Наявність в економічній системі валютного ризику робить необхідним розробку і реалізацію заходів щодо його зниження.
Процеси зниження валютного курсу національної грошової одиниці і процеси інфляції корелюють. Країни зі слабкою валютою зазвичай (хоча й не завжди) страждають від інфляції. Інфляція знижує купівельну спо-можності місцевої валюти, а девальвація зменшує еквівалент в іноземних-ної валюті. У зв'язку з цим методи нівелювання інфляційного ризику в через відомою мірою застосовні при хеджуванні валютного ризику.
Аналіз різновидів валютного ризику дозволяє виявити основні ме-тоди хеджування цих ризиків (рис. 9.3):
розробка оперативної стратегії хеджування, спрямованої на Антіріо-Сковен управління балансом (вирівнювання схильних до валютного ризику ак-тивів і зобов'язань) і маніпулювання термінами і методами платежів;
-використання інструментів контрактної стратегії, зокрема, форвард-них валютних контрактів, валютних опціонів і свопів.
Компанії, філія якої знаходиться в країні зі слабкою валютою, для ні-нівелювання валютного ризик доцільно [22]:
-готівкою філій якнайшвидше повертати головної компанії або інвестувати на місці в те, вартість чого зростає, наприклад, в фіксовані-ванні активи;
Оперативна інкасувати рахунки дебіторів, деноміновані в місцевій валюті;
-оттягівать терміни інкасації, коли деномінація здійснюється в більш надійній валюті;
-з борговими зобов'язаннями зворотними способом;
-Здійснювати адекватну складним обставинам політику в об-ласті товарно-матеріальних запасів. Якщо вважається, що запаси знаходяться під ризиком, слід підтримувати їх мінімально можливий рівень. але посколь-
ку вартість запасів зазвичай зростає внаслідок зростання цін, то вони можуть служити захистом від інфляції та коливань валютних курсів. Якщо товарно-матеріальних-ні запаси імпортуються, то перед очікуваним зниженням курсу місцевої ва-люті їх слід накопичувати, так як після зниження цього курсу при неизмен-ної вартості партії товару в іноземній валюті вона підвищиться в місцевій валюті. У разі якщо діє ціновий контроль або гостра конкуренція, то філія може не мати можливості підвищення цін на товарно-матеріальні запаси. Тоді з запасами необхідно працювати так само, як з готівкою і рахун-тами дебіторів;
-в цілях хеджування валютного ризику доцільно здійснювати стратегії-енергію «позик на місцях», особливо в країнах зі слабкою валютою. Проблема при цьому полягає в тому, що процентні ставки по позиках в таких країнах зазвичай настільки високі, що доводиться шукати компроміс між витратами на позику коштів і потенційними збитками через коливань валютного курсу;
-При роботі з іноземними споживачами для фірми завжди безпечніше провести операцію в валюті країни базування. Бажано здійснювати закуп-ки в менш сильною, а продажу - в більш сильній валюті.
Стратегія прискорення платежів; Стратегія затримки платежів; Стратегія місцевих позик; Стратегія закупівель в слабкій,
продажу в сильній валюті; Стратегія здійснення угод
у валюті країни базування
форвардних контрактів; Використання
валютних опціонів; Використання
Мал. 9.3.Стратегіі хеджування валютного ризику
Для зниження валютного ризику можна використовувати хеджування за допомогою на-гою форвардних контрактів, валютних опціонів і свопів.
Форвардний контракт укладається між фірмою і банком на постачання іноземної валюти за встановленим курсом і в строго визна-лені терміни.
Припустимо, що американський виробник продає англійської виробнику товари на 1 000 000 ф. ст. з виплатою впродовж 90 днів. Наліч-ний курс становить 1,9000, а форвардний - 1,8500 дол. / Ф. ст .; через 90 днів фактичний обмінний курс - 1,8700 дол. / ф. ст.
