Цей випадок стався кілька років тому. Мені було тоді років тринадцять, і я відпочивала з братом (12 років) і сестрою (16 років) у бабусі. Ми були допитливими, особливо любили поворожити. Сестра показала нам цікавий спосіб ворожіння, який я ніде не зустрічала.
Вона взяла чистий аркуш із зошита і звичайну столову ложку. Помістила ложку в середину листа, загнула і загорнула папір навколо ложки. Вийшло щось на зразок сувою, в середині якого знаходилася ложка. Виступала тільки широка її частина.
Далі вона вимовила слова коротенького заклинання, «закриває» цей світ і «відкриває» загробний.
Якщо «так», то ложка обов'язково (і самим незбагненним чином) виявлялася поза середини листа, на його згині. Тобто ложку переміщував хтось невидимий.
Коли «відкриття» загробного світу було підтверджено, сестра сказала: «Я хочу, щоб тут з'явився дух такого-то (померлого родcтвенніка).
Ми завмирали в очікуванні. Сестра знову вкладала ложку всередину листа, закручувала папір і питала: «Дух, ти тут?» На підтвердження ложка виявлялася на згині листа, і ми розуміли: дух з'явився.
Ми задавали багато всяких дитячих запитань. Від року майбутнього весілля до бажаної п'ятірки з російської. Питання задавалися, щоб викликаний дух міг на них відповісти тільки «так» (переміщенням ложки) або «ні».
Я помітила, що «відкрити» загробний світ дуже легко. Набагато складніше його «закрити». Сестра іноді по п'ять-шість разів повторювала заклинання, перш ніж ложка переміщенням підтверджувала це.
Спочатку ми ворожили тільки з сестрою. Але одного разу зважилися вдвох з братом. Вирішили закінчити ворожіння і «закрити» потойбічний світ.
З першого разу нічого не вийшло, спочатку ми не сумували, але після 15-ї спроби зневірилися. Чекали сестру. Стемніло, сестра так і не прийшла.
Ми лягли, так і не зумівши «закрити двері» в той світ. Бабуся швидко заснула, а ми не могли. І після опівночі ми почули звуки загробного світу (заклинання залишалося в силі): шарудіння, тихі кроки в стіні, на горищі, то віддаляються, то наближаються. Ми з братом чуємо все це, а бабуся - ні. Вона сердилась, що заважаємо їй спати.
Під ранок прийшла сестра, сказала заклинання. З першої спроби не вдалося, але з другої «той» світ був «закритий».
Відчуття тяжкості відразу зникло, але страх повторення цього жаху залишився. З тих пір я не ворожу. Комусь здасться, що це були звичайні дитячі страхи. Це не так.
Подорослішавши, я зрозуміла, що ми наосліп виконали сильний магічний обряд. Між світом живих і потойбічним світом існує тонка грань, яку можна перейти. Але які це матиме наслідки? Не дарма в російській православній церкві існує заборона турбувати душі предків. Для їх поминання є спеціальні дні.
Ми ж тим спонтанним магічним обрядом, як я тепер розумію, потривожили, викликали душі покійних і не змогли їх повернути назад.
Людина може виявитися безсилим перед невідомим, тому магія - далеко не нешкідливе заняття. Адже в будь-якому випадку людина несе відповідальність за свої вчинки.
