Виправдувальний вирок відповідно до ч. 3 ст. 309 КПК постановляється при наявності однієї з таких підстав:
1) не встановлено подію злочину; 2) в діянні підсудного немає складу злочину; 3) не доведено участь підсудний-мого в скоєнні злочину - тобто коли судом дано негативні-вальний відповідь хоча б на один з перших чотирьох питань ст. 303 КПК.
КПК), про необхідність подальшого провадження у справі з метою встановлення особи, винної у скоєнні даного пре-дження. Тому суд відповідно до закону повинен точно сформулювати у вироку одне з трьох зазначених в КПК підстав виправдання.
Суд виносить виправдувальний вирок з огляду на те, що не встановлено подію злочину (п. 1 ч. 3 ст. 309 КПК), коли поставленні підсудному діяння взагалі не мало місця, зазначені в обвинуваченні події або їх наслідки не виникали або сталися незалежно від будь-чиєї волі, наприклад внаслідок дії сил природи.
Суд постановляє виправдувальний вирок у зв'язку з відсутністю в діянні складу злочину (п. 2 ч. 3 ст. 309 КПК), коли дії підсудного згідно з кримінальним законом: а) не є злочином, або б) лише формально містять ознаки злочину, але в силу малозначність не становлять суспільної небезпеки, або в) не є злочинними в силу прямої вказівки закону (наприклад, вчинені в стані необхідної оборони, крайньої необхідності, в тому числі під час затримання злочинця і т.д.). З цього ж основи суд виносить виправдувальний вирок і в разі, коли злочинність і караність діяння, вчиненого підсудним, усунуті законом, який набрав чинності після вчинення особою даного діяння (ст. 10 КК). *
Суд виправдовує підсудного з огляду на те, що не доведене його участь у вчиненні злочину, якщо сам злочин встановлено, але досліджені судом докази не під-підтверджується або виключають його вчинення підсудним (п. З ч. 3 ст. 309 КПК). Суд керується цією підставою, виправдовуючи підсудного у випадках, коли наявні докази недостатньо-точні для достовірного висновку про винність підсудного і об'єктивно виключається можливість збирання на підтвердження звинувачення інших доказів як в суді, так і в ході додаткового-ного розслідування. Відповідно до роз'яснень Верхов-ного Суду Російської Федерації при цих умовах неприпустимо замість винесення щодо підсудного виправдувального при-говору повертати справу для проведення розслідування. * Цим обмежуються права підсудного на публічне, без зайвої тяганини визнання його невинним. Заміна виправдання повер-щением справи для додаткового розслідування, під час кото-рого воно в таких випадках припиняється, демонструє беспрін-ціпность суду і є відступом від принципу презумпції невинності.
* БВС РРФСР. 1984. № 7. С. 10-11.
Виправдання за недоведеністю участі підсудного у со-вершеніі злочину охоплює і випадки, коли суд приходить до висновку, що злочин скоєно іншою особою. Тому при постановленні вироку з огляду на те, що не доведене участь підсудного у вчиненні злочину, суд після набрання вироком законної сили направляє справу прокурору, для при-йняття заходів до встановлення особи, що підлягає залученню в якості обвинувачуваного (ч. 4 ст. 309 КПК) .
Виправдувальний вирок при будь-якому з підстав виправдання може мати в якості своєї бази достовірно встановлені факти, що підтверджують відсутність події або складу переступив-лення або непричетність до нього підсудного. У таких випадках у наявності позитивно підтверджена, доведена невинність особи. Однак умови кримінального судочинства не завжди дозволяють встановити це з переконливістю. Використання всіх можливостей щодо доказування може не усунути сумнівів у фактичних обставинах справи. Непереборні сумніви можуть ставитися до висновків про наявність або відсутність події злочину, до ознак складу, що визначає злочинний характер діяння, до причетності підсудного. Будь-які з цих сумнівів тлумачаться на користь підсудного. Тоді виправдувальний вирок засвідчує недоведеність вини, відсутність її об'єктивного підтвердження. В силу презумпції невинності недоведеною-ність провини за своєю правовою суттю теж означає доведеність невинності.