§ 9. Виникнення ісламу. Арабські завоювання
проповідь Мухаммеда
Батьківщиною арабів є Ара-Військо півострів. Кочові племена арабів - бедуїни - займалися скотарством. Важливу роль в житті арабів грала торгівля. Всі араби, ще до виникнення ісламу, шанували храм Кааба в місті Мекка. За переказами, навколо нього стояли ідоли, яким поклонялися древні племена. В стіну храму був вправлений чорний камінь, «впав з неба».
Арабські племена часто воювали один з одним, однак людино по імені Мухаммед (бл. 570 - 632) вдалося об'єд-нить арабів під прапором віри в єдиного Бога.
Мухаммед став засновником третьої, після буддизму і християнства, світової релігії - ісламу.
Мухаммед, що жив в Мецці, проповідував віру в Алла-ха і закликав виконувати богоугодні справи - наприклад, ви-купати рабів на волю, допомагати бідним, сиротам і вдовам. У 622 році він змушений був тікати в сусіднє місто Ясриб (пізніше - Медіна).
Об'єднавши в Медині своїх послідовників, Мухаммед по-вів боротьбу з Меккою, яка в 631 р закінчилася висновків-ням світу. Мекканці визнали владу Мухаммеда і прий-ли його вчення. Поступово до навчання Мухаммеда приєдналися всі арабські племена. З метою поширення ісламу по всьому світу араби почали військові дії проти Візантії і Ірану.
У перекладі з арабського іслам означає «покірність», «пре-даність волі Аллаха». Інша назва цієї релігії - му-сульманство.
Вчення ісламу говорить: «Немає Бога, крім Аллаха, і Му-Мухаммеда - пророк Його». Мусульмани повинні п'ять разів на день здійснювати намаз (молитву), дотримуватися посту протягом міся-ца рамадан, платити податок на користь бідних і здійснювати па-ломнічество (хадж) до Мекки. Основні заповіді ісламу, а також висловлювання Мухаммеда записані в Корані. Ко-ран - священна книга мусульман - був одночасно і збіркою законів. Багато мусульман шанують також Сун-ну - збірник висловів пророка і оповідань про нього.
Після смерті пророка Мухаммеда араби стали вибирати правителів з числа його сподвіжні-ков і родичів. Вони отримували титул халіфів - заме-стітелей пророка, або посланників Аллаха. Халіфи СОСР-доточили в своїх руках духовну і світську владу. Перші чотири халіфа продовжили наступ на сусідні землі. До цього арабів штовхав також зростання чисельності племен, ко-торие вже не могли прогодуватися на Аравійський півострів-ве, спрага видобутку. Основною силою завойовників була вели-колепная кавалерія.
У 633 р почався похід на Іран. До 651 р араби оволоділи всім Іраном. У 636 - 642 рр. були завойовані східні про-винця Візантії - Сирія, Палестина і Верхня месопотам-мія. До кінця VII ст. пали її володіння в Північній Африці. Не раз араби облягали і сам Константинополь, але відчайдушний опір змушувало їх відступати. Через Гібралтарську протоку арабські завойовники вторглися на Піренейський півострів. У 711 - 718 рр. вони знищили Вестготское ко-ролевство. Вся Іспанія, за винятком гірської території на півночі, перейшла під владу мусульман. Тривали і завоювання на Сході. Араби зайняли Середню Азію, частина Індії, розгромили китайців в битві при Таласі в 751 р але далі не пішли.
Після чотирьох перших халіфів влада над арабами і всієї завойованій територією захопив рід Омейядів з Мекки (661 - 750). Омейяди перенесли столи-цу Арабського халіфату в Дамаск. Величезна територія ха-ліфата була розділена на п'ять намісництв на чолі з емі-рами.
