- синдром тривалого здавлення
Забоєм (contusio) називається закрите механічне пошкодження м'я-ких тканин і органів без видимого порушення їх анатомічної цілісно-сті.
Удари є найбільш частими ушкодженнями. Вони можуть зустрів тися як самостійно, так і супроводжувати іншим більш тяжким трав-мам (вивихи, переломи, пошкодження внутрішніх органів), бути одним з компонентів політравми.Ушіб зазвичай є наслідком падіння з невеликої висоти або удару, нанесеного тупим предметом, що володіє малою кінетичної енергією.
Тяжкість удару визначається як характером травмуючого предмета (його масою, швидкістю, точкою прикладання і напрямком дії сили), так і видом тканин, на яке довелося вплив (шкіра, підшкірна клітковина, м'язи), а також їх станом (кровонаповнення, скорочення, тонус) .
Найбільш часто ушиби піддаються поверхнево розташовані м'я-кі тканини - шкіра і підшкірна клітковина. Однак можливий і забій внут-ренних органів (забій головного мозку, серця, легенів). Такі травми від-носяться до пошкоджень внутрішніх органів.
Основними клінічними проявами при ударі є біль, при-пухкість, гематома і порушення функції пошкодженого органу.
Біль виникає відразу в момент отримання травми і може бути досить значною, що пов'язано з пошкодженням великого числа больових рецеп-торів. Особливо болючі удари при пошкодженні окістя. У тече-ня декількох годин біль стихає, а її подальше поява зазвичай свя-зано з наростанням гематоми.
Практично відразу після ушкодження стає помітною припухлість, болюча при пальпації, без чітких меж, поступово переходить в незмінені тканини.
Припухлість наростає протягом декількох годин (до кінця першої доби), що пов'язано з розвитком травматичного набряку і запальних змін.
Час прояви гематоми (крововиливи) залежить від її глибини. При ударі шкіри і підшкірної клітковини гематома стає видно прак-тично відразу (імбібіція, просочування шкіри - внутрішньошкірна гематома). При більш глибокому розташуванні гематома може проявитися снаря пані у вигляді синця лише на 2-3-ю добу.
Колір синця змінюється в зв'язку з розпадом гемоглобіну. Свіжий синець червоного кольору, потім його забарвлення стає червоною, а через 3-4 дні він синіє. Через 5-6 днів синці стають зелені-ми, а потім жовтими, після чого поступово зникають. Таким чином за кольором синця можна визначити давність ушкоджень і одночасним-менность їх отримання, що особливо важливо для судово-медичної екс-експертизи.
Порушення функції при ударі відбувається зазвичай не відразу, а в міру наростання гематоми та набряку. При цьому виникають обмеження в активних рухах, що пов'язано з вираженим больовим синдромом. Пасивні дві-вання можуть бути збережені, хоча теж дуже болючі. Це відрізняє удари від переломів і вивихів, при яких порушення обсягу рухів виникає відразу після травми і стосується як активних, так і пасивних рухів.
Перед початком лікування забиття потрібно переконатися у відсутності інших більш важких ушкоджень.
Лікування забитих місць досить просте. Для зменшення розвитку гематоми і травматичного набряку якомога раніше слід місцево застосувати холод і спокій. Для цього до місця по-врежденія прикладають міхур з льодом, який бажано тримати з перервами протягом першої доби. При спортивних травмах з тією ж метою застосовують обприскування шкіри в області пошкодження хлоретілом. При пошкодженні кінцівки її можна помістити під холодну проточили-ву воду і забинтувати мокрим бинтом.
Для зменшення рухів при ударах в області суглобів накладаючи-ють давить (якомога раніше від моменту отримання травми). Для зменшення набряку застосовують піднесене положення кінцівки.
Починаючи з 2-3-х діб для прискорення розсмоктування гематоми і купи-вання набряку застосовують теплові процедури (грілка, ультрафіолетове опромінення, УВЧ-терапія).
У деяких випадках при утворенні великих гематом, особливо гли-бокіх, їх пунктируют, після чого накладають пов'язку, що давить. Пунк-ції в ряді випадків доводиться повторювати. Евакуація подібних гематом необхідна через небезпеку розвитку інфекції (нагноившаяся гематома) або її організації (організовані гематома).
При ударах можлива також значна відшарування підшкірної кліть-чатку, що зазвичай призводить до скупчення серозної рідини і вимагає по-повторних пункцій і накладення давили пов'язок, а іноді і введення скле-розірующіх речовин.
