Найважливіша проблема, що стоїть перед сучасним вчителем початкових класів-організація особистісно-орієнтованого освітнього простору.
Величезну роль відіграє виховний потенціал, закладений в навчальному процесі. Виходячи з того, що виховання передбачає розвиток особистості, я спробувала виокремити і систематизувати методи, ефективно впливають на розвиток особистості молодшого школяра.
Переконана в тому, що ефективно може працювати тільки педагог, який поєднає в собі вчителя-психолога і вихователя. Знання всіх сторін освітнього процесу (навчальної, розвиваючої, котра виховує) забезпечать виконання стандартів початкової загальної освіти. Всі ми хороші вчителі (цьому підтвердження - наші дипломи). Але чи всі ми хороші вихователі? Хороші психологи?
Федеральний компонент державного стандарту початкової загальної освіти спрямований на реалізацію якісно нової особистісно-орієнтованої розвиваючої моделі початкової школи і покликаний забезпечити виконання таких основних цілей:
- розвиток особистості школяра, його творчих здібностей, інтересу до навчання, формування бажання і вміння вчитися;
виховання моральних і естетичних почуттів, емоційно-ціннісного позитивного ставлення до себе і навколишнього світу;
освоєння системи знань, умінь і навичок, досвіду здійснення різноманітних видів діяльності;
- охорона і зміцнення фізичного та психічного здоров'я дітей;
- збереження і підтримка індивідуальності дитини.
Основна виховна робота здійснюється на уроках.
1. Відмінною особливістю уроків в початковій школі, я вважаю, є - атмосфера особливої теплоти людських відносин. Для цього я використовую такі засоби як музика, живопис, література.
При проведенні уроків спираюся на принцип психологічної комфортності. З цією метою використовую наступні методи:
- розумну вимогливість у поєднанні з повагою до особистості дитини;
- щире розуміння дитячих проблем;
- контроль діяльності і поведінки дітей;
- стиль спілкування з дітьми емоційно-позитивний;
- застосовую ефект Розенталя (намагаюся помітити найменші досягнення і успіхи, переконую в реальності цих успіхів в майбутньому);
- використовую похвалу (словесно, привітну усмішку, кивок голови, погляд);
- фізичний контакт (погладити по голові, поплескати по плечу, взяти за руку, подивитися в очі).
Дані методиспособствует підвищенню самооцінки, стимулювання навчальних і виховних успіхів дітей.
2. Як зробити так, щоб кожен учень йшов з уроку задоволеним і з відчуттям значущості своєї навчальної праці?
Для цього я використовую - метод колективного взаємонавчання в наступних формах:- індивідуальної (учень самостійно працює з джерелом інформації),
- парної,
- груповий,
- колективної.
Цей метод сприяє не тільки розвитку інтересу до навчання у молодших школярів, а й розвиває в них уміння співпрацювати з дітьми.
3. Як з'єднати почуття задоволення з розумовою діяльністю?
Є досить великий арсенал ефективних методів, спрямованих на поліпшення уваги, на те, щоб створити таку ситуацію на уроці, коли учень долає себе, змушує себе щось зробити, коли йому не дуже хочеться цього робити. Цьому сприяє поданий в цікавій формі навчальний матеріал, який потрібно розшифрувати (розсекретити), стомлений матеріал (різного роду відзнаки), використання цікавою наочності, змагальні та конкурсні форми.
Це сприяє вихованню в учнів трудових, навчальних навичок, розвитку бажання і вміння вчитися і, в кінцевому рахунку, емоційно-ціннісного позитивного ставлення до себе як учня.
4. Багато вчителів початкової школи розуміють, що хлопчиків і дівчаток не можна виховувати однаково.
Вони по-різному дивляться і бачать, слухають і чують, по-різному говорять і мовчать, почувають і переживають. Я НАМАГАЮСЬ ЗРОЗУМІТИ І ВЗЯТИ ЇХ ТАКИМИ, ЯКІ ВОНИ Є, якими їх створила природа.
Нам слід зберегти, розкрити і розвинути їх задатки.
На уроці доводиться враховувати індивідуальні особливості дитини.