-Хлопчаки. Як я рада вас бачити. Це писар! Мені Валька грит, а як там твої Вітіколі-то поживають, я Грю, ось щас якраз до них і зайду. Уй ви мої Масики. Я вам не завадила трахунькаться?
-Не завадила. Привіт, Натусик, тапочки он в кутку. заходь, роздягайся. Випити хочеш?
-Ні! Ви уявіть, я взагалі, взагалі кинула. Хлопчаки, ми вже не бачилися місяця 2, це писар! Я не постаріла?
-Ти вічно молода, Натусик, чесно, виглядаєш чудово. А у нас зміни.
-Що? Коля від тебе залетів?
-Ні. У нас серйозні зміни. Ми більше не разом.
-Ні ми разом, Наташа, не слухай його. У Віті просто чергова закоханість, це пройде.
-Не пройде. Натусик, тобі тепер доведеться любити нас по-окремо. У мене довгограючий роман виник. В іншому місті. Я мотаюся туди до нього постійно.
-Хлопчики, це писар! 5 років жили не тужили. Ну ви даєте.
-Наташа, все не так серйозно. Так, Вітя знайшов собі в Москві хлопця, нехай розважиться, але все одно, ми з ним разом, у нас і секс ще буває, і часто, і живемо в одній квартирі, я не збираюся від нього нікуди йти.
-Підеш, ідіот! Не потрібні мені твої мінет! Коля, ми чужі люди! Все скінчилося, все! Як ти не можеш зрозуміти. Я даю тобі ще місяць, і потім забирай свої манатки і до побачення! Адьyo! Ауф відерзеєн! Арівідерчі!
-Нікуди я не піду! Ти говорив, що любиш, так не буває, що ось так відразу все зникає. Ти мій, Вітя! Я з тобою не сварився.
-Натусик, ну скажи хоч ти йому. Адже я ж знаю себе, знаю, коли я люблю а коли просто захоплений. Цей хлопець, Сергій його звуть, це справжнє у мене. Я, напевно, до нього переїду. Коля повинен піти.
-Ну мааасікі! Це пипец! А може ви все-тки ще помиріться? Ну як же? У вас так добре завжди було, ну що сталося? Взяли все і зруйнували.
-Коля, привіт! Як долетів? Втомився? Їсти будеш?
-Нормально, Вітя, живий, як бачиш.
-Шо Київ?
-Шо шо. Місто як місто. Варто.
-Ну розкажи, Коля, що цей, як його? Чоловік твій київський.
-А чому я тобі, Вітя, повинен про це розповідати?
-Ну, ти ж все-таки мій колишній, це теж статус. Ми не чужі люди. Ось і живемо все ще разом.
-Чужі! Якби мені було де жити, ми б з тобою не спілкувалися.
-Ну навіщо так, Коля. Я відчуваю за тебе якусь відповідальність. Все ще. Адже 5 років прожили, з пісні слів не викинеш.
-Не треба мені твоєї відповідальності. Обійдуся.
-Ну, як знаєш, Коля.
-Коль, дай разок, а?
-Іди нахуй.
-Гаразд, Коль, що тобі варто. Ну, по старій пам'яті, а?
-Охх. Ну еби.
//////////////////////////////////
-Вітя, ти що ревеш-то? Ти ж скінчив на кшталт. Дорослий дядько.