- Мілагрос, з тобою хоче поговорити Падре мануель.
- прямо зараз?
- да, це терміново.
Дів розлучилася зі своїм нареченим Іво і вийшла до Падре Мануелю. Потім вони разом піднялися сходами в кімнату служниці.
- ну, Падре? - сівши на ліжко весело запитала вона.
- милі, я повинен сказати тобі одну річ. ти все ще хочеш знайти свого батька?
- чому ви мене про це питаєте? - схопилася Мілагрос.
- тому що ти його не знайдеш. ти його вже знайшла.
- я? батька? - не розуміла вона.
- да.
- хто він? Падре, хто? - вимагала дівчина. очі якої почали наливатися сльозами, але з останніх сил вона стримувалася.
- Федеріко ДіКарло.
Дівчина завмерла, кому підкотився до горла. Вона не вимовила ні слова, але її очі були повні сліз. В цей час до кімнати служниці увійшов новіспеченний батько-Федеріко. Він обімлів, побачивши падре і Мілагрос.
- Падре! що ви тут робите. - побачивши погляд Мілагрос він жахнувся. - вона що все знає?
- так я знаю. не хвилюйтеся, Падре поверне вам машину, тому що подарунок був зроблений не від чистого серця. - і розвернувшись милі різко пішла у ванну.
Падре втупився на милі не розуміючи її.
- так що, ви їй не розповіли? - перепитав його Федеріко.
з ванною вилетіла розлючена Мілагрос:
- вам же сказали, що я все знаю! цього замало. забирайтеся, геть.
Сеньйор Федеріко пішов, а бідолашна Мілагрос притулилася до дверей і тихо заплакала.