• Непокора коня
• "Молода кінь, так. Старий"
• (розмовне) характер, сукупність душевних якостей, упертість
• "молода кінь, так. Старий" (посл.)
• "що ні місто, то. Що не село, то звичай" (посл.)
• Авраам Сергійович (1795-1869), державний діяч, колекціонер, учасник Великої Вітчизняної війни 1812
• химерний характер
• ворон від кінця до початку
• гонор, впертий характер
• крутий характер
• крутий характер жеребця
• лихий і впертий характер
• м. Норов пск. характер, звичай, обик; особливе, особисте властивість людини або тварини, більш в несхвальному значенні; своєрідність, впертість, наполегливість; яка-небудь погана звичка, звичай, властивість, від якого важко відстати, особ. про коня. Староста наш боляче крутий норовом. Норов на норов не доводиться. Що місто, то норов, що село, то звичай. Норов не клітка, що не переставити. Норов НЕ борів, на забій НЕ відгодівлі. Кляченко не без норову. Кінь з норовком: ні одних воріт мимо не проїде, все загортає. добрий молодець, так є норовец. Ця баба з таким нороващем, що її і чорт не переламає. Молода кінь, та норов старий. Який ні будь смиренний, а норовок є. Ще той і не народився, хто б бабин норов дізнався. Вдачею хороший, та норовок негоже. Чи не роками старий, а норовом. Один батько, один і норовец. Чоловік дружину б'є, а вона його під свій норов веде. Дівка хлопця винищила, під свій норов підвела. Норовистий або норовчатий, з норовом; впертий взагалі; з поганими властивостями, впертий в звичках своїх; норовчатий, також мінливий норовом, або вперто химерний. Домагатися, норавлівать кому, поноравлівать, давати потачку, похлебствовать; догоджати, дружити в якій справі; намагатися догодити. Зроду я нікому не норавлівал, а жив по правді. Всяк свого норовить. Всякий Демид собі норовить. Він домагатися, щоб і Бога обдурити. Легко (добре) красти, кому норовлять. Він собі норовить: він норовить захопити все, стереже випадку для цього, має намір і вичікує. Намагаючись собі, по норови і людям. Так і норовить образити ніж. Домагатися будь-що, цілить, мітить. Норовив в ворону, а потрапив в корову. Трофімич норовить в голови. правом суді нікому не норовить, що не норовлять. Він норовить їхати в місто, арх. збирається. Виноровів, ізноровів час, пішов. Ізноровілась кінь зовсім! Ізноровіл камінцем горобчика, потрапив, потрапив. Поноравлівай конячці, не боляче гони. Понорові тут маленько, почекай, сожді. нього НЕ подноровішься, що не пристосуватися, він химерний. Крапку в крапку не пристосувався. Проноровіть кого, прогавити. Уноровіл собаку каменем. На всякогоне сноровіт, що не уноровішь. Норовленье довгих. норовка ж. про. дійств. по глаг. Норовщік м. -щіца ж. -внік, -ница, поноровщік, поблажчік, потакатель. я норовнік твій і слуга, старий
• не дуже який характер
• непокору, впертість, характер з примхами, вивертами
• непокору кобили
• непокору коня
• непокірний характер
• непростий характер
• характер, звичай (старе)
• ослиний характер
• ослиний характер
• дуже впертий характер
• український письменник і перекладач XIX в
• свавільний характер
• поганий характер
• норовливий характер
• такий вже характер