Система права - це будова права, яке дозволяє орієнтуватися в законодавстві, кваліфікувати порушення і вживати відповідних заходів впливу, так як головна особливість кожної галузі це наявність особливого юридичного режиму - методу регулювання. Перетворення права в систему шляхом розподілу його на галузі, інститути права дозволяє оперативно орієнтуватися в законодавстві. Система права обумовлена об'єктивними факторами розвитку суспільства і держави. Вона забезпечує загальне правове регулювання в суспільстві. Системність суспільних відносин надає праву властивості системи і зумовлює його структуру, основні елементи якої - норми права - призначені для регулювання суспільних відносин.
Особливо актуально розглядати і вивчати право як систему в умовах суспільства, що знаходиться на етапі становлення і розвитку демократії, в період формування демократичної, правової, громадянського суспільства, в якому визнається пріоритетність прав і свобод людини. Все це може бути реалізовано тільки на базі всебічного і глибокого вивчення системи права, державно - правової політики і існуючих в цій галузі закономірностей, принципів і умов для подальшого прогресивного розвитку правової системи.
Юридичне право - це свобода і обгрунтованість поведінки людей, задекларована державою відповідно до чинних нормативно-правовими актами та іншими джерелами права.
Твердження, що право відірване від держави, спричинило виникнення різноманітних концепцій розуміння права: природного права, позитивного права, права реалістичного, психологічного тощо
Юридичне (позитивне) право, в свою чергу, ділять на об'єктивне і суб'єктивне.
Юридичним об'єктивним правом називають систему всіх правових приписів, якісь встановлені (санкціоновані), охороняються, захищаються державою, мають загальнообов'язковий характер, є критерієм правомірної чи неправомірної поведінки та існують незалежно від індивідуальної свідомості суб'єкта права.
Юридичне суб'єктна право - це певні можливості, міри свободи, які належать суб'єкту, який сам вирішує, користуватися ними чи ні.
До основних ознак права в його позитивному (нормативному) розумінні як волевиявлення держави можна віднести такі:
а) право - це система правових норм;
б) це правила поведінки загального характеру;
в) ці правила мають загальнообов'язковий характер;
г) вони тісно пов'язані між собою, діють у єдності, формуються в правові інститути, правові галузі та інші частини системи права;
д) формально визначені й закріплені в нормативно-правових актах та інших джерелах права;
е) встановлюються, санкціонуються, гарантуються (забезпечуються) державою і його органами;
з) правила поведінки повинні встановлюватися державою з урахуванням принципів правди, справедливості, гуманізму і милосердя.
Право має загальнообов'язковий характер. Його положення, які містить вся система правових норм, повинні сприйматися як безумовне керівництво до дії, яке виходить з державних структур і не підлягає обговоренню чи оцінці з точки зору їх доцільності, раціональності, бажаності чи небажаності здійснення.
Право характеризується внутрішньою формою, тобто об'єднанням правових норм в інститути, підгалузі і галузі права і окремі правові комплекси.
Формальна визначеність права характеризується тим, що поведінка суб'єктів у вигляді нормативної моделі закріплюється в нормах права як права і обов'язки учасників суспільних відносин, а також як вид і ступінь реакції держави (санкції), застосовна в разі порушення розпоряджень, що містяться в нормативних приписах. Ці приписи повинні виконуватися саме в тому обсязі та у випадках, де вони знайшли своє формальне закріплення в тексті правової норми.
Право стає обов'язковим лише тоді, коли воно встановлюється або санкціонується уповноваженим на те суб'єктом, у межах його компетенції і в порядку, передбаченому встановлюється процедурою, тобто з дотриманням встановлених вимог, які вручаються на розробку, обговорення, прийняття, набуття чинності, зміна і скасування дії правових приписів.
Здійснення права забезпечується державою, і полягає в тому, що держава створює, з одного боку, реальні умови і засоби, які сприяють безперешкодному добровільному здійсненню відповідними суб'єктами сформульованих у правових нормах зразків поведінки, а з іншого - відповідні заходи заохочення, переконання і примусу до здійснення бажаного поведінки, а також застосовує ефективні санкції в разі невиконання вимог правових норм.
