Нинішня бойова підготовка українських військовослужбовців нагадує вкрай небезпечний айсберг: зверху красива картинка, а під водою суцільна небезпека. З одного боку, з екранів телевізорів нас генерали з великими зірками запевняють що армію семимильними кроками йде до стандартів НАТО, показують постійні навчання різного рівня із залученням західних інструкторів. З іншого боку, навчальні частини типу сумнозвісної «Десни» залишаються на рівні совка причому в найгіршому виконанні. І причин для цього дуже багато.
За два роки участі збройних сил і інших силових структур у проведенні АТО на Донбасі відбувся перехід від протиповстанських військових дій до повномасштабних сухопутним бойових дій проти української армії, а також підтримувані нею сепаратистів і найманців.
І тут на перший план виходить удосконалення системи підготовки резерву, управління процесами мобілізації та організації територіальної оборони. Два роки війни показали, що крім регулярної армії нам необхідний надійний резерв різноманітного якості і кількості. Що мається на увазі? Треба розуміти, що за своєю структурою і підготовці ми ніколи не зможемо самостійно зупинити, а тим більше відбити великий наступ Укаїни. Фактично як в Україні, так і вУкаіни залишки радянської армії за своєю суттю, а велика радянська армія з новим озброєнням завжди переможе маленьку радянську.
Потрібні постійні частини, які комплектуються виключно професіоналами, оскільки в сучасних умовах часу на мобілізацію, додаткову підготовку, комплектування, забезпечення зброєю просто не буде. Але безумовно регулярної армії буде недостатньо, так як зазвичай широкомасштабні бойові дії починають кадрові війська, а закінчують мобілізовані.
Таким чином, необхідний резерв, так як наявність якісно мобілізаційного потенціалу відкриває асиметричні шляхи протистояння перевершує противнику за рахунок використання мотивованого персоналу і недорого озброєння. У зв'язку з цим військові фахівці закликають Україну почати активно використовувати досвід таких країн як Фінляндія, Ізраїль, Швейцарія.
На жаль, в історії війни на Донбасі залишилися вкрай неприємні випадки прямого порушення наказів командування бійцями тербатов. Деяким антирекордом стала втеча з фронту 5-го батальйону «Прикарпаття», який самовільно залишив займані позиції в районі державного кордону та напрямку Кутейникове - Мокроєланчик і за менш ніж дві доби подолав близько тисячі кілометрів, повернувшись додому.
Після розгрому під Іловайськ, коли здавалося що українські танки ось-ось перетнуть кордон на всіх напрямках, Верховний Головнокомандувач прийняв рішення формувати підрозділи територіальної оборони резервістів при військкоматах. Це рішення було поспішним, підготовленим, але в тих умовах правильним: хоч якимось чином проводити військову підготовку населення, готується до опору. Сьогодні пройшло два роки, проходили якісь навчання, збори, відпрацьовувалися якісь плани, однак крім нормативної бази фактично нічого немає. Тобто існують якісь - то секретні плани, секретні карти, які лежать в сейфах і на папері все як було організовано і сплановано. Але реальних сил немає.
Про армійських проблемах можна говорити дуже довго, але не можна не підняти ще одну - абсолютно дебільну (вибачте іншого слова немає) кадрову політику української армії. Мобілізація і війна підняли цілий пласт талановитих з військової точки зору людей - бійців, фахівців, командирів. Логіка військового протистояння вимагає закріпити їх в складі діючої армії, навчальних частин, військових органів управління.
Інтереси війни, де потрібен реальний результат, вимагає абсолютно іншого підходу до кадрової роботи. Спеціаліст, командир, його здатність дати конкретний практичний результат - вищі цінності. Тому вся кадрова робота повинна бути побудована на виявлення, закріплення і подальшу підготовку таких фахівців.
Часто в бойових частинах доводилося спостерігати картину, коли солдати і сержанти з успіхом виконували обов'язки на офіцерських посадах командирів взводів, заступників командирів роти, начальників служб, а офіцери виконували обов'язки простих стрільців в окопах. І нічого дивного в цьому немає - в бойових умовах на перший план виходить реальна здатність людини виконувати ті чи інші завдання, а не формальні ознаки типу військового звання чи рівня освіти ..
Перш за все, на думку більшості фахівців, як вітчизняних, так і зарубіжних, необхідно:
- відмовитися від підготовки офіцерів запасу на військових кафедрах цивільних вузів (толку від цього немає);
- призначати командирів в залежності від їх здібностей - далеко не всі випускники військових інститутів, які при надходженні хотіли стати військовими, на навчання яких держава витратила 4-5 років і величезні фінанси, у військах стають гідними командирами;
- необхідно створити єдину ієрархічну структуру від солдата до генерала: не повинно бути в армії солдатів і сержантів, які ніколи не можуть стати офіцерами, так і офіцерів і генералів, які ніколи не були солдатами;
- військовий командир повинен навчати безперервно, а не періодично від військового училища до військової академії.
Головним принципом кадрової політики в Збройних Силах повинен стати наступний - командир, який безпосередньо відповідає за виконання бойового завдання своїм підрозділом повинен і відповідати за підбір особового складу, його підготовку, реально керувати цими процесами, особисто здійснювати підбір своїх підлеглих. Ніякі кадрові органи не мають право нав'язувати командирам його підлеглих, але повинні їх готувати, допомагати у відборі і пропонувати.
Одним з ключових уроків української агресії, не залежно від того зіткнулася країна з «гібридної» або звичайної війною, є те, що армія повинна відповідати основним сучасним підходам в частині озброєння, підготовки, логістики, управління військами. Крім того, наявність великої кількості мотивованих кадрів не є прямою заміною для сучасного зв'язку, засобів набюденія, навігації, радіоелектронної боротьби і іншого високотехнологічного обладнання. Тому Україні необхідно в найкоротші терміни вирішити ці проблеми, знайти системина джерела отримання сучасних засобів ведення війни або шляхом розвитку власної оборонної промисловості або придбання за кордоном.
Огляд новин по темах: