Тканина ЩЗ заповнена переважно сферичними тиреоїдними фолікулами (рис. 1). Кожен фолікул являє собою шар Кубовидний клітин (тиреоцитов), що оточують порожнину, заповнену колоїдів, головною складовою якого є білок тиреоглобулін (ТГ). Клітини звернені всередину порожнини апікальними поверхнями, на яких є мікроворсинки, що проникають в колоїд. Між фолікулами розташовуються кровоносні капіляри.
Тиреоглобулін служить вихідним субстратом для синтезу гормонів тироксину (Т4) і трийодтироніну (Т3). Регуляцію синтезу і секреції Т3 і Т4 здійснює тиреотропний гормон (ТТГ), що виробляється в гіпофізі.
Щитовидна залоза (ЩЗ) є найбільшою ендокринної залозою організму людини.
Це непарний орган, розташований в передній області шиї на рівні гортані і верхнього краю трахеї.
Будова. Маса залози - 20-40 м Вона має дві частки, со-єднання перешийком. Розміри: поперечний 50-60 мм, про-дольний кожної частки 50-в0 мм, вертикальний розмір перешити-ка 20-25 мм, а товщина його 2-6 мм. Заліза має фіброзну капсулу, від якої вглиб відходять сполучнотканинні пе-регородка, що розділяють залозу на часточки, що складаються з фол-лікулов. Зсередини фолікул вистелений кубічним епітелієм, клітини якого секретують колоїд, що містить гормони. Густе колоїдне речовина заповнює порожнину фолікула.
функції. У щитовидній залозі є дві групи клітин, що утворюють два види гормонів. Одна група володіє изби рательной здатністю поглинати йод, так що його концент-рація всередині клітини в 300 разів вище, ніж в плазмі крові. Вони перетворять сполуки йоду в атомарний йод і з залишками амінокислоти тирозину синтезують гормони трийодтиронін (ТЗ) ітетрайодтіронін, або тироксин (Т4), які надходять в кров і лімфу. Ці гормони, активізуючи генетичний ап-Параті ядра і мітохондрії клітин, стимулюють всі види про-мена речовин та енергетичний обмін організму. Вони посилюючи-ють поглинання кисню, збільшують основний обмін в орга-низме і підвищують температуру тіла, збільшують синтез біл-ка, розпад жирів і вуглеводів, забезпечують ріст і розвиток організму, збільшують частоту серцевих скорочень, арте ріалиюе тиск і потовиділення, знижують згортання кро Йі 'підвищують збудливість ЦНС.
У крові ТЗ і Т4 зв'язуються з білками, які являкяся * х переносниками. У зв'язаному вигляді вони неактивні. Тільки не-велика частина знаходиться у вільному активному стані.
Гормон калидітонін (або тирокальцитонін) разом з гір-комами околощитовідних залоз бере участь в регуляції содер-жания кальцію в організмі. Він викликає зниження концентрації-ції кальцію в крові і поглинання його кістковою тканиною, що сприяє утворенню та росту кісток. У регуляції секре-ції кальцитонина беруть участь гормони шлунково-кишкового тракту, зокрема гастрин.
При недостатньому надходженні в організм йоду возника-ет різке зниження активності щитовидної залози - гипот-реоз. У дитячому віці це призводить до розвитку кретінізма- затримці статевого, фізичного і розумового розвитку, на-рушення пропорцій тіла; у дорослих - викликає слизовий набряк тканин - мікседему. Мікседема виникає в результаті порушення білкового обміну, підвищує онкотичний давши-ня тканинної рідини, яке викликає затримку води в тканинах. При цьому, незважаючи на розростання залози (зоб), секре-ція гормонів знижена. Для компенсації нестачі йоду в їжі і воді, наявного в деяких регіонах і що викликає так званий ендемічний зоб, в раціон населення вклю-чають йодовану сіль і морепродукти. Гіпотиреоз може також виникати при генетичних аномаліях, в результаті імунного руйнування щитовидної залози і при порушеннях секреції тиреотропного гормону гіпофіза. З лікувальною метою при гіпотиреозі призначають гормони щитовидної залози.
У разі гіпертиреозу (надлишкового утворення гормонів щитовидної залози) виникають токсичні явища, викликаючи-ють базедова хвороба. Це токсичний зоб. Відбувається розростання щитовидної залози (зоб), підвищується основний обмін, спостерігаються втрата ваги, витрішкуватість, підвищена раз-дражітельность. Для лікування застосовують препарати, гальмуючи-щие синтез тироксину, радіоактивний йод, опромінення або хи-рургіческое лікування.