Джен - в центрі історії дію або сюжет, без упору на романтичну лінію
Нагороди від читачів:
Як Юлія і Тетяна за грибами поїхали.
Публікація на інших ресурсах:
Чи не змогла не написати, ПБЕшнікі зрозуміють: D
- Юль, чи скоро вже приїдемо? - волала Ларіна.
- Ну-ки не ной, треба правильно вибирати ліс. І взагалі ти не з чуток повинна це знати, - спритно управляла позашляховиком Корнєєва.
Жінки близько години блукали по якимось лісових доріжках, схожим на лосині стежки.
- Ми ж забуксуем, заблукаємо, краще б в Ізраїль поїхали, - Не вгамовувалася Таня.
- Ти знову? Все буде пучком, з нами похмурий світ і вищі сили. Бо нахрен ми поперлися за цими грибами, а? - штовхнула її в бік ліктем Юлія, продовжуючи крутити баранку джипа.
Через кілька метрів машина зупинилася. На їх шляху була просто непереборна перешкода.
- Ну і що за чорт спиляв дерево прямо на дорогу? - вилізла з авто Юлія.
- Це, мать вашу, не дороге, а лісова стежка! - схрестила руки на грудях Тетяна.
- Ой, все! Пішли пішки, бери козуб, - скомандувала Корнєєва і полізла через повалених березу.
Поки вона намагалася перекотиться через дерево, Таня взяла кошик і обійшла перешкоду збоку.
- Чуєш, подруга, ти легких шляхів взагалі не шукаєш? - сміялась як Укушена Ларіна, спостерігаючи за перекочування Юлії.
- Госпооооді поміііііілуй, - закричала раптом жінка.
Ларіна від несподіванки відскочила метра на два і знову залилася сміхом. Заспокоївшись вона підійшла до дерева і штовхнула Корнєєва назад, від чого та впала. Піднявшись, Юля надійшла вже розумно і обійшла цю фігню в тому ж місці, де і Ларіна.
- Грібоооочкі, - заверещала Корнєєва.
- Та зажди ти, ми навіть в ліс якось не звернули, - штовхнула її Таня і зайшла в кущі.
- Там немає нічого, не шукай навіть, - втекла Юлія.
Тані довелося послухатися і пройти за подругою, бо вона навіть не підозрювала, де знаходиться і як звідси вибиратися, в разі чого.
- Грібооочкі, - вже на галявині повторила Юлька.
- Оо, маслюки! - підстрибнула Ларіна, - маслюки, маслюки, масляяята!
- Ти чо, вже спробувала без мене пару поганочек, що тебе так штирить? Ось немає щоб поділитися, - відвернулася Корнєєва.
- Та ні, це ж маслюки, вони не галюциногенні і ними не можна отруїтися! - різала і складала гриби в козуб Таня.
- Че, маслюків хапанула? Ну ти подруга даєш. Допоможіть вищі сили, я люблю вааас!
Коли Ларіна зрізала все маслюки в радіусі двох кілометрів, вони вирішили піти трохи в гущавину в пошуках більшої наживи.
- Грібооочкі, - знову зарядила Корнєєва, - грііііібооочкі, мать вашу, сука, ви де?
- У нас повна корзина маслюків, пішли назад, - нила Таня, тягнучи за собою козуб.
- Походимо ще трохи, а то одними маслятами ситий не будеш, - знову втекла Корнєєва.
Таня вирішила не ходити за подругою. Вона присіла на галявину і сказала, що почекає Юлію тут. Близько третьої години з лісу долинали крики і вигуки.
- Замовкни вже! Маслюків набрали, че ще треба, - розглядала Ларіна кожен екземпляр в своїй кошику, - гриби! Гриби! Гриби!
Нарешті, на горизонті з'явилася Юля з пакетиком мухоморів в руках. Вона навіть не йшла, а бігла або летіла.
- Ну і нахуй тобі мухомори? - знову забилася в істериці Тетяна.
- Це білі, - стрибала по галявині Юлія, - я метелик, дивись, я метелик.
- Ти чого наїлася там, чудо в дощовику? - каталася по землі від сміху Ларіна.
- Знаєш я йду і там такі грибочки маленькі, кольорові, я дай думаю спробую, а то, сука, з ранку не їла нічого.
- І як, смачно? - спробувала заспокоїться жінка.
- Я переосмислила своє життя і зрозуміла, що я метелик Грібокрил, - нарізала кола по галявині Юлія, - я і тобі захопила!
- Пішли, Грібокрил. Тільки тепер я за кермом, а то потрапимо ще в країну рожевих поні і синіх єдинорогів.