а) державне управління, тобто управління в сфері функціонування державних органів;
б) недержавне управління, яке, в свою чергу, ділиться на:
- місцеве самоврядування - здійснюється органами місцевого самоврядування;
- громадське управління - здійснюється в об'єднаннях громадян;
- комерційне управління - здійснюється в комерційних організаціях, які ставлять перед собою мету отримання прибутку.
У теорії адміністративного права при характеристиці державного управління виділяють такі його ознаки:
- проявляється у вигляді спільної діяльності людей, організовує їх для такої діяльності у відповідні колективи та організаційно оформлює;
- ставить перед собою мету впорядкування спільної діяльності шляхом забезпечення погоджених індивідуальних дій учасників такої діяльності за допомогою впливу на їх поведінку (волю);
- є владним, оскільки базується на підпорядкуванні волі учасників управлінських відносин;
- має особливий апарат реалізації через організаційно оформлені групи людей.
Так, в широкому сенсі державне управління визначається як сукупність всіх видів діяльності держави, тобто всіх форм реалізації державної влади в цілому. Таке розуміння дозволяє відокремити державні органи по управлінської діяльності від недержавних.
У вузькому сенсі державне управління являє собою діяльність держави в особі спеціальних державних органів - органів виконавчої влади. В даному випадку державне управління розглядається як діяльність, спрямована на виконання законів та інших нормативно-правових актів шляхом різних форм владного впливу на об'єкти управління.
Питання 2: Сутність і основні риси державного управління, виконавчої діяльності.
Сутність державного управління проявляється в його необхідності, суспільної обумовленості і цільової спрямованості.
Необхідність державного управління випливає з необхідності забезпечення реалізації політики держави, спрямованої на ефективне використання природних, трудових, матеріальних, інформаційних ресурсів, гарантування прав і свобод людини.
Аналізуючи державне управління, можна виділити такі його особливості:
- воно має другорядний, підзаконний характер, оскільки державне управління - це діяльність, спрямована, в першу чергу, на виконання і забезпечення виконання законів. Одночасно, для забезпечення виконання законів органи державного управління мають право, в межах своєї компетенції, приймати акти державного управління, які за своєю юридичною силою є підзаконними нормативними актами;
- організуючий характер проявляється в тому, що державне управління здійснюється шляхом об'єднання, узгодження, координації, регулювання, контролю, а також за допомогою владно-регулятивних і примусових заходів держави;
- воно носить універсальний характер в часі і просторі, тобто здійснюється постійно в колі, в якому функціонують людські колективи;
- суб'єкти державного управління використовують наявні у них правові та фактичні можливості для застосування позасудового, тобто адміністративного примусу;
- у віданні органів державного управління знаходиться фактична державна сила: правові, інформаційні, економічні, технічні, ідеологічні, організаційні ресурси, якими вони розпоряджаються;
- наявність великого державного апарату;
- підконтрольний характер діяльності.
З'ясування сутності державного управління неможливо без визначення цілей. В адміністративній науці існує кілька класифікацій цілей державного управління. Найбільш поширеною є класифікація залежно від змісту управлінської діяльності:
- політичні цілі, тобто залучення в управління політичних структур держави, підтримка політичних процесів в державі і суспільстві;
- забезпечувальні цілі, тобто забезпечення прав і свобод людини і громадянина, забезпечення законності в суспільстві, громадського порядку і т. Д .;
- організаційно-правові цілі, тобто формування правової системи, яка здатна реалізувати основні функції держави і вирішити його завдання за допомогою механізму правової держави.