Фізичне виховання - це педагогічний процес, спрямований на формування спеціальних знань, умінь і навичок, а так само на розвиток різнобічних фізичних здібностей людини.
У фізичному вихованні розрізняють дві специфічні сторони: навчання рухам (руховим діям) і розвиток фізичних якостей.
За допомогою рухової діяльності, організованої за допомогою фізичних вправ і інших засобів фізичного виховання можна в широкому діапазоні змінювати функціональний стан організму, направлено регулювати його і тим самим викликати прогресивні пристосувальні зміни в ньому (вдосконалення регуляторних функцій нервової системи, м'язову гіпертрофію, збільшення функціональних можливостей серцево-судинної і дихальної систем і т.д.). Сукупність їх призводить не тільки до кількісних, а й якісних змін функціональних можливостей організму в цілому. Виховуючи таким шляхом фізичні якості, досягають, за певних умов, істотної зміни ступеня і спрямованості їх розвитку. Це виражається в прогресуванні тих або інших рухових здібностей (силових, швидкісних та ін.), Підвищенні загального рівня працездатності, зміцненні здоров'я і в інших показниках вдосконалення природних властивостей організму, в тому числі і властивостей статури (зрозуміло, в тій мірі, в якій це допускають генетично закріплені особливості конституції людського організму). Розвитку фізичних якостей надається, таким чином, спрямований характер, що і дозволяє говорити про управління їх розвитком. [61]
Завдання загальної фізичної підготовки полягають у тому, щоб забезпечити високий рівень всебічної фізичної підготовленості, підтримувати його протягом багатьох років, сприяти тим самим збереженню міцного здоров'я і творчого довголіття.
Спеціальна фізична підготовка (СФП) - це процес виховання фізичних якостей, що забезпечує переважний розвиток тих рухових здібностей, які необхідні для конкретної спортивної дисципліни (виду спорту) або виду трудової діяльності, при цьому вона орієнтована на граничну ступінь розвитку даних здібностей. У міру зростання спортивної майстерності обсяг коштів ОФП зменшується, а обсяг коштів СФП - збільшується.
Спеціальна фізична підготовка досить різноманітна за своєю спрямованістю, проте, всі її види можна звести до двох основних групах:
- професійно-прикладна фізична підготовка (ППФП).
Спортивна підготовка (тренування) - це доцільне використання знань, засобів і методів, що дозволяють направлено впливати на розвиток спортсмена і забезпечувати необхідний ступінь його готовності до спортивних досягнень. Основними засобами спеціальної фізичної підготовки служать змагальні вправи в даному виді спорту і розробляються на їх основі спеціально - підготовчі вправи.
Фізична підготовленість спортсмена тісно пов'язана з його спортивної спеціалізацією. В одних видах спорту і їх окремих дисциплінах спортивний результат визначається перш за все швидкісно-силовими можливостями, рівнем розвитку анаеробної продуктивності; в інших - аеробного продуктивністю, витривалістю до тривалої роботи; по-третє - швидкісно-силовими і координаційними здібностями; по-четверте - рівномірним розвитком різних фізичних якостей.
Професійно-прикладна фізична підготовка це різновид спеціальної фізичної підготовки, що сформувалась в самостійний напрям фізичного виховання і націлена на психофізичну підготовку людини до продуктивної трудової діяльності. У процесі професійно-прикладного використання фізичної підготовки вирішуються як завдання підвищення працездатності, так і завдання зміцнення здоров'я, профілактики професійних захворювань, попередження травматизму, поліпшення загального і емоційного стану людини. Принципова особливість ППФП полягає в її спрямованості на досягнення в процесі навчання і виховання безпосередньо прикладних результатів для обраної професійної діяльності. Вплив праці на людину викликає в його організмі певні пристосувальні зміни, тобто адаптаційні процеси носять спеціалізований характер. Внаслідок цього потрібно строго адекватний підбір засобів і методів ППФП, щоб її вплив проходило в напрямку природного ходу адаптації організму людини до конкретного виду праці. Тому в якості засобів ППФП треба вибрати ті з них, які дають прямий або найбільший перенесення ефекту вправі. Саме ступенем позитивного перенесення сформованих умінні, навичок і розвинених психічних і фізичних якостей на трудову діяльність визначається в кінцевому рахунку практична ефективність ППФП.
Реалізація загальної та спеціальної фізичної підготовки завжди повинна спиратися на педагогічні основи фізичного виховання, тобто на принципи і методи фізичного виховання.