Заселяючи завойовані землі, араби змішувалися з місцевим населенням. Поступово арабську мову отримував все більшого поширення. Араби не закривали християнські і інші храми, не перешкоджали мешканцям виконувати в них религи-орга- обряди, проте все немусульмани були обкладені НЕ-підйомними податками, від яких звільнялися тільки ті, хто переходив в іслам. Тому через кілька століть НЕ-коли християнські країни - такі як Єгипет, Сирія, Па-лестіна - стали ісламськими, а їхні мешканці почали говорити по-арабськи. В іслам було звернуто населення Ірану, Серед-ній Азії, Північно-Західної Індії, але тут збереглися місцеві мови. Іслам поширився і на інші, не вхо-дящие в халіфат землі.
І все ж єдність мусульман було неміцним. Прихильний-ці четвертого халіфа Алі ібн Алі Таліба - двоюрідного брата і зятя пророка Мухаммеда - вважали Омейядів зрадниками спільній справі в ім'я Аллаха. Іслам розпався на дві течії. Прихильників Алі стали називати шиїтами, а сторін-ників Омейядів і інших халіфів - сунітами, оскільки крім Корану вони вважали священною книгою Сунну.
Одним з основних відмінностей між шиїтами і сун-нітамі слід вважати відношення до влади. Шиїти вважали, що халіфи як заступники пророка НЕ мо-гут обиратися людьми, а суніти у виборі халіфа пропонували спиратися на думку «всієї громади».
Сунітів було більше, ніж шиїтів, але в деяких обла-стях (наприклад, в Ірані та Іраку) шиїти переважали. В раз-них кінцях халіфату відбувалися повстання як проти арабської влади, так і проти Омейядів. Зрештою Омейяди були повалені і майже всі винищені.
У 750 р влада в Халіфаті захопила династія Аббасидів - нащадків дядька Мухаммеда. Столиця була перенесена в місто Багдад на Тигру. При новій династії завоювання поч-ти припинилися. Лише в Середземному морі флот арабів за-вхопив багато острова і південь Італії, розоряв берега Південної Європи.
З початку IX ст. Арабський халіфат встуила-пив у період розпаду. Занадто велика була його територія, надто різні там жили народи, з різним рівнем роз-ку. Еміри поступово перетворювалися в господарів своїх провин-ций. Першою відпала Іспанія, де виник Кордовский хали-фат. Потім відокремилися Марокко, Алжир, Єгипет, Середня Азія, Іран, Аравія.
1055 р Багдад був узятий турками-сельджуками, прийшовши-шими з Середньої Азії і підкорили весь Близький Схід. Халіф при сельджуках був тільки духовним главою мусульман, втративши світську владу. У 1258 р Багдад взяли монголи, скарала халіфа. До 1517 р халіфи жили в Ка-іре. Після завоювання Єгипту турками-османами титул ха-ліфа прийняв на себе турецький султан.
Араби засвоїли і розвинули багато зна-ня і традиції підкорених ними народів. Арабська мова стала мовою літератури і науки.
При Омейядах Дамаск був прикрашений розкішними палацу-ми і мечетями, найбільш відомою з яких стала мечеть халіфа Валіда (мечеть Омейядів), перебудована з со-бору Св. Іоанна.
Світову популярність здобули дамаські ювелірні через делия і тканини. Але більш за все Дамаск прославився сталлю, з якої виготовлялася досконала зброя.
При дворі халіфів збиралися вчені з усіх кінців све-та. Були засновані школи, великі бібліотеки. Тільки в Іспанії араби заснували 14 університетів, безліч шкіл, 5 бібліотек.
Завдяки арабам в європейських мовах з'явилися такі слова, як «алгебра», «алкоголь», «азимут», «зеніт» та ін. В походах воєначальники були зобов'язані складати подроб-ні карти підкорених ними земель. Описи різних зе-мель і народів залишили і багато арабські вчені-путешест-венники. Найбільших успіхів араби досягли в медицині. У Багдаді, Бухарі, Олександрії, Кордові в VIII - IX ст. були засновані медичні школи. До числа найбільш зна-менитой медиків належать Ахарун, який окреслив віспу, Авіценна, що видав «Канон лікарської науки» - ця праця протягом століть був головним керівництвом для арабських і європейських лікарів. Багато праць з медицини написав Аверроес, або, в латинському варіанті, Аверроес. В математиці араби ввели вживання арабських цифр.