Засоби від (antivomitiva, antiemetica) - лікарські засоби, що застосовуються для запобігання та усунення нудоти і блювоти. Існують П. с. центральної та периферичної дії.
До центрально чинним П. с. відносять препарати, протиблювотних активність яких обумовлена гл. обр. гнітючим впливом на нейрони блювотного, центру і (або) хеморецептори пускової (триггерной) зони довгастого мозку. До групи П. с. периферичного дії включають препарати, які надають протіворвотний- ефект, напр, шляхом блокади чутливих нервових закінчень слизової оболонки шлунка, гальмування передачі імпульсів з блукаючого нерва на шлунок, розслаблення гладких м'язів шлунка і стравоходу і Т. д.
Властивостями П. -, с. центральної дії мають багато нейролептичні засоби (див.) - аміназін- (див.), метеразин (див.), тріфтазін (див,), етаперазин (див.), галоперидол (див.) і ін. тіетілперазін, метоклопрамід, а також деякі антигістамінні речовини (див.) - дипразин (див.), димедрол (див.), дедалон і ін. Крім того, до П. с. центральної дії відносять скополамін (див.) і таблетки «Аерон», що містять 0,0001 г скополамина камфорнокислого і 0,0004 г гиосциамина камфорнокислого.
Протиблювотний ефект нейролептичних засобів обумовлений гл. обр. їх блокуючим впливом на пускову зону довгастого мозку. Препарати цієї групи ефективні при блювоті різного походження (спричиненої лікарськими речовинами, обумовленої на променеву хворобу, захворювання ми жел.-киш. Тракту та ін.) »Однак при блювоті, пов'язаної з морською і повітряною хворобою, вони малоефективні. При блювоті вагітних нейролептичні засоби використовують з обережністю у зв'язку з можливістю їх несприятливого впливу на плід.
Тіетілперазін (торекан) по хім. будовою близький до нейролептиків метеразін. Однак на відміну від класичних нейролептиків він не має виражених седативними, каталептогенное і іншими властивостями, типовими для даної групи речовин. Разом з тим по противорвотной активності тіетілперазін перевершує аміназин і метеразин. Його протиблювотний ефект обумовлений гнітючим впливом не тільки на пускову зону, але і на блювотний центр. У зв'язку з цим тіетілперазін ефективний практично при блювоті будь-якого походження, включаючи блювоту при морській та повітряній хворобі.
Метоклопрамід (син. Реглан, прамін, церукал) надає протиблювотну дію за рахунок пригнічення пускової зони довгастого мозку і в якості П.с. використовується за тими ж показниками, що і нейролептичні засоби.
Антигістамінні засоби (дипразин, димедрол, дедалон) гнітюче впливають на блювотний центр і пускову зону довгастого мозку. Вони ефективні в основному при блювоті, зумовленої морської і повітряної хворобою, синдромом Меньєра, дією ряду лікарських засобів, а також при блювоті в післяопераційному періоді.
Протиблювотну дію скополамина і таблеток «Аерон» обумовлено гл. обр. пригніченням блювотного центру. Крім того, ці препарати мають виражену м-холіноблокуючу активність і в зв'язку з цим зменшують тонус і перистальтику шлунка, т. Е. Частково діють за рахунок периферичних механізмів. Скополамин і таблетки «Аерон» застосовують в основному при морській та повітряній хворобі, а також при синдромі Меньєра.
До П. с. периферичного дії відносять препарати, що належать до різних класів фармакологічно активних засобів, напр, атропін (див.) і інші м-холіноблокатори, спазмолітики міотропної дії - папаверин (див.) і ін. місцевоанестезуючі засоби - анестезин (див.), новокаїн (див .). З рефлекторно діючих засобів в якості П. с. використовують ментол (див.) і містять його препарати (м'ятні таблетки, настойку м'яти перцевої і ін.). П. с. даної групи по ефективності поступаються центральнодействующім препаратів і використовуються гл. обр. при морській та повітряній хворобі, блювоті вагітних, нудота і блювота, обусловлен- • ної лабірінтіти і захворюваннями жел.-киш. тракту. За тими ж свідченнями застосовують і комбіновані препарати, що містять різні П. с. периферичного дії, напр, Беластезин (містить 0,3 г анестезину і 0,015 г екстракту беладони) і ін.
Як П. с. іноді використовують також препарати з інших груп лікарських засобів, механізм противорвотного дії яких не встановлено. Так, при блювоті вагітних в ряді випадків протиблювотний ефект може бути досягнутий застосуванням вітамінів В1. О 6. О 12. хлористоводородной к-ти та ін.
При призначенні П. с. слід мати на увазі, що вони, як правило, діють як симптоматичні засоби. У зв'язку з цим для припинення нудоти і блювоти поряд з П. с. необхідно використовувати методи етіотропної або патогенетичної терапії.
П. с. протипоказані при апендициті, ущемлених грижах, непрохідності кишечника і інших хірургічних захворюваннях органів черевної порожнини, які вимагають негайного оперативного втручання.
Бібліографія: Клінічна фармакологія, під ред. В. В. Закусова, с. 319, М. 1978; Машковський М. Д. Лікарські засоби, ч. 1, с. 198, М. 1977; Laurence D. R. a. Bennett Р. N. Clinical pharmacology, Edinburgh - N. Y. 1980.