Google приховав від користувачів фотографію невідомої істоти
В надрах Землі знайшли величезні запаси води, які в три рази перевищують обсяг світового океану. Це відкриття може кинути світло на походження води на нашій планеті.
В надрах Землі приховані величезні запаси води. До такого висновку прийшли дослідники, про підсумки роботи яких повідомляє журнал New Scientist. На їхню думку, підземна вода, обсяг якої втричі перевищує обсяг світового океану, прихована в гірській породі Рінгвуд, яка залягає на глибині 700 кілометрів у земній мантії.
"Ці дані підтверджують, що вода на Землі має внутрішнє походження", - говорить доктор Стівен Джейкобс з Північно-Західного університету в штаті Іллінойс, який очолював групу дослідників.
Величезні розміри цього водного резервуару підтверджують гіпотезу про те, що вода на планеті виникла в процесі її формування, а не була принесена кометами. У той же час одне залишається неясним - в повідомленнях інформаційних агентств немає даних про те, яка це вода: прісна або солона? У той же час на Землі вже досить давно спостерігається дефіцит саме прісної води. За різними оцінками, прісна вода сьогодні становить близько трьох відсотків від всього обсягу води на землі. Тільки в Китаї, наприклад, більше 300 міст відчувають дефіцит прісної води.
Більш того, вже звучать попередження, що зіткнутися з гострим дефіцитом води людство може вже через 25 років. До того моменту наявних запасів прісної води на Землі може просто не вистачити для того, щоб прогодувати зростаюче населення планети. Так що знахідка дослідників може виявитися вельми до речі.
Вчені скористалися показаннями двох тисяч сейсмографів, які фіксували акустичні коливання, породжені в ході більш, ніж 500 землетрусів. "Такі акустичні коливання змушують Землю дзвеніти як дзвін протягом декількох днів після підземного поштовху", - говорить доктор Джейкобс. Породи, насичені водою, затримують такі коливання більше, ніж сухі. Джейкобс заздалегідь розрахував, наскільки зміниться швидкість акустичних хвиль при проходженні через породи, що складаються з мінералу Рінгвуд.
Він синтезував цей мінерал в лабораторії і піддав його гігантським тиском і температурою з метою відтворення умов, що існують на глибині 700 км. Спостереження за поширенням сейсмічних хвиль при землетрусах показують, що їх швидкість різко змінюється на межі верхньої і нижньої мантій Землі на глибині 410-660 кілометрів. Вчені припустили, що це відбувається через зміни, які зазнає на великій глибині структура мінералу олівіну, що становить більшу частину верхньої мантії. Цю форму олівіну назвали рінгвудітом. До сих пір ніхто не бачив Рінгвуд, витягнутий з земної мантії, так як глибина, на якій він повинен залягати, занадто велика для видобутку зразків.
І дійсно, сейсмографи підтвердили існування покладів рінгвудіта в перехідній зоні між верхніми і нижніми шарами мантії. На цій глибині температура і тиск сприяють виділенню води з мінералу. "Це зерниста порода, і вода виділяється в просторі між конкрециями, як ніби мінерал потіє", - говорить учений. Канадські геохімік з університету Альберти в Едмонтоні на чолі з Гремом Пирсоном раніше отримали дані, що підтверджують результати американських колег. Пірсон вивчав алмази, винесені на поверхню з вулканічною лавою, і виявив в них ознаки присутності мінералу Рінгвуд. Це стало першим свідченням того, що в земній мантії можуть міститися великі запаси води.
Поки що Джейкобс має дані про те, що Рінгвуд присутній тільки на території США. Зараз він хоче довести, що цей мінерал присутній в мантії всієї планети. "Ми повинні бути вдячні за цей підземний водний резервуар, - каже американський геохімік. - Якби його там не було, він існував би на поверхні Землі, і тоді б над морем височіли б тільки верхівки найвищих гір".