Володіння ключкою і шайбою передбачає вміння правильно ви-конувати і застосовувати такі ігрові прийоми: ведення, кидки і зупинку шайби, удари, фінти і відбір шайби.
Для виконання різних ігрових прийомів важливі деякі загальні моменти: тримання ключки, вихідне положення гравця, на-мання за шайбою і обстановкою на поле.
Ключку тримають двома руками: однією рукою хватом зверху за кінець рукоятки, інший - хватом знизу на відстані 40-50 см від кінця рукоятки. В окремих випадках застосовують і більш широкий хват (80-90 см).
Останнім часом часто застосовують широкий хват. Це пояснити-ється більш «жорстким» веденням боротьби за шайбу, коли потрібно креп-кое тримання ключки.
Більшість гравців тримають ключку правою рукою за кінець ру-кояткі. Зміна рук при виконанні кидків і ударів зліва і справа не рекомендується. Дуже важливо, щоб нижня площина гака Клюшев-ки постійно стикалася з поверхнею льоду. Це досягається зміною ступеня згинання правої руки (основний хват) і переме-щением лівої руки по рукоятці ключки.
Якщо шайба знаходиться далеко від гравця, то він випрямляє праву руку, а ліва рука переміщається ближче до правої. Якщо ж шайба знаходиться поблизу від гравця, то він сильно згинає праву руку, а ле-ву опускає ближче до гака.
Гравець прагне прийняти стійку, при якій зручно діяти і спостерігати за ігровий обстановкою.
Ведення шайби - це поєднання бігу на ковзанах з одночасним пересуванням шайби ключкою.
Ведення й обведення суперника займають велику питому вагу в грі. Команда витрачає близько 60% ігрового часу тільки на ведення шайби, причому з ростом класу команди цей відсоток зростає.
У грі застосовують різні способи ведення шайби: з Перекл-диваніем ключки, поштовхами, без відриву ключки від шайби, ключкою і коником.
Ведення шайби з перекладанням до л ю ш-к і гравець виконує, пересуваючи шайбу перед собою зигзагоподібно вперед і в сторону, обмежуючи ключкою бічні відхилення. Для цього шайбу супроводжують ключкою то з одного, то з іншого боку, а гак майже весь час стикається з шайбою (крім моменту пере-кладиванія ключки з одного боку на іншу).
Характерною особливістю ведення шайби з перекладанням ключки є симетричність і синхронність руху ніг і рук. Симетричність руху ніг досягається тим, що хокеїст, переносячи центр ваги з однієї ноги на іншу, одночасно закінчувати-чивает супровід шайби ключкою з одного боку і переклад-кість її на іншу, намагаючись при цьому направити шайбу вперед, в сто-рону опорної ноги ( рис. 191). При збільшенні швидкості руху шайба кілька висувається вперед, так як руки частково випрямися-ляють, збільшується нахил тулуба, посадка стає вище.
Ведення шайби з перекладанням ключки - основний спосіб, що дозволяє гравцеві пересуватися з великою швидкістю в різних напрямках, легко перемикаючись на виконання кидка або пере-дачі.
Виконувати його можна в темпі кроків, коли шайбу посилають під кожен крок в сторону руху поштовхової ноги, і частіше, коли під один крок перекладають ключку два-три і більше разів.
Ведення шайби поштовхами ключкою полягає в тому, що хокеїст, рухаючись на ковзанах, несильними поштовхами по-силает шайбу на 1-2 м вперед (в напрямку свого руху), а за-тим наздоганяє її і повторює ту саму дію. Цей спосіб ведення позво-ляет хокеїстові швидше пересуватися. Однак, якщо шайба після поштовху йде на значну відстань, спортсмен втрачає контроль за нею - її може перехопити суперник. У практиці цим способом ведення користуються рідко, але він все ж повинен залишитися в арсеналі технічних засобів, бо окремі швидкі прориви по центру або по краю майданчика з відскоками шайби від борта приносять позитивними-ні результати.
Ведення шайби без відриву ключки від шайби має кілька різновидів. Часто його здійснюють збоку або з деяким виносом шайби тому, причому гравець тримає ключку од-ної рукою. Ведення шайби однією рукою дозволяє видалити шайбу на значну відстань від суперника. Гравець тримає ключку витягну-тій в сторону-назад рукою, гак ключки нижнім краєм ковзає
по льоду і трохи накриває шайбу. Вільна рука допомагає бігу на ковзанах. Користуватися цим способом доцільно при русі гравця по дузі.
