А. Я. Дзюблик, Л. С. Когосова, Г. Б. Капітан, Е. Р. Демченко
Вплив ербісолу на стан системного та місцевого імунітету у хворих на хронічний обструктивний бронхіт
Інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського АМН України
Як відомо, хронічний обструктивний бронхіт (ХОБ) супроводжується значним пригніченням системного і місцевого імунітету [4, 5, 6, 7]. При цьому зазначено, що наявність хронічного запального процесу в слизовій оболонці бронхів значно підвищує дефектність імунокомпетентних і фагоцитуючих клітин, підсилює інтенсивність аутоімунних реакцій, збільшує зміни в клітинному складі лаважной рідини і функціональної активності альвеолярних макрофагів (АМ) і нейтрофілів (НГ). Зазначені зміни імуногенезу при ХОБ свідчать про необхідність додавання до комплексного лікування таких хворих імуномоделюючих засобів [1, 3].
Наведені дані стали підставою для клінічного випробування препарату у 96 хворих ХОБ. У всіх хворих були клінічні, функціональні та лабораторні ознаки загострення ХОБ.
Залежно від використаних методів лікування пацієнти були розділені на 2 групи: основну (I) і контрольну (II). Основну групу склали 56 хворих, яким в комплексі лікування призначали ербісол по схемі - 2 мл внутрішньом'язово і 2 мл інгаляційно протягом 10 днів; контрольну - 40 хворих, яким проводилася традиційна терапія без застосування ербісолу.
Основна і контрольна групи хворих були ідентичні за клінічними проявами бронхіту, ступеня тяжкості захворювання, віку, статі, ступеня запального процесу, показаннями функції зовнішнього дихання.
В якості контролю для імунологічних показників системного імунітету обстежено також 20 здорових осіб - донорів крові. Показники місцевого імунітету вивчені у 10 здорових осіб - добровольців.
Всі імунологічні дослідження проводилися двічі (до і після лікування) в лабораторії імунології ІФП АМН України.
Оцінка стану системного імунітету проводилась за такими методиками: визначенням відносного і абсолютного числа Т-лімфоцитів - тесту спонтанного розеткоутворення (Е-РОК) [8]; визначенням субпопуляційного складу теофіллінчувствітельних і теофіллінрезістентних лімфоцитів (Етфч-РОК і Етфр-РОК) [9]; вивченням чутливості Т-лімфоцитів до Ербісолом в реакції Еа-РОК [10]. Стан В-лімфоцитів вивчалося за допомогою визначення рівня імуноглобулінів (A, G, M) в сироватці крові спектрометрическим методом і визначення рівня циркулюючих імунних комплексів (ЦВК) в сироватці крові за методом M. Digeon [11]. Функціональний стан НГ периферичної крові вивчався за відсотком фагоцитозу (ПФ), фагоцитарного числа (ФЧ) і інтенсивності киснево метаболізму, який оцінювався за НСТ-тесту [7].
Для оцінки клітинного фактора місцевого імунітету був досліджений бронхоальвеолярний змив, в якому визначали: кількість клітин, клітинний склад, життєздатність, адгезивні властивості, функціональний стан АМ і НГ - поглинальна функція, фагоцитарне число (ФЧ), киснево метаболізм (НСТ-тест) [13 ].
Першим завданням роботи було визначення особливостей впливу ербісолу на Т-лімфоцити здорових людей і хворих ХОБ. Вивчалася здатність препарату змінювати інтенсивність активного розеткоутворення (Еа-РОК). Дослідження були проведені у 7 здорових осіб і 18 хворих ХОБ (табл. 1).
Таблиця 1. Вплив ербісолу на рівень Ea-POK, (M ± m)
* - статистично достовірна різниця показника (p<0.05) между исходным уровнем и после преинкубации клеток с эрбисолом в соответствующем разведении
До введення в реакцію Т-клітини інкубували з цільним препаратом і його разведениями в 2, 4 і 8 разів. Препарат додавали в реакції з розрахунку 0,1 мл речовини на 1 х 106.
