Для існування спільноти важлива не тільки чисельність видів, але і видове різноманіття, яке є основою біологічного різноманіття в природі. Під біорізноманіттям розуміється різноманітність особин в рамках виду, різноманітність видів і екосистем. Різноманітність є основою стабільності в розвитку видів, популяцій.
Розрізняють видову, просторову й екологічну структуру біоценозу. Видова структура - число видів, що утворюють даний біоценоз, і співвідношення їх чисельності або маси. Показниками значущості кожного окремого виду в видовий структурі біоценозу є:
- велика кількість виду, т. е. число або маса особин даного виду на одиницю площі або об'єму займаного ними простору;
- частота народження-процентне відношення числа проб або облікових майданчиків, де зустрічається вид, до загальної кількості проб або облікових майданчиків;
- ступінь домінування-відношення числа особин даного виду до загальної кількості всіх особин даної угруповання.
Видове різноманіття - число видів в даному співтоваристві або регіоні. Зустрічаються бідні і багаті видами біоценози. Видове різноманіття залежить від віку спільноти (молоді спільноти біднішими, ніж зрілі) і від сприятливості основних екологічних факторів, наприклад біоценози високих широт, пустель і високогір'я бідні видами. Високим видовим розмаїттям відрізняються Екотон - перехідні зони між спільнотами, а збільшення тут видового різноманіття називається крайовим ефектом (наприклад, узлісся).
У співтоваристві розрізняють домінантні види, що переважають за чисельністю, і другорядні, або нечисленні і рідкісні. Серед домінантів особливо виділяються едифікатори (будівельники) - це види, що визначають мікросередовище (мікроклімат) всієї спільноти (як правило, це рослини).
Просторова структура біоценозу - це розподіл організмів різних видів в просторі (по вертикалі і по горизонталі). Просторова структура утворюється насамперед рослинної частиною біоценозу. Розрізняють ярусність, або вертикальну структуру біоценозу, і мозаїчність, або структуру біоценозу по горизонталі. Наприклад в широколистяних лісах виділяється наступні яруси: дерева першої величини - дуб, липа, в'яз; другий величини - горобина, яблуня, груша; підлісок чагарниковий - крушина, жимолость, бересклет, високі трави; більш низькі трави.
Екологічна структура є співвідношенням організмів різних екологічних груп. Біоценози з подібною екологічної структурою можуть мати різний видовий склад. Це пов'язано з тим, що одні й ті ж екологічні ніші можуть бути зайняті подібними по екології, але далеко не родинними видами. Такі види називаються заміщають, або візир.
Будь-яка популяція займає певну місцепроживання і певну екологічну нішу. Місцеперебування - це територія або акваторія, яку займає населенням, з комплексом притаманних їй екологічних факторів. Місцеперебування виду є компонентом його екологічної ніші. Стосовно до наземним тваринам місцепроживання виду називається стацій, місцепроживання спільноти - біотопом.
Екологічна ніша - це місце виду в природі, або сукупність всіх факторів середовища, в межах яких можливе необмежено довге існування виду в природі, включаючи не тільки його положення в просторі і ставлення до абіотичних факторів, а й його функціональну роль у співтоваристві. Для характеристики екологічної ніші зазвичай використовуються два важливих показники: ширина ніші і ступінь перекривання її сусідніми. Екологічні ніші різних видів можуть бути різної ширини і перекриваються в різного ступеня. Розрізняють фундаментальну екологічну нішу, яка визначається тільки фізіологічними особливостями організму, і реалізовану, в межах якої вид реально існує. Інакше кажучи, реалізованої є та частина фундаментальної ніші, яку даний вид, популяція в стані «завоювати» в конкурентній боротьбі.
Конкуренція - негативні взаємини організмів, при яких вони змагаються один з одним за одні й ті ж ресурси зовнішнього середовища при нестачі останніх. Організми можуть змагатися за харчові ресурси, статевого партнера, притулок, світло і т. Д. У цілому конкуренція може розглядатися як негативні взаємодії організмів у боротьбі за існування. Розрізняють пряму і непряму, межвидовую і внутрішньовидову конкуренцію. Непряма (пасивна) конкуренція - боротьба за споживання ресурсів середовища, необхідних різним видам. Пряма (активна) конкуренція - придушення одного виду іншим. Внутрішньовидова конкуренція-це суперництво між особинами одного виду, міжвидова конкуренція виникає між особинами різних видів і між популяціями, що шкідливо позначається на їх зростанні і виживання. Конкуренція проявляється у вигляді боротьби за екологічні ніші і призводить до природного відбору в напрямку збільшення екологічних відмінностей між конкуруючими видами і утворення ними різних екологічних ніш.