Розтягуванням (distorsio) називається пошкодження тканин з частковими розривами при збереженні анатомічної безперервності.
Розтягування зазвичай зустрічається при різкому, раптовому русі. Хутра-нізм травми полягає у впливі сил з протилежними направ-лениями або створюється дією сили при фіксованому органі, конеч-ності. Найчастіше пошкоджуються зв'язки суглобів, особливо гомілковостопного (при подворачіваніе стопи).
Клінічна картина при розтягуванні нагадує забій з локалізацією в області суглобів. Тут також спостерігається біль, припухлість і гематома, а порушення функції суглоба виражено ще більшою мірою, ніж при ударі.
Лікування полягає в охолодженні зони пошкодження і накладення так-більшої пов'язки для зменшення обсягу рухів і наростання гематоми. З 3-х діб починають теплові процедури і поступово відновлюють навантаження.
Розривом (ruptura) називають закрите пошкодження тканин або органу з порушенням їх анатомічної цілісності.
Механізми виникнення розривів і розтягувань схожі. Але при раз-риве раптове сильне рух або скорочення м'язів призводить до вирощуючи-ню тканин, що перевершує бар'єр еластичності, що викликає порушен-ня цілісності органу.
Виділяють розриви зв'язок, м'язів і сухожиль.
Розрив зв'язок може бути як самостійним пошкодженням, так і супроводжувати більш серйозні пошкодження (вивих або перелом). В останніх випадках діагностику і лікування визначають найбільш важкі по-врежденія.
Лікування розриву зв'язок полягає в охолодженні протягом першої доби і забезпеченні спокою. Для цього застосовують туге бинтування, а в деяких випадках і накладення гіпсової лонгет.
До обережним рухам приступають через 2-3 тижнів після травми, по-статечно відновлюючи навантаження.
Деякі види пошкодження зв'язок вимагають оперативного лікування в екстреному або плановому порядку (наприклад, розрив хрестоподібних зв'язок колінного суглоба).
Розриви м'язів зазвичай спостерігаються при надмірному навантаженні на них (вплив тяжкості, швидке сильне скорочення, сильний удар по скор-щенной м'язі).
При пошкодженні потерпілий відчуває сильний біль, після чого з'являється припухлість і гематома в зоні розриву, повністю втрачається функція м'яза. Найбільш часто зустрічаються розрив чотириголового мис-ца стегна, литкового м'яза, двоголового м'яза плеча.
Розрізняють неповні і повні розриви м'язів.
При неповному розриві спостерігається гематома і виражена хворобливий-ність в зоні пошкодження. Лікування зазвичай складається в охолодженні (1-е добу-ки), створення спокою в положенні розслаблення м'язи на 2 тижні. (Гіпсова лонгет).
З 3-х діб можливе проведення фізіотерапевтичних процедур. При повторних ушкодженнях (спортивна травма) лікування може бути більш тривалим.
Відмінною рисою повного розриву є пальпаторне визначенні-ня дефекту ( «провалу», «западання») в м'язі в зоні пошкодження, що пов'язано зі скороченням розірваних кінців м'язи. У зоні дефекту визна-ляется гематома.
Лікування повних розривів - оперативне: м'язи зшивають, після чого необхідна іммобілізація в положенні розслаблення зшитою м'язи на 2-3 тижнів (гіпсова пов'язка). Відновлення функції і навантажень здійснюва-ляють під контролем методиста з лікувальної фізкультури.
Механізм розривів сухожиль такий же, як і при розриві м'язів. Розрив (відрив) сухожиль зазвичай відбувається або в місці прикріплення до кістки, або в місці переходу м'яза в сухожилля. Найбільш часто метушні-кают розриви сухожиль розгиначів пальців кисті, ахіллового сухожилля, довгої головки двоголового м'яза плеча.
При розриві сухожилля хворі скаржаться на біль, відзначатимуть-ється локальна болючість і припухлість в області сухожилля, полнос-ма випадає функція відповідної м'язи (згинання або розгинання) при збереженні пасивних рухів.
Лікування розривів сухожиль оперативне: сухожилля зшивають за допомогою спеціальних швів, після чого на 2-3 тижні проводять іммобілізацію за допомогою гіпсової пов'язки в положенні розслаблення відповідного м'яза, а потім поступово приступають до реабілітації.
Лише в деяких випадках при відриві сухожилля розгинача пальця кисті можливо консервативне лікування (іммобілізація в положенні раз-гібанія).