чи не свя-зани чи окремі з проявів хвороби з застосовуваним при лікуванні режимом (наприклад, із суворим постільним режимом при вимушеному положенні лежачи на спині). Виявляється пси-хологіческая реакція хворого на захворювання (пригнічений з-стояння, апатія, наявність впевненості в успішному результаті хвороби). Береться до уваги весь комплекс використовуваних лікувальних заходів, який може впливати на виконання завдань ЛФК.
Визначення завдань ЛФК можна показати на прикладі хворого з закритим пе-реломом стегна.
Хворий 33 років, слюсар, до захворювання регулярно займався спортом (спортивні ігри, лижі). Чотири тижні тому отримав косий перелом правого стегна в середній третині. Є повноцінно фіксує перелом, відмінно накладена в невеликому відведенні, гіпсова пов'язка з корсетом. На рентгенограмі стояння уламків цілком задовільний. Тиск і лупцювання по пов'язці безболісні. Біль-ної добре напружує м'язи під пов'язкою. Лежачи на спині з опорою на ступню зігнутої в коліні здорової ноги вільно піднімає ногу в пов'язці. За допомогою обслуговуючого персоналу повертається на живіт. Чи не різко виражена атрофія м'язів на здорової нозі. Внутрішні органи без істотних відхилень від норми. Є переважна участь в диханні верхнього відділу грудної клітини. З моменту госпіталізації періодично відзначаються затримки стільця. Хворий переконаний в успішному результаті травми, виконує всі вказівки лікаря і чекає обіцяного переходу до ходьби з милицями.
Завдання ЛФК такі: загально-тонізуючу дію; стимуляція процесів кісткоутворення; профі-лактики контрактур і атрофії на хворий і здорової кінцівках; нормалі-зація функцій органів дихання і шлунково-кишкового тракту; формирова-ня навичок самостійного переходу в положення сидячи, вставання і ходьби з милицями.
Підбір вправ для досягнення завдань ЛФК
Підбір вправ для досягнення мети ЛФК проводиться для вирішення кожної з задач їх лікувального використання.
Наприклад, для такого завдання ЛФК, як попередження тугоподвижности колінного суглоба у хворого, що знаходиться на витягненні з приводу перелому стегна, можуть бути використані гімнастичні вправи у вигляді згинання та розгинання в колінному суглобі при віддаленому гамачка для гомілки або ж у вигляді піднімання і опускання тазу та стегна, при яких пасивно розгинається і згинається колінний суглоб. Вибір проводиться в зависи-мости від стану кісткової мозолі, місця проведення спиці ( «виростків стегна або горбок великогомілкової кістки).
У хворого з флегмоною передпліччя для відновлення рухів пальців і кисті можуть бути використані приклад-ні вправи в захопленні і перекладанні предметів різних розмірів і пружності, в досягненні і вичавлюванні води з гумових балонів різних діаметрів і жорсткості (губки, гумові м'ячі), в підкиданні і лові ма-лих м'ячів. Вибір вправ для досягнення завдання ЛФК проводиться з урахуванням рас-положення розрізів, ступеня збереження сили і амплітуди стиснення кисті, бажаності поєднання рухів з дією тепла (стискання і разжимание губки або гумового балона в гарячій ванні).
При необхідності суворо локалізованого впливу вправи особлива увага звертається на вихідне положення.
Істотне значення для досягнення завдання ЛФК та вибору вправ має сте-пень координованості рухів хворого. У хворих з погано координованими рухами ширше повинні примі-няться легко освоюються елементи прикладних і спортивних рухів і в значно меншій кількості - гімнастичні вправи.
Вибравши вправу і намітивши завдання ЛФК, необхідно визначити, чи буде воно виконуватися активно, за допомогою або рух буде пасив-ним, і намітити дозування вправи: за швидкістю руху (повільне, середньої швидкості, швидке, мінливої швидкості), за ступенем м'язового напруження ( з малої, середньої або граничної ступенем силового напруги, з наявністю опору-лення), по використанню розслаблення і розтягування дей-наслідком, за наявністю і величиною обтяження, за кількістю рухів, що проводяться в кожному окремому випадку застосування упражне-ні я.
Дуже істотна при виборі дозування ЛФК правильна оцінка біомеханічних закономірностей, що діють при виконанні вправи:
- чим коротше переміщуваний сегмент тіла, тим менше зусиль потрібно для його переміщення (при одному і тому ж вазі сег-мента);
- наявність інерції, що виникає при маятникоподібних дві-женіях окремих сегментів тіла, значно зменшує усі-лія, необхідні для їх переміщення;
- окремі сегменти тіла можуть переміщатися без активного напруження м'язів, за рахунок дії сили тяжіння.
Слід також врахувати, що відоме переміщення внутрен-них органів при рухах може полегшувати або ускладнювати їх функції і видозмінювати завдання ЛФК і лікувальний вплив фізичних упраж-нений.