При веденні шайби двома руками збоку (рис. 192) хокеїст тримає ключку в стороні. Таке положення рук, безперечно, ускладнює дви-ються. Однак цей недолік компенсується вигідним становищем, що забезпечує надійний захист шайби і можливість для після-дме кидка.
Ведення шайби ключкою і коником хокеїст виконує наступним чином. Поштовхи коником здійснюють трохи піднятою ногою (максимум висоти шайби), частіше внутрішньої сто-роною леза і злегка розгорнутим носком.
У грі, як правило, ведуть шайбу ключкою. Коли її незручно прийняти на ключку або вона потрапляє в ноги, гравець вдаряє її конь-
ком, підігруючи собі на ключку, або по-силает близько стоїть партнеру.
Кидки шайби. При кидках ключкою шайба може летіти або ковзати по льоду. У польоті вона може обертатися або летіти без обертання. Обертання в польоті створюється додат-ково рухом ключкою в момент від-розриву шайби від льоду, в результаті якого вона прокочується по гаку.
При кидках по льоду обертання шайби починається з моменту підтягування ключки на себе або повороту гака в сторону кидка.
Кидки по повітрю застосовують, коли необхідно несподівано, сильно і точно по-слати шайбу в менш захищену частину по-рот або передати її партнеру, ускладнивши со-Перник перехоплення.
Висота підйому і дальність польоту шайби залежать від прикладених зусиль і їх направ-лення.
Кидки шайби прийнято ділити на два спо-соба: зліва і справа.
Всі інші кидки (точніше, їх різно-видности, описані в літературі і сущест-ють в практиці) входять в одну з груп даної класифікації.
Незважаючи на різний характер роботи рук при кидках зліва і справа, загальним яв-ляется те, що ключка виконує роль важеля першого роду. В кидках вельми ефективно використовується цей важіль (відношення довжини
плечей приблизно 1: 3 - 1/3 довжини ключки між кистями і 2 / з - сво 'Бодня нижній кінець; Мал. 193).
Кидок шайби зліва. Вихідним положенням для ви-конання цього кидка служить стійка на злегка зігнутих ногах, по-ставлених на ширину плечей, впівоберта до мети (попереду праве пле-чо). Шайба знаходиться перед гравцем, на лінії лівої ноги, на расстоя-ванні приблизно 2/3 Довжини ключки і вільно витягнутої лівої руки (рис. 194).
Правою рукою (лікоть піднятий) тримають ключку за кінець. Клюшев-ка стикається з шайбою серединою гака або трохи ближче до п'яти. Рух починається одночасно з поворотом тулуба направо і невеликим нахилом вперед, при цьому в напрямку до мети повертається і права нога. Переносячи вагу тіла на ногу, знаходячи-щуюся попереду, гравець випрямляє ліву ногу і ковзає на правій.
На початку кидка ключка рухається порівняно повільно, потім швидкість збільшується. Прискорення відбувається за рахунок різкого дві-вання прямої лівої руки вперед, права в цей час злегка прітор-мажівает верхній кінець ключки, тим самим створюється нерівномірне
рух кінців ключки: ниж-ний кінець (гак) через різницю довжини плечей рухається швидше верхнього, що сприяє на-ращіванію швидкості, необхід-мій при підйомі шайби.
Якщо на початку кидка (результат-ве становище) швидкість шайби дорівнює нулю, то до кінця його (на-чало вільного польоту шайби) вона зростає до 30-40 м / сек.
Кидок шайби зліва вважає-ся основним. Ним користується по-переважна більшість хокею-істів в різних ігрових сі-ситуаціях.
Рух хокеїста при кидку складається з попередньо-ного замаху, руху ключки з шайбою (з прокатом її по гаку) і повороту гака в сторону кидка.
Кидок здійснюється в ос-новному за рахунок руху рук і
невеликого повороту верхньої частини тулуба в сторону цілі. Його можна підсилити, перемістивши вагу тіла на праву ногу в останній момент кинути-ка. При кидку шайби зліва з поворотом гака гравець повертається боком або правим боком до цілі. Такий стан дає можли-ність далі винести шайбу вліво. Під час замаху шайбу з ключкою, згинаючи руки, кілька підтягують до себе, потім руки поступово випрямляють.
Шлях гака з шайбою залежить від сили кидка.
