Важко собі уявити, що в суворих, вкритих льодом, просторах сучасної Арктики колись існував величезний материк з багатою рослинністю і численними тваринами. На цьому материку була розвинена цивілізація, її представники не знали хвороб і смерті, вміли літати, будували палаци, піраміди і обсерваторії.
Вчені про реальність Арктіди
За припущеннями деяких дослідників, в районі Північного полюса в далекій давнині існував материк Арктида. Варто відзначити, що гіпотезу про Арктіди висунув ще в XIX столітті німецький зоогеографія І. Егер. Вчений припустив, що в стародавні часи між Північною Америкою і Євразією існував масив суші, який він запропонував назвати Арктіди. На відміну від легендарної Атлантиди ніяких суперечок про місцезнаходження гіпотетичної Арктіди не виникає; якщо вона і була, то шукати її сліди варто в Північному Льодовитому океані.
На користь реального існування в далекому минулому Арктіди виступали багато відомих учених. Наприклад, радянський океанограф, керівник відділу географії НДІ Арктики і Антарктики Яків Якович Гаккель припускав, що Арктида представляла собою скупчення архіпелагів, а острів Врангеля і Новосибірські острови колись входили в нього. Це припущення вченого було засновано на даних з наукових досліджень в галузі геології, зоогеографії та фітогеографії.
Дані, що свідчать про реальне існування Арктіди, були отримані в середині 30-х років XX століття і радянським ботаніком А. І. Толмачовим. У своєму дослідженні вчений порівнював флору центрального Таймиру з флорою Арктичної Америки. В результаті Толмачов прийшов до висновку, що флора Таймиру відрізняється від флори Чукотки, а ось з рослинністю з протилежної сторони і відрізаного водним простором Канадського Арктичного архіпелагу має велику схожість. Дана обставина вчений пояснював наявністю в минулому в Північному Льодовитому океані суші, яка з'єднувала два континенти.
На думку ряду вчених, існування Арктіди підтверджується і даними, отриманими при дослідженні дна Північного Льодовитого океану. Вдалося виявити явні ознаки занурилися під воду значних масивів суші. Так, на дні проглядаються фрагменти давній береговій лінії, порізані річковими долинами, особливу увагу привертають хребти Ломоносова і Менделєєва, що протягуються від Євразії до Північній Америці. Відповідно до думки академіка А, Трешнікова, приблизно 10000 років тому ці хребти не були підводними, а височіли над поверхнею океану.
Загадковий материк на карті Герарда Меркатора
Отже, з великою часткою вірогідності можна припустити, що Арктида колись реально існувала. Чи був цей материк населеним і чи могла на ньому існувати розвинена цивілізація? Як вважають російські океанографи і палеонтологи, в період з 30 по 15 тисячоліття до н. е. кліматичні умови в Арктиці були сприятливими для життя. Північний Льодовитий океан тоді був теплим, а клімат - м'яким. До речі, після проведених досліджень до подібних висновків дійшли і вчені США і Канади. Про сприятливому кліматі, колись існував на Півночі, свідчать і щорічні міграції перелітних птахів в Арктику, пернатих веде сюди «записана» в генах пам'ять про теплу прабатьківщині.
Раз клімат тривалий період був м'яким, а океан - теплим, Арктида була вельми сприятливим місцем для проживання ряду тварин, птахів і рослин, що підтверджується знахідками дослідників. Наприклад, відомий полярний дослідник барон Едуард фон Толль свого часу виявив у вічній мерзлоті Новосибірських островів добре збережене фруктове дерево висотою 27 метрів. Дерево настільки прекрасно збереглося, що на його гілках було видно зелене листя і плоди. Отже, дерево висотою в 27 метрів; це при тому, що зараз на цих островах росте лише низькоросла верба росточком буквально в лічені сантиметри. Варто згадати і про численні знахідки останків мамонтів, шерстистих носорогів, шаблезубих тигрів і іншого викопного звірини. Виходить, що коли-то в Арктиці життя вирувало і разюче відрізнялася від більш ніж скромного різноманітності її проявів в даний час.
Було б дивним, якби в такому благодатному краї були відсутні люди. Якщо вірити стародавнім міфам і переказами, люди не тільки жили в Арктіди, а й створили на цьому гіпотетичному материку досить розвинену цивілізацію. Представників цієї цивілізації зараз називають гиперборейцами (гіпербореями), а сам материк - Гипербореей.
Розповідь про Гіпербореї зазвичай починають із загадковою карти фламандця Герарда Меркатора, виданої в 1595 році, на якій в районі Північного полюса зображений архіпелаг, що складається з чотирьох величезних островів. Вони відокремлені один від одного повноводними ріками, а навколо них на карті зображено узбережжя Північного Льодовитого океану, на якому цілком вгадуються нині існуючі острови і річки. Ступінь впізнаваності північного узбережжя Євразії і Америки дозволяє ряду дослідників перед- вважати, що все зображене на цій карті колись існувало в дійсності, в тому числі і висока гора в самому центрі Гіпербореї, яку називають Полярної горою Меру. В одній з публікацій стверджується, що в арктичних водах дійсно є дуже висока підводна гора, майже досягає льодового покриву океану.
Меркатор створив свою карту на основі якихось дуже древніх картографічних матеріалів. Крім цієї карти є й інші, не менш загадкові, на одній з таких карт, наприклад, зображена Антарктида без льодового щита. Вважають, що ці карти були створені зниклої високорозвиненою цивілізацією, яка застосовувала при їх складанні матеріали аерофотозйомки. Може, це була цивілізація Гіпербореї, адже в стародавніх міфах йдеться про те, що гіперборейці вміли літати?
Гіперборея і стародавні греки
У своїй «Природній історії» давньоримський вчений Пліній Старший писав про гіперборейців наступне: «За цими (рифейских) горами, по той бік Аквілон, щасливий народ, який називається гиперборейцами, досягає дуже похилого віку і прославлений чудовими легендами. Вірять, що там знаходяться петлі світу і крайні межі звернення світил. Сонце світить там протягом півроку, і це тільки один день, коли сонце не ховається (як про те думали б необізнані) від весняного рівнодення до осіннього, світила там сходять тільки один раз в рік при літнього сонцестояння, а заходять тільки при зимовому. Країна ця знаходиться вся на сонці, з благодатним кліматом і позбавлена будь-якого шкідливого вітру. Будинками для цих жителів є гаї, ліси; культ Богів справляється окремими людьми і всім суспільством; там невідомі розбрати і всякі хвороби. Смерть приходить там тільки від пересичення життям. Не можна сумніватися в існуванні цього народу ».
Існування гіперборейської цивілізації підтверджується не тільки згадками в античних джерелах, виявлені і її матеріальні сліди, але це тема вже для окремої статті.