Право має певні напрямки впливу та будується на конкретних правових і демократичних засадах (принципах).
Функції права - це основні напрямки його впливу на суспільні відносини. Призначення функцій полягає у тому, щоб визначити об'єктивну і багатогранну роль права в громадянському суспільстві з позиції його впливу на суспільні відносини між людьми.
Ідеолого-виховна функція - право формує людину деякий світогляд, виховує в ньому стандарти правомірної поведінки. Наприклад, людина слідує нормам кримінального права, не порушує заборон, діє в межах певних зобов'язань і тим самим реалізує норми права в межах нормативного поведінки. Досить того, що людина знає обмеження своїх можливостей, не порушує вимог права, виховується на прикладах правових моделей позитивного поведінки.
Гносеологічна (пізнавальна) функція - право само виступає як джерело знань. Наприклад, вивчаючи норми права, суб'єкт права має право отримати знання про обсяг пільг, допустимі норми шкідливих викидів в атмосферу, про свої права та обов'язки і т.п.
До спеціальних юридичних функцій права відносять регулятивну (статистичну і динамічну) та охоронну.
Охоронна функція зорієнтована на охорону відповідної системи суспільних відносин, на забезпечення їх недоторканності з боку правопорушників, на недопущення правопорушників, зменшення або усунення їх із повсякденного життя.
Видання службовою особою нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку, якщо предметом таких дій були бюджетні кошти у великих розмірах, - карається позбавленням волі до чотирьох років (ст. 211 КК України). Це один із прикладів реалізації охоронної функції права.
У сучасній юридичній літературі визнають принципи демократизму, законності, гуманізму, рівності всіх перед законом, взаємної відповідальності держави і особистості і т.п. Розрізняють також загально, міжгалузеві, галузеві принципи та принципи інститутів права.
Принципи права як керівні юридичні вимоги відображають особливості та специфіку юридичного права, мають нормативний, регулятивний характер, визначають і направляють правомірну поведінку людей. В теорії права існують різні класифікації принципів права. Наприклад, їх ділять на загальнолюдські, типологічні, конкретно-історичні, галузеві, межотраслвие і принципи інститутів права.
Загальнолюдські принципи права характеризують як юридичні основи, ідеали або вихідні положення, обумовлені певним рівнем розвитку цивілізації, втілюють в собі найкращі, прогресивні здобутки правової історії людства, визнані міжнародними нормами права.
Такими принципами є:
а) закріплення в правових нормах свободи людини і забезпечення її основних прав;
б) юридичну рівність однойменних суб'єктів у всіх правовідносинах;
в) верховенство закону як акта нормативного волевиявлення вищого представницького органу держави;
г) взаємопов'язаність юридичних прав і обов'язків;
д) регулювання поведінки людей та їх товариств за загальновизнаним типу правового регулювання: «дозволено все, що прямо не заборонено законом»;
е) діяльність органів та посадових осіб за принципом: «дозволено тільки те, що прямо передбачено законом»;
ж) чітке закріплення правовими нормами процедурно-процесуальних механізмів забезпечення (гарантування) прав людини і здійснення ним своїх обов'язків;
з) здійснення правосуддя тільки судами як найефективніша гарантія прав людини;
і) юридична відповідальність людини за своє протиправну поведінку;
к) обов'язкове дію принципу презумпції невинуватості особи у суспільстві.
Особливість сучасних типів правових систем полягає в поступовому втіленні загальнолюдських цінностей, відображених в загальнолюдських принципах права.
Галузеві та міжгалузеві принципи характеризуються тим, що охоплюють лише одну або кілька галузей права певної держави. До них, зокрема, відносять принцип гласності судочинства і принцип повної матеріальної відповідальності, принцип індивідуального покарання і т.п.
Принципи інститутів права - це основні ідеї, що лежать в основі побудови певного інституту права: скажімо, принцип несприйняття подвійного громадянства або принцип охорони і захисту всіх форм власності.
б) право об'єднує в собі волю всіх учасників суспільних відносин, впливає на поведінку і діяльність людей шляхом узгодження їх специфічних інтересів;
д) як явище культури і цивілізації воно має планетарний характер і забезпечує вирішення проблем міжнаціонального та міжнародного значення.