Про монетарній політиці
Цим багато в чому пояснюється низька ефективність заниження курсу методами грошово-кредитної політики в середині нульових. В умовах квазіфіксірованного валютного курсу Росія стала приваблива для приток короткострокового капіталу. Це збільшило тиск на рубль і зробило економіку дуже чутливою до коливань цін на нафту і зміни ситуації на фінансових ринках. В результаті волатильність рубля зросла і практично зрівнялася з волатильністю валютних курсів в країнах з режимом інфляційного таргетування і вільним валютним курсом. При цьому в країні зберігаються високі інфляційні очікування і, як наслідок, недовіра населення до вітчизняної валюти і доларизація заощаджень. Єдиним виходом з цього становища може бути стійке зниження інфляції до рівня нижче 5% в рік і підтримання її на цьому рівні протягом тривалого часу. Тільки таким чином у населення можуть сформуватися стійкі очікування низької інфляції, високий рівень довіри до рубля і до політики Центрального банку. В сьогоднішніх умовах оптимальним для Росії є режим модифікованого інфляційного таргетування, при якому Центральний банк працює над досягненням мети за рівнем інфляції, поставленої парламентом і урядом, і при цьому має можливість зміни політики для стабілізації сильних коливань валютного курсу.
Про бюджетну політику
Про промислову політику
Протягом останніх шести років уряд проводить політику по створенню великих компаній зі 100-відсотковою участю держави у власності і бюджетному субсидування і кредитування підприємств пріоритетних галузей. Російський кабінет міністрів не став першовідкривачем у застосуванні цих методів. Подібні заходи здійснювали на практиці країни Латинської Америки, в 1950-1970-і роки проводили політику імпортозамінної індустріалізації. Ця політика призвела до значних витрат господарських ресурсів на розвиток обробних виробництв, так і не досягли світових стандартів конкурентоспроможності і тому потребували безперервної державну підтримку, а також до збільшення державних витрат на економічні проекти, спровокував зростання інфляції і накопичення державного боргу. Міжнародний боргова криза початку 1980-х років фактично поставив хрест на політиці імпортозаміщення, в основі якої лежали методи жорсткої промислової політики.
В результаті в останні два десятиліття XX століття на зміну жорсткій прийшла м'яка промислова політика. Міжнародні фінансові організації стали орієнтувати уряди різних країн на створення базових правил гри і конкурентних умов, які сприяють реалізації підприємницької ініціативи та ринкового виявлення галузей-лідерів. На думку експертів Світового банку, створення сприятливого ділового клімату і усунення бюрократичних бар'єрів є необхідними передумовами реалізації потенційних порівняльних переваг тієї чи іншої країни. Держава також має займатися модернізацією транспортної (з метою зниження витрат доступу до ринків збуту продукції), комунальної (для забезпечення життєдіяльності населених пунктів, в яких розміщені господарські об'єкти) і освітньої (накопичення людського капіталу) інфраструктури. Ця обставина стали враховувати уряди розвинених і багатьох країн, що розвиваються при виробленні економічної політики. І Росія тут винятком бути не повинна.