Проблема вибору оптимального антимікробноїпрепарату для лікування запальних захворювань уретри і передміхурової залози залишається актуальною, незважаючи на наявність великої кількості антибактеріальних препаратів і безліч досліджень, які підтверджують їх ефективність. До того ж високий відсоток виявлення супутніх внутрішньоклітинних інфекцій у пацієнтів, які отримують терапію з приводу уретропростатитов. В першу чергу це стосується хламідійної і уреаплазменной інфекцій.
У цієї групи пацієнтів поряд з ліквідацією характерною для уретропростатитов симптоматики необхідно досягти повної ерадикації цих збудників. До недавнього часу оптимальними в лікуванні інфекцій нижніх сечовивідних шляхів прийнято було вважати препарати з групи фторхінолонів, «золотим стандартом» з яких вважався ципрофлоксацин. Однак суттєвим недоліком препарату є низька активність щодо пневмококів, внутрішньоклітинних збудників (хламідій, мікоплазм) і анаеробів. Ця проблема була вирішена за розробкою фторхінолонів III покоління, таких як левофлоксацин, а також фторхінолонів IV покоління - моксифлоксацин (Авелокс) [1]. З їх появою розширилися можливості антимікробної терапії уретропростатитов, обумовлених грампозитивними, анаеробними і атиповими внутрішньоклітинними мікроорганізмами. Слід зазначити, що ці фторхінолони здатні в достатній концентрації проникати через гематопростатіческій бар'єр, створюючи високі концентрації в тканинах і секреті передміхурової залози і в еякуляті.
Моксифлоксацин - новий 8-метоксіхінолон широкого спектру дії з високою активністю у відношенні як аеробного (грампозитивної і грамнегативної) мікрофлори, так і внутрішньоклітинних збудників і анаеробів [1, 2].
У нашій клініці як антимікробний препарат для лікування 26 пацієнтів з клініко-лабораторної картиною загострення хронічного уретропростатиту і з супутньою хламідійної і / або уреаплазменной інфекцією був застосований препарат Авелокс.
Авелокс має бактерицидну дію за рахунок інгібування ферментів класу топоізомераз - топоізомерази II (ДНК-гірази) і топоізомерази IV. Основною мішенню моксифлоксацину в грампозитивних мікроорганізмів переважно є топоізомераза IV, а в грамнегативних бактеріях - ДНК-гіраза [3, 4].
Моксифлоксацин має високу активність проти грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів (включаючи мікроорганізми, стійкі до інших класів антимікробних препаратів), атипових збудників і анаеробів. Біодоступність моксифлоксацину при пероральному прийомі становить не менше 90% [2]. Після одноразового застосування максимальна концентрація в сироватці крові досягається в середньому через 2-3 ч. Авелокс на 40% зв'язується з білками плазми (в основному з альбуміном) і швидко розподіляється по тканинах, створюючи бактерицидну концентрацію практично у всіх системах організму і підтримуючи її протягом діб. Така тривалість дії обумовлена тривалим періодом напіввиведення препарату (12-14 год), що дозволяє приймати його 1 раз на добу [2, 4].