Було встановлено (табл. 1), що жодна з вивчених доз препарату не впливала негативно на Т-клітини здорових осіб і хворих ХОБ. Було також встановлено, що тільки цілісний препарат стимулює активне розеткоутворення у здорових осіб, в той час як менші дози ербісолу не впливають позитивно на Т-клітини. У хворих ХОБ стимулюючу дію на Еа-РОК надавав не тільки цілісний препарат, а також його розведення в 2, 4 і 8 разів.
Нами проаналізовано також характер впливу ербісолу на Еа-РОК залежно від вихідного рівня цього показника (табл. 2). Було визначено, що при інтенсивності Еа-РОК менше 20% активуючий вплив на Еа-РОК надають все розведення ербісолу і цілісний препарат. З вихідним рівнем Еа-РОК від 20 до 25% стимулюючу дію надавав тільки цілісний препарат і його розведення в 2 рази, а при нормальному рівні Е а-РОК (від 25 до 30%) підвищення продуктивності лікарських надавав тільки цілісний препарат. Проведені дослідження свідчать від тому, що ербісол володіє стимулюючим впливом не тільки на дефектні Т-клітини, але в більших концентраціях на Т-лімфоцити здорових осіб. Жодна з вивчених доз препарату не пригнічувала активну розеткоутворення як у здорових, так і хворих ХОБ. Отримані нами дані свідчать про доцільність застосування даного препарату в лікуванні хворих ХОБ.
Таблиця 2. Вплив ербісолу на інтенсивність Ea-POK в залежності від вихідного рівня показника, (M ± m)
менше 20
(0.58 ± 0.9)
22.5 ± 0.73
22.8 ± 0.70
23.9 ± 0.65
27.3 ± 0.8
22.0 ± 0.7
23.6 ± 0.6
26.8 ± 0.4
28.3 ± 0.4
28.0 ± 0.9
28.7 ± 1.2
30.8 ± 1.3
33.8 ± 1.0
Іншим завданням дослідження було з'ясування характеру впливу ербісолу на стан системного імунітету хворих ХОБ.
Стан системного імунітету вивчено у всіх хворих I і II груп. Як можна побачити з таблиці 3, до призначення курсу лікування у всіх хворих ХОБ був клітинний імунодефіцит, що становить достовірне падіння числа Т-клітин. Крім того, були значні зміни в субпопуляційний складі Т-лімфоцитів, які виявлялися достовірним зниженням активних розеткообразующіх клітин, зниженням хелперной і супрессорной популяції Т-клітин (Етфр- і Етфч-РОК). Ці зміни проявлялись в достовірному підвищенні імунорегуляторного індексу. У хворих обох груп відзначалося пригнічення функціональних властивостей Т-лімфоцитів, визначалося достовірне падіння інтенсивності РБТЛ на ФГА.
Таблиця 3. Показники імунологічної реактивності хворих ХОБ, (M ± m)
Контроль, здорові особи (n = 20)
33.3 ± 0.70 * / 39.5 ± 0.58 X0
32.8 ± 1.80 * / 34.7 ± 1.50 * 0
22.1 ± 0.75 * / 30.5 ± 1.17 X0
24.8 ± 0.89 * / 29.7 ± 1.28 X
9.7 ± 0.40 * / 6.6 ± 0.23 X0
9.6 ± 0.70 * / 9.2 ± 0.60 * 0
16.4 ± 0.12 * / 21.3 ± 0.81 * X0
16.7 ± 0.11 * / 18.0 ± 0.10 0
8.2 ± 0.11 * / 14.0 ± 0.4 * X0
8.0 ± 0.12 * / 10.9 ± 0.66 X0
2.00 ± 0.05 * / 1.52 ± 0.20 * X
2.08 ± 0.27 * / 1.65 ± 0.20 * 0
61.3 ± 1.5 * / 70.2 ± 1.3 * X
60.8 ± 2.0 * / 68.2 ± 3.0 * X
1.23 ± 0.19 * / 2.60 ± 0.15 X
1.55 ± 0.33 * / 2.27 ± 0.28
1.25 ± 0.12 * / 1.26 ± 0.09 * X
1,21 ± 0.17 * / 1.37 ± 0.07 *
1.62 ± 0.11 * / 1.86 ± 0.17 *
1.57 ± 0.19 * / 1.60 ± 0.16 *
ЦВК, од. оптич. плотн.
