Надіслати свою хорошу роботу в базу знань просто. Використовуйте форму, розташовану нижче
Студенти, аспіранти, молоді вчені, які використовують базу знань в своє навчання і роботи, будуть вам дуже вдячні.
Педагогічне спілкування та його види
Педагогічне спілкування - специфічна форма спілкування, що має свої особливості, і в той же час підкоряється загальним психологічним закономірностям, властивим спілкуванню як формі взаємодії людини з іншими людьми, що включає комунікативний, інтерактивний і перцептивний компоненти.
Педагогічне спілкування - сукупність засобів і методів, що забезпечують реалізацію цілей і завдань виховання і навчання і визначають характер взаємодії педагога і учнів.
Дослідження в області педагогічної психології показують, що значна частина педагогічних труднощів обумовлена не стільки недоліками наукової і методичної підготовки викладачів, скільки деформацією сфери професійно-педагогічного спілкування.
Чи буде педагогічне спілкування оптимальним, залежить від педагога, від рівня його педагогічної майстерності та комунікативної культури.
Досягнення позитивного результату спілкування і взаємодії пов'язано з накопиченням і правильним узагальненням інформації один про одного, залежить від рівня розвитку комунікативних умінь педагога, його здатності до емпатії та рефлексії, до спостережливості, від уміння слухати, розуміти учня, впливати на нього за допомогою переконання, навіювання, емоційного зараження, зміни стилів і позицій спілкування, вміння долати маніпуляції і конфлікти. Важливу роль відіграють психолого-педагогічна компетентність викладача в області психологічних особливостей та закономірностей спілкування, взаємодії.
Стилі педагогічного спілкування
Можна виділити шість основних стилів керівництва викладачем учнів:
-автократичний (самовладний стиль керівництва), коли викладач здійснює одноосібне управління колективом учнів, не дозволяючи їм висловлювати свої погляди і критичні зауваження, педагог послідовно пред'являє до учнів вимоги та здійснює жорсткий контроль за їх виконанням;
- демократичний стиль передбачає увагу і облік викладачем думок учнів, він прагне зрозуміти їх, переконати, а не наказувати, веде діалогічне спілкування на рівних;
- ігнорірующійстіль характеризується тим, що викладач прагне менше втручатися в життєдіяльність учнів, практично усувається від керівництва ними, обмежуючись формальним виконанням обов'язків передачі навчальної та адміністративної інформації;
- попустітельскій, конформний стиль проявляється в тому випадку, коли викладач усувається від керівництва групою уч-ся або йде на поводу їх бажань;
- непослідовний, алогічнийстіль - викладач в залежності від зовнішніх обставин і власного емоційного стану здійснює будь-який з названих стилів керівництва, що веде до дезорганізації і ситуативності системи взаємин викладача зі уч-ся, до появи конфліктних ситуацій.
Відомий психолог В.А. Кан-Калик виділяв наступні стилі педагогічного спілкування:
1. Спілкування на основі високих професійних установок педагога, його ставлення до педагогічної діяльності в цілому. Про таких кажуть: "За ним діти буквально по п'ятах ходять!"
2. Спілкування на основі дружнього ставлення. Воно передбачає захопленість спільною справою. Педагог виконує роль наставника, старшого товариша, учасника спільної навчальної діяльності.
4. Спілкування-залякування - негативна форма спілкування, антигуманна, що розкриває педагогічну неспроможність який вдається до нього викладача.
Найчастіше в педагогічній практиці спостерігається поєднання стилів в тій чи іншій пропорції, коли домінує один з них.
З числа розроблених в останні роки за кордоном класифікацій стилів педагогічного спілкування цікавою видається типологія професійних позицій вчителів, запропонована М. Тальоні.
МодельI- "Сократ". Це вчитель з репутацією любителя суперечок і дискусій, навмисно їх провокує на заняттях. Йому властиві індивідуалізм, несистематичність в навчальному процесі через постійну конфронтацію; учні посилюють захист власних позицій, вчаться їх відстоювати.
МодельII- "Руководітельгрупповойдіскуссіі". Головним в навчально-виховному процесі вважає досягнення згоди і встановлення співпраці між учнями, відводячи собі роль посередника, для якого пошук демократичного згоди важливіший за результат дискусії.
МодельIII - "Майстер". Учитель виступає як зразок для наслідування, що підлягає безумовному копіювання і перш за все не стільки в навчальному процесі, скільки у ставленні до життя взагалі.
МодельV- "Менеджер". Стиль, що набув поширення в радикально орієнтованих школах і пов'язаний з атмосферою ефективної діяльності класу, заохоченням їх ініціативи і самостійності. Учитель прагне до обговорення з кожним учнем сенсу розв'язуваної задачі, якісному контролю і оцінки кінцевого результату.
МодельVI- "Тренер". Атмосфера спілкування в класі пронизана духом корпоративності. Учні в даному випадку подібні гравцям однієї команди, де кожен окремо не важливий як індивідуальність, але всі разом вони можуть багато чого. Вчителю відводиться роль натхненника групових зусиль, для якого головне - кінцевий результат, блискучий успіх, перемога.
МодельVII- "Гід". Втілений образ ходячою енциклопедії. Лаконічний, точний, стриманий. Відповіді на всі питання йому відомі заздалегідь, як і самі питання. Технічно бездоганний і саме тому часто відверто нудний.
М. Тален спеціально вказує на підставу, закладене в типологизацию, - вибір ролі педагогом на підставі власних потреб, а не потреб учнів.