Що стосується антимікробної активності, то відносно Chlamydia (C.) trachomatis моксифлоксацин перевершує еритроміцин, азитроміцин, доксициклін, ципрофлоксацин і офлоксацин; за активністю щодо Streptococcus (S.) pneumoniae моксифлоксацин знахо-дить-ся на од-му рівні-ні с ле-по-фло-к-са-ци-ном і бо-леї ак-ти-вен по срав-ні -нію з ци-проф-ло-до-са-ци-ном; по ак-тив-но-сті щодо Mycoplasma (M.) hominis мо-к-сіф-ло-до-са-цин зна-чи-тель-но пре-по-з-хо-дить до-до-сі -ці-к-лін, кла-ри-т-ро-ми-цин, ле-по-фло-к-са-цин і ци-проф-ло-до-са-цин; по ак-тив-но-сті щодо Ureaplasma (U.) urealyticum НЕ-зна-чи-тель-но ус-ту-па-ет кла-ри-т-ро-ми-ци-ну і про-яв- ля-ет ви-со-кую ак-тив-ність як в від-но-ше-ванні чув-ст-ві-тель-них (МПК90 0,25 мг / л), так і ре-зи-стент-них до до-до-сі-ци-к-ли-ну штам-мов (МПК90 0,5 мг / л) [4, 6-9]. Мо-к-сіф-ло-до-са-цин ак-тив-неї до-до-сі-ци-к-ли-на, Ері-т-ро-ми-ци-на, ци-проф-ло- к-са-ци-на і ле-по-фло-к-са-ци-на [4-8, 10]. Як і всі дру-Гії фтор-хі-но-ло-ни, мо-к-сіф-ло-до-са-цин об-ла-да-ет ви-со-кою ак-тив-но-стю по від -но-ше-нию до E. сoli [4-8, 10].
У 17 (65%) па-ци-ен-тов б-ла ви-яв-ле-на хла-ми-дій-ва ін-ФЕК-ція, у 6 (23%) па-ци-ен-тов б -ла ді-аг-но-сті-ро-ва-на уреа-плазми-мен-ва ін-ФЕК-ція, у 3 (11,5%) па-ци-ен-тов ви-яв-ле-ни і C. trachomatis, і U. urealyticum. Клі-ні-чо-ські ді-аг-но-зи б-ли під-твер-жде-ни кому-бі-ні-ро-ван-ни-ми ла-бо-ра-тор-ни-ми ви- сле-до-ва-ні-я-ми со-ско-бов УРЕ-т-ри ме-то-да-ми пря-мій имму-Ноф-лю-о-рес-цен-ції і по-лі-ме -раз-ної ціп-ної ре-ак-ції.
Середовищ-ний віз-раст па-ци-ен-тов з-ста-вив 35,2 - ± 3,1 го-да. Оціню-ка суб'єктів незалежно-е-к-тив-но-го ста-ту-са-во-ді-лась по шка-ле IPSS, сере-д-неї зна-че-ня сум-мар-но-го бал -ла по ко-то-рій з-ста-ви-ло 14,6 ± 2,3. В се-к-ре-ті пред-ста-тель-ний же-ле-зи у всіх па-ци-ен-тов оп-ре-де-ля-лось по-ви-шен-ве ко-ли-че -ст-во лей-ко-ци-тов, середовищ-ний об'єк-ням про-ста-ти при ульт-ра-зву-ко-вом ска-ні-ро-ва-ванні з-ста-вив 30,7 ± 3,9 см 3.
Все па-ци-ен-ти на-ря-ду з сім-пто-ма-ти-че-ської ті-ра-пі-їй (се-ле-к-тив-ні a-бло-ка-те- ри, фі-зи-о - те-ра-Пія та ін.) по-лу-чи-чи 2-ні-дель-ний курс Аве-ло-к - са по 400 мг 1 раз в су-тки .
Кон-т-роль-ні ана-лі-зи ви-пол-ня-лись че-рез 2 тижні і че-рез 6 тижнів по-с-ле вікон-ча-ня кур-са ті-ра-ПІІ.
