1. Введення. С.Ю. Вітте і фінансова політика в Росії
Міністерство фінансів, що відав фінансовою політикою, протягом одинадцяти років (з 1892 по 1903 рр.) Воз-очолюваних С. Ю. Вітте - найбільшим державним діяль-лем Росії рубежу XIX-XX ст.
Вітте очолив фінансове відомство в кризовий для дер-жави час, коли фінанси і економіка були серйозно підірвані небаченим за своїми масштабами голодом 1891-1892 рр. В черговий раз країна опинилася перед вибором шляху виходу з кризи.
Значення Вітте як фінансиста, економіста і державним-ного діяча і полягало в тому, що він з властивою його натурі рішучістю, наполегливістю і розмахом послідовно здійсню-ється таку політику. Головну увагу С. Ю. Вітте приділяв зміцненню фінансів, а також розвитку промисловості і ж-лезнодорожного транспорту. За час перебування Вітте на чолі фінансового відомства державний бюджет зріс більш ніж в два рази. У 1892 р він становив близько одного мільярда рублів, а в 1903 р - понад два мільярди. Середньорічний приріст бюд-жета становив 10,5%, в той час як в попередньому десяти-річчя він дорівнював 2,7%, а в подальшому - 5%. Зростання бюджету забезпечувався головним чином за рахунок підвищення доходів від го-жавної власності, збільшення непрямих податків і бо-леї широкого використання прогресивного податку з прибутку під-приємств замість колишньої системи промислового обкладання в вигляді зборів за право торгівлі та промислів. Зростання прямих податків був незначний і зводився в основному до підвищення податків квар-Тірні і на міську нерухомість. Більш того, деякі пря-мі податки були навіть знижені. Так наполовину був зменшений поземельний податок. Офіційно цей захід пояснювалася сельскохо-господарському кризою, насправді ж вона мала перш за все мета підтримати помісне дворянство. Частково були умень-шени річні викупні платежі шляхом подовження загального терміну викупної операції.
Найбільш прибутковою статтею бюджету стала запроваджена при Вітте винна монополія. Згідно цього заходу виробництво сирого спирту залишалося приватною справою, його очищення, виготовлення горілки і креп-ких вин також вироблялися на приватних заводах, але тільки на замовлення скарбниці і під суворим наглядом акцизного нагляду. Про-дажа ж цих напоїв ставала державною монополією, але вона не стосувалася виготовлення і продажу пива, браги та виноградного вина.
Введення винної монополії почалося в 1894 р і до кінця пре-биванія Вітте на міністерському посту вона була поширена на всій території імперії крім віддалених околиць. За допомогою винної монополії держава отримувала можливість підвищувати питні доходи не тільки поширенням її на нові райони і за рахунок збільшення продажу міцних напоїв, але і підвищенням цін на ці напої. Доходи скарбниці від винної монополії постійно зростали і в 1913 р були майже в три рази більше, ніж всі прямі податки. У зв'язку з цим державний бюджет не без підстав називали "п'яним бюджетом". Всупереч запевненням влади і про-обслуговуючих її преси, введення монополії не сприяло зменшенню пияцтва і підвищенню моральності народу. На-оборот, збільшувалася таємна продаж вина, а головне - появи-лась ціла армія нових чиновників, що відали монополією, що розбещував не тільки їх самих, але і тих, кому доводилося до них звертатися, породжуючи такі негативні явища як самодурство, свавілля, корупцію , підлабузництво, розкрадання і т. п.
Винна монополія була найефективнішою, але не єдиний-жавної мірою для поповнення скарбниці і непрямого оподаткування на-роду. Істотне значення мало також підвищення акцизів, а отже, і роздрібних цін на товари повсякденного масово-го споживання: сірники, тютюн, гас, цукор, чай та ін. На цілий ряд таких товарів акцизи підвищувалися неодноразово.
У низці заходів, що приймалися Вітте по зміцненню фінан-вий системи країни, велику роль зіграла здійснена ним грошова реформа. Суть її зводилася до введення вільного обме-на паперових грошей на золоту валюту. Необхідність такої ре-форми усвідомлювалася попередниками Вітте по Міністерст-ву-Н. X. Бунге та І. А. Вишнеградський, вони робили неко-торие підготовчі заходи для її здійснення, стабілізується-ю фінанси і накопичуючи золотий запас. Вітте з властивою йому рішучістю і послідовністю довів їх справа до кон-ца. Перш за все він прийняв ряд заходів щодо подальшої стабілізації курсу кредитного рубля. Приватні кредитні банки, щоб уникнути спекуляції з їхнього боку на курсі рубля, були суворо попереджає-ку про те, що подібна спекуляція і сприяння їй поведуть до позбавлення їх урядової підтримки і навіть права вироб-дить комерційні операції. Встановлено були нагляд за цими установами, а також контроль і мита на вивіз з країни і ввезення в неї російських грошей. З російської біржі були видалені аген-ти іноземних банків. Щоб реформа для товариства не була шо-кірующей, було дозволено до офіційного рішення про реформу виробляти фінансові операції з використанням золотого об-рощення при курсі 5 золотих рублів за 7,5 кредитних рублів.
Лише після таких підготовчих заходів Вітте в 1896 р официаль-но поставив питання про грошову реформу в вищих інстанціях.
Грошова реформа мала дуже велике значення. Вона поста-вила Росію у фінансовому відношенні в один ряд з розвиненими їв-ропейской країнами, в більшості яких до кінця XIX в. гос-подствовала система золотого монометалізму, і створювала більш сприятливі умови для розвитку російського капіталізму і для припливу в країну іноземних капіталів.
У зв'язку зі стабілізацією курсу рубля і введенням золотого обігу іноземні інвестиції в російську промисловість стали помітно зростати. Проти цього виступали деякі російські підприємці, націонал-патріотична друк, а в правлячих верхах такі впливові консервативно-охоронні діячі, як голова Комітету міністрів І. П. Дурново, товариш ми-Ністру внутрішніх справ В. К. Плеве і державний контролер П. Л . Лобко.
С. Ю. Вітте, на той час уже практично вичерпав всі можливі засоби по мобілізації внутрішніх капіталів і як ніхто інший знав, що ними "небагато наше отєчєство", переконатися-чекав царя в тому, що "необхідний зростання нашої вкрай відстала промисловості може відбутися не інакше, як за безпосереднього сприяння іноземних капіталів ". Він пропонував зняти ті обмеження, які були в російському законодавстві для іноземного капіталу, зокрема, заборони іноземцям вла-діти землею в ряді регіонів країни, займатися такими промис-лами, як гірський, нафтової, золотодобувний і ін. Або хоча б не встановлювати нових . У цьому питанні Вітте домігся лише годину-тичного успіху. У 1899 р "височайшим повелінням" підтверджений був допуск іноземних капіталів і підприємців до навчаючи-стію в створенні і розвитку різних галузей вітчизняної обробної промисловості, з метою "здешевлення" вироб-водилися нею продуктів.