148.0 ± 13.1 * / 83.5 ± 10.1 * X
137.3 ± 14.0 * / 130.9 ± 10.8 * 0
19.5 ± 1.19 * / 6.5 ± 0.89 X0
18.5 ± 1.11 * / 17.9 ± 2.10 * 0
26.8 ± 1.35 * / 46.6 ± 1.21 * X0
24.6 ± 1.8 * / 38.5 ± 1.4 * X0
16.0 ± 0.32 * 0 / 15.0 ± 0.37 *
13.4 ± 0.28 * / 16.7 ± 1.51 * X
81.2 ± 1.96 * / 60.4 ± 2.02 X0
79.0 ± 2.28 * / 89.7 ± 2.40 * X0
Титр компонента, ум. од.
0.20 ± 0.010 * / 0.08 ± 0.003 X0
0.18 ± 0.010 * / 0.09 ± 0.009 * X
Значення показників у чисельнику - до лікування, в знаменнику - після лікування.
* - статистично достовірна різниця показника (p<0.05) в сравнении с контролем здоровых лиц;
X - статистично достовірна різниця показника (p<0.05) в сравнении с периодом до и после лечения;
0 - статистично достовірна різниця показника (p<0.05) между I и II группами больных.
Кількість В-лімфоцитів у хворих I і II груп до лікування не відрізнялося від норми, проте функціональна активність цих клітин була порушена. Спостерігалося достовірне зменшення нормальних антитіл і значна дісіммуноглобулінемія (за рахунок достовірного підвищення рівня IgM і зниженого вмісту IgА). У хворих основної та контрольної груп було виявлено підвищення кількості ЦВК. У пацієнтів I і II груп визначалися комплементсвязивающіе протіволегочних антитіла і С-протеїн, що свідчить про наявність значної аутоиммунизации організму і активності запального процесу.
У обстежених обох груп відзначалися також зміни з боку функціональних особливостей НГ периферичної крові. До лікування у хворих спостерігалося достовірне зниження поглинальної активності цих клітин, а також значне підвищення НСТ-тесту. Як видно з табл. 3, початковий стан системного імунітету у хворих I і II груп було цілком порівнянним.
Повторне обстеження хворих ХОБ, проведене після закінчення лікування, дало можливість встановити, що позитивний вплив на клітинний імунітет, що виявлялося достовірним підвищенням числа Т-лімфоцитів і нормалізацією їх субпопуляційного складу (Е а-РОК, Етфр- і Етфч-РОК), виявилося переважно тільки при комплексному лікуванні хворих ХОБ I групи. У осіб II групи в кількісному і популяційному складі Т-лімфоцитів і їх функціональної активності визначалися лише деякі позитивні зміни (достовірні тільки з боку Е- і Еа-РОК). Потрібно підкреслити, що після закінчення лікування у пацієнтів II групи всі показники клітинного імунітету продовжували відрізнятися від норми (табл. 3).
Таким чином включення ербісолу в комплексну терапію хворих ХОБ сприяє нормалізації більшого числа змінених до лікування показників системного імунітету.
