На одній з традиційних українських вечорниць два не в міру енергійних її учасника з піною у рота доводили, що їх геніальні винаходи, які могли б дати країні мільярди доларів чистого прибутку, не розглядаються, і з ними просто не хочуть розмовляти.
Таких прикрих випадків з людьми похилого українськими євреями, які не володіють івритом, не перелічити. Причому, характерно, що "обурені" в усьому звинувачують не себе улюблених, які не спромоглися придбати хоча б елементарні пізнання в державну мову, але виключно влади - місцеві і центральні. Так легше, простіше, звичніше. Вибачте, панове, ви не має права диктувати в єврейській державі умови українського галута! Адже ви приїхали ви сюди не для того, щоб відтворити тут маленьку Україну, але щоб стати справжніми євреями!
Основна маса людей похилого українських репатріантів чомусь вважає, що головна відмінність Ізраїлю від їх колишньої слов'янської батьківщини-мачухи полягає тільки в тому, що тут їм не скажуть образливого слова "жид", а на полицях магазинів завжди буде прірва різноманітних товарів. Але при цьому ігнорується найважливіше і суттєва відмінність: Ізраїль тому-то і є єдиним в світі єврейською державою, що тут панують НЕ галутних мови - українську та їдиш - а іврит! І з цим потрібно рахуватися!
Саме це важлива відмінність і вислизає від надмірно екзальтованих уявлень більшості, що прагне на Землю обітовану по ряду зовсім інших причин, в т.ч. меркантильних. По-перше, Ізраїль, в порівнянні з матінкою - Розвій, така-сяка, а все ж, закордон, і на стандартне західне достаток в товарах і послугах цілком можна розраховувати. По - друге, наші дітки обов'язково стануть ізраїльтянами, які володіють, в т, ч. і мовою країни, а ми вже якось перебудемо!
І перебиваємося, постійно скаржачись, обурюючись, обурюючись і вимагаючи від "добрих дядьків і тіток", що вони, взявши нас за ручку, поведуть і до юристів, і до фахівців. А чи не простіше цим досить освіченим людям, Кіча своїми дипломами і званнями, самим хоч трішки напружитися, щоб не залишатися в Ізраїлі галутних євреями! В іншому країна нам допоможе!
У зв'язку з цим скажемо прямо, масова алія 90-х - це не алія переконаних сіоністів, які прагнуть до єврейського мови, єврейської культури, мистецтва, ментальності, національної гордості, нарешті. Це - бурхливий потік, в якому основна маса репатріантів - асимільовані українські євреї, виховані в чужому середовищі і на чужій культурі і вже не потребують своєї, єврейської. Це - не осуд, це - констатація факту! І ми не маємо права звинувачувати наших одноплемінників в цих сумних реаліях, оскільки всі ми - продукт планомірного, тривалого і жорстокого знищення радянською владою всього єврейського в нас, колишніх радянських громадян єврейської національності. Але усвідомити, що репатріація - це не тільки простягнута до влади рука з вимогою: "Дай, дай, дай.", А й особисті зусилля по входженню в єврейську спільноту!
А ось максимально допомогти нам в цьому - завдання державна! Слід визнати, що держава Ізраїль далеко не все зробило для того, щоб інтегрувати значну масу українських репатріантів, особливо середнього і літнього віку, в ізраїльське суспільство, в основному покладаючись на гасло радянських сатириків: "Порятунок потопаючих - справа рук самих потопаючих!" Її наслідки - безліч покалічених доль, безодня несправджених планів, стійкий антагонізм між репатріантами і місцевими "аборигенами". Як бачимо, економія на горезвісної "прямої абсорбції" в результаті вилилася в величезний морально-психологічний збиток для країни, яка не змогла інтегрувати значну частину репатріантів, відчули себе тут чужими і тому поповнили ряди горезвісного "українського гетто".
У зв'язку з цим вважаємо за доцільне змінити формальний підхід влади до важливої і болючої проблеми посильної інтеграції немолодих російськомовних репатріантів, надавши їй менш декларативний і більш практичний характер. Чому б не поставити завдання посильного оволодіння розмовною івритом в якості пріоритетного і заохочувальною? Наприклад, за здачу мовного мінімуму, який передбачає вміння елементарно спілкуватися на івриті, преміювати невеликий надбавкою до допомоги по старості.
Для цього слід перебудувати навчальні програми ульпанов івриту з урахуванням застосування елементарної розмовної лексики. Слід вести викладання івриту в ульпанах, на радіо і телебаченні виключно на легкому івриті, використовуючи повсякденні мовні моделі. Для кваліфікованої оцінки винаходів і відкриттів репатріантів організувати при Міністерстві абсорбції групу експертів з учених - фахівців у провідних областях ізраїльської економіки. Ну і нам самим не сидіти, склавши руки, з надутими щоками, а сміливіше виходити в Івритомовних середу, слухати радіо - і телепередачі на івриті, не надто засмучуючись, якщо не все виходить.
Вийде! Як то кажуть, терпіння і труд все перетруть!