Судове рішення повинно відповідати цілому ряду вимог, найважливішими з яких є законність і обгрунтованість (ст. 192 ЦПК).
жать застосування до даних правовідносин, або засновано на застосуванні в необхідних випадках закону, що регулює подібне правовідносини, або виходить із загальних засад законодавства. Рішення суду підлягає скасуванню, якщо воно не відповідає вимогам ст. 192 ЦПК.
Обгрунтованим слід визнавати рішення тоді, коли в ньому відображені що мають значення для даної справи факти, підтверджені перевіреними судом доказами, що задовольняють вимогам закону про який відносять ™ і допустимості доказів, або загальновідомими обставинами, що не потребують доводять, а також тоді, коли воно містить вичерпні висновки суду, що випливають з встановлених фактів.
У разі відсутності закону, що регулює спірне відношення, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини. При відсутності такого закону суд виходить із загальних засад чинного законодавства, застосовуючи Конституцію Російської Федерації як акт прямої дії.
Рішення суду не може бути визнано законним, якщо:
1) суд застосував закон, який не підлягає застосуванню;
2) суд не застосував закону, що підлягає застосуванню;
3) суд неправильно витлумачив закон.
Незастосування належного закону має місце в тих випадках, коли суд в рішенні не послався на норму матеріального права, подле-
жащую застосування, і справа була дозволено в суперечності з законом, або ж рішення обгрунтоване актами, виданими неналежними органами або в неналежному стані, такими, що суперечать нормативним актам вищої юридичної сили. Сюди ж можуть бути віднесені випадки, коли суд покладає на сторону обов'язок, яка не передбачена законом.
Обгрунтованим слід визнати таке рішення, коли висновки суду про фактичні обставини справи відповідають дійсним взаємовідносинам сторін. Рішення суду може вважатися обгрунтованим у тому разі, якщо:
1) суд повно визначить коло шуканих фактів, імеюпщх істотне значення для справи, і про наявність чи відсутність кожного з них окремо висловить свою думку в рішенні;
2) висновки суду про наявність чи відсутність істотних для вирішення справи юридичних фактах будуть засновані на доказах, досліджених в засіданні суду.
Суд не може керуватися тими даними, які отримані ним поза судовим засіданням. Ці відомості не можуть мати процесуального значення.
Крім вимог законності і обґрунтованості судового рішення до нього пред'являються і інші вимоги, також мають важливе знамення: визначеність, безумовність, повнота.
Визначеність рішення означає, що в ньому має бути чітко вирішено питання щодо змісту прав і обов'язків сторін у зв'язку
Вимога визначеності судового рішення тісно пов'язане з тим, що не можна приймати альтернативні рішення. Припустимо, однак, винесення так званих факультативних рішень, коли суд передбачає можливість заміни одного присудження іншим на той випадок, коли може бути неможливим виконання першого (ст. 210 ЦПК).
Безумовність рішення означає, що в його резолютивній частині не повинно міститися вказівок на можливість виконання судового рішення в залежності від настання яких-небудь умов.