У момент продажу операція зареєстрована в бухгалтерських книгах екс-портеру на суму 1 900 000 дол. В відповідний рахунок дебітора вписана
така ж сума. Однак експортера турбує валютний ризик, тому він мо-же укласти форвардний контракт, який гарантує йому надходження належної суми, конвертованій в долари за курсом 1,8500 дол. / Ф. ст. Отже, він отримає 1 850 000 долл. Заплативши за захист від валютно-го ризику 50000 дол. Фірма може також чекати 90 днів, інкасувати суму цілком і виграти за рахунок більш високого обмінного курсу. Якщо виходити з фактичного (через 90 днів) курсу 1,8700 дол. / Ф. ст. то експортер напів-чит 1870000 дол. що трохи нижче початкової суми в 1900000 дол. але вище, ніж за форвардними контрактами посилання - 1 850 000 долл. У разі ж підвищена-шення курсу долара до 1,8000 дол. / ф. ст. за допомогою укладення форвард-ного контракту експортер виграв би набагато більше.
Валютний опціон більш гнучкий, ніж форвардний контракт, оскільки за-закріплюють за покупцем право, не накладаючи на нього додаткових орга-нізацією, купити або продати іноземну валюту на певну суму за обумовленим курсом протягом встановленого періоду.
Припустимо, що американський експортер вирішив продати товари англійська-ському імпортеру на суму 1 000 000 ф. ст. коли обмінний курс становив 1,9000 дол. / ф. ст. У той же самий час експортер прийшов на Філадельфія-ську фондову біржу і уклав опціонну угоду на продаж їм фун-тов стерлінгів в обмін на долари по курсу 1,9000 дол. / Ф. ст. сплативши опці-онную премію в розмірі 25 000 дол. Після отримання 1 000 000 ф. ст. від імпортування-тера експортер повинен вирішити, реалізовувати йому опціон. Якщо поточний обмінний курс виявиться вище 1,9000 дол. / Ф. ст. експортер відмовиться від оп-ційних, оскільки може виграти більше, конвертіровав фунти стерлінгів в долари за ринковим курсом. Він втратить, правда, 25000 дол .; ця сума грає роль страховки.
Але якщо поточний обмінний курс впаде нижче 1,9000 дол. / Ф. ст. і соста-віт, скажімо, 1,8000 дол. / ф. ст. то експортер реалізує опціонну соглаше-ня і продасть фунти стерлінгів за курсом 1,9000 дол. / ф. ст. На його рахунок по-ступить 1 900 000 дол. За вирахуванням опціонної премії в розмірі 25 000 дол.
Фірми воліють укладати форвардні контракти, коли величина і термін надходження майбутнього потоку готівки відомі. Гнучкість опціонів робить їх привабливими для фірм, коли щодо величини і термінів майбутніх потоків готівки існує значна невизначеність. Хоча опціон може здатися більш дорогим фінансовим інструментом, ніж форвардний контракт, особливо коли валютні ринки дуже нестабільність-ни, в ряді випадків гнучкість опціону може зробити його дуже корисним [22].
У деяких випадках доцільно висновок валютного своп-конт-Ракта. Своп є двостороннє угоду про обмін грошово-ними потоками. Зазвичай відбувається або обмін валютами, або обмін про-процентним ставками за валютними вкладами. При укладанні своп-контракту сторони беруть на себе зобов'язання по його виконанню, що робить його швидше різновидом форвардних або ф'ючерсних контрактів, ніж опціонів. Іс-конання своп-контракту завжди прив'язане до конкретних часових інтер-валів. Наприклад, нехай американська компанія взяла кредит в Німеччині, за яким вона повинна платити відсотки в євро. Інша компанія отримала кредит в США і зобов'язана платити відсотки в американських доларах. якщо
розмір кредитів приблизно однаковий, то компанії можуть обмінятися грошово-ними потоками (укласти валютний своп-контракт) і платити відсотки по кредитах в більш прийнятною валюті, тим самим знижуючи валютний ризик, пов'язаний з коливаннями курсів валют.