педагогічний спілкування стиль діалог
Діалог і монолог в педагогічному спілкуванні
Різні стилі комунікативної взаємодії породжують кілька моделей поведінки викладача в спілкуванні з учнями на заняттях. Умовно їх можна позначити таким чином:
* Модельдіктаторская "Монблан" - викладач як би відсторонений від тих, яких навчають учнів, він ширяє над ними, перебуваючи в царстві знань. Навчають уч-ся - лише безлика маса слухачів. Ніякого особистісного взаємодії. Педагогічні функції зведені до інформаційного повідомлення.
* Модельдіфференцірованноговніманія ( "Локатор") - заснована на виборчих відносинах з тими, яких навчають. Викладач орієнтований не на весь склад аудиторії, а лише на частину, припустимо, на талановитих або ж, навпаки, слабких, на лідерів або аутсайдерів. У спілкуванні він ніби ставить їх у становище своєрідних індикаторів, за якими орієнтується на настрій колективу, концентрує на них свою увагу. Однією з причин такої моделі спілкування на заняттях може з'явитися невміння поєднувати індивідуалізацію навчання уч-ся з фронтальним підходом.
* Модельгіпорефлексная ( "Тетерів") - полягає в тому, що викладач в спілкуванні як би замкнутий на себе: його мова здебільшого як би монологічності. Розмовляючи, він чує тільки самого себе і ніяк не реагує на слухачів. У діалозі опонентові марно намагатися вставити репліку, вона просто не буде сприйнята. Навіть у спільній трудовій діяльності такий викладач поглинений своїми ідеями і проявляє емоційну глухоту до оточуючих.
* Модельгіперрефлексная ( "Гамлет") - протилежна по психологічній канві попередньої. Викладач стурбований не стільки змістовною стороною взаємодії, скільки тим, як він сприймається оточуючими. Міжособистісні відносини зводяться їм в абсолют, набуваючи домінуюче значення для нього, він постійно сумнівається в дієвості своїх аргументів, в правильності вчинків, гостро реагує на нюанси психологічної атмосфери учнів уч-ся, приймаючи їх на свій рахунок. Такий викладач подібний оголеному нерві.
* Модельактівноговзаімодействія ( "Союз") - викладач постійно знаходиться в діалозі з тими, яких навчають, тримає їх в мажорному настрої, заохочує ініціативу, легко схоплює зміни в психологічному кліматі групи і гнучко реагує на них. Переважає стиль дружнього взаємодії зі збереженням рольової дистанції.
Найважливішим фактором, що визначає ефективність педагогічного спілкування, є тип установкіпедагога. Під установкою мається на увазі готовність реагувати певним чином у однотипної ситуації.
Відповідно про наявність позитивної установки можна судити по таких деталей: довше чекає відповіді на питання; при скруті задає навідні запитання, заохочує усмішкою, поглядам; при невірній відповіді не поспішає з оцінкою, а намагається підкоригувати його; частіше звертається до уч-ся поглядом в ході заняття і т. п. Спеціальні дослідження показують, що "погані" уч-ся в чотири рази рідше звертаються до педагога, ніж "хороші"; вони гостро відчувають необ'єктивність педагога і болісно переживають її.
Реалізуючи свою установку по відношенню до "хорошим" і "поганим" уч-ся, педагог без спеціального наміру надає, проте, сильний вплив на учнів, як би визначаючи програму їх подальшого розвитку.
Найбільш ефективно вирішувати педагогічні завдання дозволяє демократіческійстіль при якому викладач враховує індивідуальні особливості учнів, їх особистий досвід, специфіку їх потреб і можливостей. Викладач, який володіє таким стилем, усвідомлено ставить завдання перед уч-ся, не проявляє негативних установок, об'єктивний в оцінках, різнобічний і ініціативний в контактах.
Посути, етотстільобщеніяможноохарактерізоватькаклічностний. Виробити його може тільки людина, яка має високий рівень професійної самоусвідомлення, здатний до постійного самоаналізу своєї поведінки і адекватної самооцінки.
Професійно-важливі якості педагогічного спілкування
1) інтерес до людей і роботі з ними, наявність ПОТРЕБИ і умінь спілкування, товариськість, комунікативні якості;
2) здатність емоційної емпатії і розуміння людей;
3) гнучкість, оперативно-творче мислення, що забезпечує вміння швидко і правильно орієнтуватися в мінливих умовах спілкування, швидко змінювати мовленнєвий вплив е залежності від ситуації спілкування, індивідуальних особливостей уч-ся;
4) вміння відчувати і підтримувати ЗВОРОТНИЙ ЗВ'ЯЗОК в спілкуванні;
5) вміння КЕРУВАТИ СОБОЮ, управляти своїми психічними станами, своїм тілом, голосом, мімікою, уміння керувати настроєм, думками, почуттями, вміння знімати м'язові затиски;
6) здатність до спонтанності (непідготовленою) комунікації;
7) вміння ПРОГНОЗУВАТИ можливі педагогічні ситуації, наслідки своїх дій;
8) хороші Вербальне СПРОМОЖНОСТІ: культура, розвиненість мовлення, багатий лексичний запас, правильний відбір мовних засобів;
9) володіння мистецтвом ПЕДАГОГІЧНИХ ПЕРЕЖИВАНЬ, які представляють сплав життєвих, природних переживань педагога і педагогічно доцільних переживань, здатних вплинути на уч-ся в потрібному напрямку;
10) здатність до ПЕДАГОГІЧНОЇ ІМПРОВІЗАЦІЇ, вміння застосовувати всю різноманітність засобів впливу (переконання, навіювання, зараження, застосуванням різних прийомів впливу, "пристосувань" і "прибудов").
Таким чином, особливу роль в наші дні в педагогічному спілкуванні, в тому, приречене воно на невдачі або, навпаки, на успіх, відіграє особистість педагога.
Розміщено на Allbest.ru