результати
При кон-т-роль-ном про-сле-до-ва-ванні па-ци-ен-тов че-рез 2 тижні по-сле вікон-ча-ня кур-са ті-ра-ПІІ лише у 1 па-ци-ен-та ви-яв-ле-на C. trachomatis. по-втор-ний ана-ліз че-рез 2 міс по-с-ле вікон-ча-ня ле-че-ня під-твер-дил на-ли-ність хла-ми-дій-ної ін-ФЕК-ції . Па-ци-ен-ту був про-ве-ден до-пол-ні-тель-ний курс кла-ри-т-ро-ми-ци-на, по-с-ле че-го б-ла до- з-тиг-ну-та елі-ми-на-ція воз-бу-ді-ті-ля. У дру-го-го па-ци-ен-та по-втор-ний ана-ліз че-рез 2 тижні по-с-ле при-е-ма Аве-ло-до-са де-мон-ст-ри -ро-вал на-ли-ність ос-та-точ-ний уреа-плазми-мен-ної ін-ФЕК-ції і нор-ма-ли-за-цію се-к-ре-та про-ста-ти . Пов-тор-ний ана-ліз че-рез 6 тижнів і до-пол-ні-тель-ний че-рез 9 тижнів по-с-ле ле-че-продукти не можуть ви-явив на-ли-чия U. urealyticum . Сле-ду-ет від-ме-тить, що у всіх 3 па-ци-ен-тов з со-че-тан-ної хла-ми-дій-ної і уреа-плазми-мен-ної ін-ФЕК-ци -ів на-блю-да-лась пів-ва ера-ді-ка-ція воз-бу-ді-ті-лей.
При-ме-ні-ня Аве-ло-до-са при-ве-ло до послабшають ше нию сім-пто-ма-ти-ки по шка-ле IPSS. Середовищ-ний сум-мар-ний бал че-рез 2 тижні умень-шив-ся в сере-д-ньому на 15,4 ± 2,0%, а ще че-рез 4 тижні - на 20,1 ± 2, 4%. Нор-ма-ли-за-ція се-к-ре-та про-ста-ти б-ла до-с-тиг-ну-та у 22 (84,6%) па-ци-ен-тов. Об'єк-му пред-ста-тель-ний же-ле-зи по-с-ле ле-че-ня умень-шив-ся і з-ста-вив в сере-д - ньому 23,1 см 3.
За га-лом сле-ду-ет від-ме-тить хо-ро-шую пе-ре-но-си-ність пре-па-ра-та - все па-ци-ен-ти про-йшли пів-ний курс ті-ра-ПІІ. Ні-же-ла-тель-ні ле-кар-ст-вен-ре-ак-ції на-блю-да-лись у 3 (11,5%) па-ци-ен-тов: в од-ном слу-чаї був від-ме-чен кан-ді-доз ро-то-вий по-ло-с-ти і у 2 па-ци-ен-тов име-ла ме-с-то ді-а-рея, у од-но-го з них - в со-че-та-ванні з тош-но-тій.
Аве-локс (мо-к-сіф-ло-до-са-цин) яв-ля-ет-ся но-вим фтор-хі-но-ло-ном IV по-ко-ле-ня, об-ла- да-ю-щим ви-со-кою ак-тив-но-стю в від-но-ше-ванні біль-шин-ст-ва клі-ні-чо-скі зна-чи-мих воз-бу-ди ті-лей.
Пре-па-рат про-ла-да-ет оп-ти-маль-ний фар-ма-ко-ки-ні-ти-кою, по-з-під-ля-ю-щей при-ні-мати його 1 раз в су-тки, хо-ро-шей пе-ре-но-си-мо-стю і ви-со-кою клі-ні-чо-ської еф-фе-к-тив-но-стю при ле- че-ванні уро-ге-ні-таль-них інте-ФЕК-ций [8]. Аве-локс по-ка-зал ви-со-кую еф-фе-к-тив-ність при ле-че-ванні УРЕ-тро-про-ста-ти-тов, ас-со-ци-і-ро- ван-них з хла-ми-дій-ної і уреа-плазми-мен-ної ін-ФЕК-ци-я-ми.
Ні-про-хо-ді-ми даль-ней-шие муль-ти-цен-т-ро-ші ран-до-мі-зи-ро-ван-ні ис-сле-до-ва-ня по при- ме-ні-нию Аве-ло-до-са в уро-ло-гі чого ської пра-к-ти-ці.
література
Б. Р. Гвасалія. кандидат медичних наук
П. А. Щеплев. доктор медичних наук, професор
РМАПО, Москва