Третім завданням дослідження було визначення впливу ербісолу на стану місцевого імунітету хворих ХОБ. Для цього було проведено бронхологіческое обстеження всіх 96 хворих ХОБ, а також 10 практично здорових осіб - добровольців. Всім пацієнтам було проведено бронхоальвеолярний лаваж з отриманням бронхоальвеолярного змиву.
Встановлено, що у хворих ХОБ абсолютно кількість клітин в БАЗ було достовірно нижче, ніж у здорових осіб. Показник життєздатності клітин також був значно нижче в обох групах.
Цитологічне дослідження бронхоальвеолярного лаважу, проведеного на початку лікування, дозволило визначити як у хворих I, так і II групи наявність змін в співвідношенні клітин БАЗ. Так, в обох групах хворих спостерігалося зменшення в БАЗ числа АМ, різкий альвеолярний нейтрофільоз і достовірний спад кількості лімфоцитів.
Після закінчення комплексної терапії з включенням ербісолу у хворих ХОБ I групи виявилося нормалізація абсолютного числа АМ і їх життєздатності. Значно покращився також співвідношення клітин БАЗ, достовірно підвищився відносне число АМ, знизилася кількість НГ і еозинофілів.
У хворих ХОБ II групи позитивні зміни з боку показників місцевого імунітету був менш вираженими. У цих пацієнтів в результаті традиційної терапії не нормалізувався абсолютне число клітин в БАЗ, достовірно не покращилася їх життєздатність, достовірно менше, ніж у I групі зменшилася відносне число НГ і еозинофілів.
Функціональний стан АМ і НГ, виділених з БАЗ, вивчалося шляхом визначення їх адгезивної, поглотительной здібностей і киснево метаболізму.
До початку лікування показник адгезивної здатності АМ був різко знижений як у хворих I групи, так і у хворих II групи. Після закінчення лікування з включенням ербісолу інтенсивність адгезивної здатності АМ і МГ достовірно підвищилася, а її вираженість вже не відрізнялася від контролю здорових осіб. У хворих II групи адгезивная здатність АМ і МГ після лікування також достовірно підвищувалася, але не досягала контрольного рівня.
Результати визначення поглинальної здатності АМ і МГ до лікування дали можливість виявити у хворих ХОБ обох груп однаково виражене різке зменшення відсотків фагоцитозу при відносно менше змінених показниках фагоцитарного числа.
Комплексна терапія з включення ербісолу сприяла вираженого і достовірного підвищення поглинальних властивостей АМ і МГ. В результаті застосування традиційного лікування поглинювальні властивості АМ і МГ мали лише тенденцію до нормалізації.
Дані, що характеризують внутрішньоклітинний киснево метаболізм АМ і МГ до початку лікування, дають можливість встановити різке підвищення цього показника в порівнянні з нормою у хворих I і II груп. Після проведеної терапії у хворих I групи число формазанпозітівних клітин достовірно знижувалося. У хворих II групи після лікування інтенсивність НСТ-тесту зменшувалася, але залишалося відхилення від норми.
Таким чином, можна зробити висновок, що додавання ербісолу в комплексну терапію хворих ХОБ значно покращує властивості АМ і МГ, виділених з БАЗ. Традиційна терапія без включення ербісолу викликає лише деякі позитивні зрушення функціонального стану АМ і МГ.
Підбиваючи підсумки проведених досліджень, можна зробити висновок, що включення ербісолу в комплексну терапію хворих ХОБ сприяє нормалізації кількості змінених до лікування показників системного та місцевого імунітету, має виражену нормалізує вплив на клітинний склад, життєздатність і співвідношення клітин в БАЗ. Жодна з вивчених доз препарату in vitro не чинила негативного впливу на іммуннокомпетентние клітини як у здорових осіб, так і у хворих ХОБ. Таким чином, ербісол можна розцінювати як безпечне та ефективне патогенетичне засіб в лікуванні хворих ХОБ.
Отримані дані свідчать про доцільність застосування даного препарату в лікуванні хворих на хронічний обструктивний бронхіт.