Введення, історія розвитку методів навчання - еволюція методів навчання, їх класифікація

Процес навчання може здійснюватися найрізноманітнішими способами в залежності від використовуваних засобів, від умов, при яких здійснюється та чи інша діяльність, від тієї чи іншої конкретної середовища, в якій вона здійснюється. У найзагальнішому плані ці способи діяльності і розглядаються як методи процесу навчання.

Методи навчання є одним з найважливіших компонентів навчального процесу. Вони лежать в основі всього навчального процесу. Поставлені цілі досягаються через правильно обраний шлях, співвіднесені з ним форми і засоби досягнення мети. Зміна цілей завжди тягне за собою і зміну методів навчання.

Сучасній педагогікою накопичено багатий арсенал методів навчання. Всі їх можна класифікувати за окремими критеріями. Причому питання про класифікацію методів навчання в педагогічній літературі носить вкрай дискусійний характер. На це вказує численність класифікацій з різноманітними підходами, висунутих педагогами різних років.

Що ж стосується вибору того чи іншого методу в процесі навчання-то вибір методів навчання - справа складна, пов'язане з низкою обмежень в можливостях, залежностей від конкретних умов, причин, обставин і т.д. Вибір визначається цілями і завданнями всього навчально-виховного процесу, що працює на навчання, розвиток та виховання, в руслі сучасних положень дидактики. На вибір методів навчання впливає ряд умов і факторів об'єктивного і суб'єктивного властивості.

Завданням даної курсової ставлю вивчити історію розвитку методів навчання, їх класифікацію, а так само вивчити методи навчання військовослужбовців.

Метою даної роботи є вивчення поняття та сутності методу навчання, розгляд окремих видів методів навчання і класифікацію методів навчання.

Методом навчання називають спосіб впорядкованої взаємозв'язаної діяльності викладача і учнів, діяльності, спрямованої на вирішення завдань освіти, виховання і розвитку в процесі навчання.

Методи навчання є одним з найважливіших компонентів навчального процесу. Без відповідних методів діяльності неможливо реалізувати цілі і завдання навчання, досягнути засвоєння учнями певного змісту навчального матеріалу.

Таким чином, методи навчання - це способи організації навчально-пізнавальної діяльності учня із заздалегідь визначеними завданнями, рівнями пізнавальної активності, навчальними діями і очікуваними результатами для досягнення дидактичних цілей.

Широке поширення в дидактиці отримало також поняття «прийом навчання». Прийом навчання - це складова частина або окрема сторона методу. Наприклад, в методі організації роботи учнів з підручником і книгою виділяються наступні прийоми: конспектування, складання плану тексту, підготовка тез, цитування, складання анотації, рецензування, написання словника пройденої теми, складання схематичною моделі тексту.

Один і той же спосіб в одних випадках може виступати як самостійний метод, а в інших - як прийом навчання. Наприклад, пояснення є самостійним методом навчання. Однак якщо воно тільки епізодично використовується викладачем в ході практичної роботи для роз'яснення причини помилок учнів або розкриття логіки вирішення якоїсь задачі, то в цьому випадку пояснення виступає, лише як прийом навчання, що входить в метод практичної роботи.

Метод і прийом можуть мінятися місцями. Наприклад, викладач веде виклад нового матеріалу методом пояснення, в процесі якого для більшої наочності і кращого запам'ятовування звертає увагу учнів на текст або графічний матеріал в підручнику. Така робота з підручником виступає як прийом. Якщо ж в ході уроку використовується метод роботи з підручником, то додаткове пояснення вчителем якогось терміна виступає вже не як метод, а лише як невеликий додатковий прийом.

Таким чином будь-який спосіб навчання може виступати як в ролі методу, так і в ролі прийому навчанні.

В міру ускладнення освоєних людиною дій і розширення обсягу накопичених знань просте наслідування вже не могло забезпечити достатній рівень і якість засвоєння дитиною необхідного культурного досвіду. Тому в навчанні людина була просто змушений вдатися до словесним поясненням. Подальший розвиток мови і поступове збагачення словникового запасу, а також постійне збільшення обсягу культурних знань дозволили повністю перейти до словесних методів навчання.

Перехід до словесних методів навчання з'явився великим досягненням для людства, своєрідною поворотною віхою: тепер стало можливим за невеликий відрізок часу передавати обсяг знань і досвіду, на освоєння якого методами наслідування людині потрібна була б ціле життя. Основою викладання при такому навчанні була передача вчителем готової інформації. Це здійснювалося за допомогою усного, письмового, а пізніше і друкованого слова. В обов'язки учня входило акуратне заучування переданої йому інформації. Згодом таке навчання отримало назву демотического, і найбільшого розквіту воно досягло в епоху середньовіччя. Слово стало головним носієм інформації, а навчання по книгах - однієї з головних завдань освіти.

Однак людство продовжувало розвиватися, і обсяг його культурної спадщини неухильно збільшувався. В епоху великих географічних відкриттів і наукових винаходів він настільки зріс, що освоєння людиною догматичні методи навчання з працею справлялися з поставленим перед ними завданням. Суспільство потребувало людях, які добре знають закономірності природи і здатних не тільки враховувати, але і використовувати їх у своїй діяльності. Тому все більшого розвитку в цей період отримують методи наочного навчання, методи, які допомагають на практиці застосовувати отримані знання.

Подальший пошук в області методики навчання привів до широкого поширення так званих проблемних методів навчання. На цей черговий варіант словесного методу, заснованого на самостійному русі учня до знань, покладалися великі надії. І, незважаючи на те, що цей метод вимагає занадто багато праці і часу для отримання хороших результатів, його популярність і в наші дні залишається досить високою.

Таким чином розвиток гуманітарних наук, і в першу чергу психології, привело суспільство до розуміння того, що дитина потребує не тільки в навчанні, а й у розвитку своїх внутрішніх здібностей і індивідуальних особливостей. Це послужило основою для розробки і широкого застосування методів навчання.

Схожі статті