Найбільш ефективно ринковий механізм діє в умовах сво-Бодня або досконалої конкуренції, тобто коли ситуація на ринку характеризується безліччю покупців і продавців, однорідністю пропонованого продукту праці, вільним доступом фірм на ринок товарів і послуг, відсутністю контролю над цінами. при досконалої
конкуренції жоден із суб'єктів ринку не в змозі впливати на ринкову ціну, рівноважна величина якої забезпечує соотно-шення між пропозицією і платоспроможним попитом.
На динаміку попиту впливають такі фактори, як (2; 115-118):
♦ споживчі смаки,
♦ доходи споживачів,
♦ ціни на зв'язані товари або послуги,
♦ число споживачів,
♦ споживчі очікування.
На обсяг пропозиції, крім ціни, впливають нецінові детермінанти:
♦ рівень технології та організації виробництва,
♦ ціни на засоби виробництва, сировину, матеріали, робочу силу,
♦ податки і субсидії,
♦ число виробників даного продукту на ринку,
+ ціни на інші товари,
♦ споживчі очікування.
У чистому вигляді досконала (вільна) конкуренція займає в со-тимчасовому ринку не надто велике місце. З іншого боку, і чис-то монопольний ринок - це скоріше теоретична можливість. Наибо-леї реалістичним видається наявність проміжної зони, в якій вагомими факторами обсягу продажів виявляються не знижений-ні ціни, а диференціація властивостей самого продукту і заходи по його реалізації.
Недобросовісна конкуренція, зловживання панівним становищем на ринку в більшості країн забороняється нормами анти-монопольного законодавства щодо захисту конкуренції, з охорони прав споживачів, контролю за монополіями, а також цивільних і уго-ловного кодексами.
Інтересам споживачів і суспільства в цілому в найбільшій мірі відпові-чає конкуренція якості, що припускає суперництво виробляй-телей на основі переваги параметрів якості товарів і послуг, бо-леї ефективних методів реалізації, застосування маркетингу і т.п.
верств населення на інші, що виражаються в таких факторах, як відмінності-ні здатності індивідів, їх прагнення до виграшу, до випередження суперників.
Конкурентно-ринкове господарство-господарських товарне. Поняття товар відповідно до неокласичної теорії означає будь-яку корисну річ, вироблену працею людини як в сфері матеріального, так і в сфері нематеріального виробництва. Товар або послуга мають трудову природу, задовольняють ту чи іншу потребу челове-ка, їх можна продати на ринку благ (товарів і послуг). При цьому послуга може бути надана або річчю, тобто за допомогою товару (матері-альні послуги), або в процесі функціонування самого живого праці.
Другий вид послуг - це послуги, дія яких спрямована Непос-редственно на людину або оточуючі його умови. Послуги цього виду не пов'язані з матеріальними продуктами, їх виробництво невіддільне від споживання. З споживанням збігається і створення подібного роду послуг.
Продукт творчої праці в сфері культури - поняття складне й суперечливе. Тут, на думку К.Маркса, визначення кількості праці, потрібної для отримання певного результату, є настільки ж ворожильні, як і самий результат (20; т.26, ч.1, с.261). Проте, кіносеанс, спектакль, концерт, рукопис і т.п. можна з впевнено-стю назвати товаром, тобто продуктом праці, виробленим для куп-ли - продажу на ринку.
Кінцевий продукт суспільно організованого творчої праці, наприклад, в організаціях виконавського мистецтва постає у вигляді культурної послуги -послуги театру, цирку або концертної організації. При цьому якісні і кількісні характеристики культурних послуг інтегрують як властивості самого художнього продукту, так і параметри умов його споживання. Наприклад, в якості театралів-ної послуги знаходять вираз талант артистів, якість самого спік-Такла як сценічного твору, умови його сприйняття (видимість, чутність, комфорт). Кількість же надаються театральних послуг визначається числом уявлень і місткістю залу для глядачів, де граються вистави.
Що стосується таланту, то без нього немає творчої діяльності вооб-ще. З економічної точки зору талант відносять до виключних, створеним природою, сприятливим умовам для найвищої про-тивність сили праці, завдяки якій створюються твори -Оригінальний, єдині, неповторні культурні блага, стаючи-щіеся національним надбанням. В процесі виробництва духовних цінностей, крім таких специфічних факторів виробництва, як та-Лант, творчі здібності, особиста енергія, енциклопедичність об-разования, новаторство, використовуються:
♦ виробничі кошти культури (музичні інструменти,
кисті, театральні костюми, декорації та ін.),
♦ предмети культури у вигляді придатних для продажу товарів духів
ного виробництва (картини, літературні сценарії, музичні з-
підлеглих, кінофільми і т.п.),
♦ послуги, виконують безпосередньо творчу функцію (ра-
бота театрального актора, концерт естрадного виконавця, діріжерс-
кая діяльність, керівництво професійним хором, педагогічес-
кая діяльність, публічний виступ письменника і т.п.),
відбувається в залежності від ефекту доходу споживачів, приходило-го в матеріальному виробництві.
Платоспроможний попит на послуги організацій та установ куль-тури, освіти, охорони здоров'я, фізкультури і спорту, соціаль-ного забезпечення визначається, по-перше, абсолютною величиною де-ніжних доходів населення і, по-друге, тією часткою, яка залишається у людей після задоволення ними матеріальних потреб насущ-ного характеру.
Загальна величина платоспроможного попиту на товари і послуги соці-ально-культурної сфери може бути виражена у вигляді формули:
So = Sn + Sk (4), де:
Sn - величина сумарного індивідуального попиту,
Sk - сумарний колективний попит.
З урахуванням об'єктивної величини і структури сукупного платежес-пособности попиту має будуватися і пропозиція в сфері культури, на підставі збалансованості величин яких встановлюється одно-
веснаяцена. Особливо це стосується театральних прем'єр, концертів, дру-гих форм виконавського мистецтва.
Ціна функціонально відображає розмір витрат і споживчого еф-фекта, закладених в результаті культурної діяльності (товар або послугу). Крім збалансованості, ціна виконує облікову, що стимулюють рующую і розподільну функції.
Цікаво, що дві третини витрат ленінградських театрів під кінець 80-х років заповнювати доходами, тобто касовим збором. Соотноше-ня доходів і витрат, наприклад, в БДТ дорівнювало 84%, в театрі імені Ленсовета - 100%, а в театрі Комедії - 117% (43; 42).