Загальна характеристика стану міжнародного середовища
Зовнішні умови на початку ХХI століття в цілому можна характеризувати для Росії як щодо сприятливі. Імовірність нападу на Російську Федерацію з боку якоїсь великої держави або коаліції вкрай мала. Практично виключена ймовірність прямого ядерного або великомасштабного звичайного військового конфлікту між Росією і іншими великими державами - США, Німеччиною, Японією, КНР, Індією, Великобританією, Францією. Війни ХХІ століття принципово інші - інформаційні, геоекономічні, а у військовому плані - переважно локальні і швидкоплинні, хоча в ряді випадків інтенсивні і не вибіркові, з масованим застосуванням звичайної зброї (Югославія, Афганістан, Ірак, Чечня, Південна Осетія). У світі у Росії немає явно виражених ворогів, потенційних агресорів (також як майже не залишилося і «друзів»). Росія не має потреби економічно вимотувати себе мілітаризацією, кидаючи в цей молох кращі інтелектуальні сили, фінансові та сировинні ресурси, викидаючи на вітер практично весь національний дохід.
Припинення конфронтації, що проходила під знаком боротьби двох систем з її проекцією на всі боки міжнародного життя, відкрило нові можливості для глибокого і конструктивного співробітництва держав на регіональному і глобальному рівнях, в ООН та інших міжнародних організаціях. У цих умовах закладається фундамент для принципово нових відносин Російської Федерації з навколишнім світом. Поки є можливість використовувати цю глобальну перепочинок, щоб вийти на нову парадигму довготривалого розвитку. Однак відпущена їй історією стратегічна пауза завершується.
Хоча в сучасному світі явно окреслилася тенденція до поліцентризму, в світовій політиці, в тому числі і під впливом геоекономічних процесів, формується не класичний багатополярний світ, а скоріше багаторівнева рухлива міжнародна та міждержавна система, в якій на перший план висуваються глобальні економічні проблеми, що вимагають багатосторонніх рішень і нових міжнародних інститутів. У світі як і раніше вагому роль відіграє військово-силовий фактор, в рішенні проблем міжнародної безпеки поки не позначилася тенденція переходу до дипломатичних методів, а від них, в свою чергу, до норм міжнародного права. Навпаки, міжнародне право, і навіть самі основи Вестфальської системи міжнародних відносин, як це буде показано нижче, виявилися сьогодні в стані глибокої кризи.
Одночасно з боку США проявляється тенденція до закріплення свого одноосібного лідерства в світі, вирішення питань економічного протистояння з використанням військово-політичних механізмів, односторонніх дій в кризових ситуаціях. Ця лінія небезпечна насамперед для самих США. Як показує історія, тягар одноосібного лідерства не витримувала ще жодна держава.
Центр світового економічного розвитку поступово переміщується в Азіатсько-Тихоокеанський регіон, в якому все більшу роль починають грати Китай і Індія. Економічною наддержавою і раніше залишається Японія. Це змінює всю геоекономічну і геополітичну конфігурацію в світі, посилюючи конкурентну боротьбу між основними центрами сили за ресурси, економічний і політичний вплив.
В умовах глобалізації дії, спрямовані виключно на посилення регулюючої ролі держави, не тільки марні, але й реакційні. Якщо світ прагне до транснаціоналізації, то, перешкоджаючи їй, можна тільки погіршити умови майбутнього вступу в систему світогосподарських зв'язків. Невиборний протекціонізм - найпростіша, чисто «фізіологічна» реакція недостатньо конкурентоспроможного національного господарства на зовнішні подразники. Це не відповідь на виклики глобалізації, а відмова від розвитку, прагнення зберегти відособленість, яка все одно не може бути абсолютною, і в підсумку перетворюється в односторонню залежність.
Важливим елементом Стратегії розвитку і безпеки Росії в ХХI столітті є забезпечення інтересів національного підприємництва як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках. Однак вона не змогла ще в повній мірі інтегруватися в якісно змінилася систему міжнародних відносин і забезпечити максимально сприятливі зовнішні умови для вирішення своїх внутрішніх проблем. Заважає цьому і недостатня ефективність російської держави, і що склалося останнім часом в світі вкрай негативне уявлення про російський бізнес і можливості мати з Росією нормальні ділові контакти. За кордоном зберігається уявлення про суцільну криміналізацію країни і відсутності в ній будь-яких правових норм. Це не сприяє просуванню російського бізнесу на світові ринки і залучення іноземних інвесторів до Росії, хоча в останні роки стан справ в цій галузі покращився. Частково це результат цілком свідомою кампанії на Заході по ослабленню потенційного конкурента.
З іншого боку, Росія вже увійшла в світовий економічний простір остаточно і безповоротно, а світ увійшов в неї. І одне з головних наслідків цього процесу - якісне посилення залежності країни від зовнішнього світу, від зовнішньоекономічних зв'язків. Стан економічної взаємодії із зовнішнім світом впливає або навіть визначає становище принаймні третини населення Росії. Це не тільки фактор вразливості, але і джерело нових додаткових можливостей.
Ключовою проблемою російської зовнішньої політики є сьогодні зважене, строго прагматичне і обачне включення в світове геоекономічний простір. При цьому традиційне уявлення про поділ світу на кілька цивілізацій, які можна без зусиль знайти на карті, відображає реалії попередніх епох. Переносячи його в сьогоднішній день, ми мимоволі починаємо думати лише геополітичними - грубо кажучи «з американцями проти китайців» або «з китайцями проти американців». Подібний підхід веде нас в сторону від здорового прагматизму, який тільки і здатний забезпечити включення країни до клубу розвинених держав.
На даний момент російська зовнішня політика відстає від потреб країни в новому формується світі, не встигає за новими викликами і загрозами і головне - не забезпечує належним чином використання нових можливостей, що відкриваються. У країни немає стратегії вигідною і систематичної інтеграції в світовий телекомунікаційний і інформаційний простори. Як і раніше не проглядається виразна, передбачувана і скоординована енергетична стратегія. Немає стратегії, яка була б спрямована на створення системи активної взаємодії із зовнішнім світом з питань боротьби з наркоманією, організованою злочинністю, транснаціональним тероризмом. Мало координується стратегія економічного взаємодії із зовнішнім світом в цілому. У ряді випадків зовнішньополітичні кроки робляться без прорахунку наслідків для національної економіки. Зовнішня політика поки не дуже успішно розчищає дорогу для вітчизняного бізнесу, національного капіталу.
У сучасному світі, де все ще не втратили свого значення силові фактори, Росія не може дозволити собі ізоляцію. Стратегія накопичення і заощадження сил повинна поєднуватися з максимальним упором на розширення участі в багатосторонніх інститутах, перш за все пов'язаних з економікою, енергетикою, фінансами, комунікаціями, боротьбою зі злочинністю, наркоманією, залученням в міжнародні екологічні програми. Це - ООН та її спеціалізовані органи, «Група восьми», Лондонський і Паризький клуби, Світовий банк, Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), Світова організація торгівлі (СОТ) регіональні економічні організації, в довгостроковій перспективі - Європейський союз.