Його зображення відоме нашим співгромадянам за документальними кадрам періоду Другої світової війни, знятих під час Ялтинської, Тегеранської і Потсдамської конференцій. На них серед інших учасників «Великої трійки» звертає на себе увагу повна фігура, обтягнута військовим френчем хакі, негарне, але дуже привабливе обличчя і проникливий погляд. Таким був незвичайний Уїнстон Черчілль, книги про який пишуть і сьогодні, а ще знімають кінофільми, що відкривають малознайомі сторінки його біографії. Деякі моменти залишаються таємницею і сьогодні.
Народження і сім'я
Вихованням рудого і не дуже гарну дитину займалася головним чином няня Еверест. Вплив цієї чудової жінки на майбутнього політика було величезним, а її фотографію він завжди тримав на видному місці у всіх займаних ним кабінетах, очевидно, до кінця життя звіряючи свої дії з закладеними нею моральними орієнтирами. Так висловлював свою вдячність Уїнстон Черчілль, біографія якого свідчить про те, що няня була людиною правильним і мудрим.
Школа, отроцтво
Вундеркіндом маленький Уїнстон не був. Хоча пам'яттю він володів відмінною, але користувався нею лише тоді, коли йому був цікавий досліджуваний предмет. Дикція у хлопчика була так собі, деяких букв він взагалі не вимовляв, але при цьому відрізнявся багатослівність. До точних наук, грецькому і латині він виявляв цілковиту байдужість, а ось рідний англійську мову любив, займався ним з полюванням.
Нащадок аристократичного роду і вчитися повинен був в особливій школі. Такий стало привілейоване навчальний заклад «Аскот», в якій Уїнстон Черчілль провів кілька років. Потім юнака перевели в школу вищого ступеня «Херроу», також славиться давніми традиціями. Батьки вважали, що син зірок з неба не хапав, але так воно і було, і тому визначили йому військову кар'єру. У вищу кавалерійську школу королівської армії «Сендхерст» молода людина змогла вчинити в 1893 році лише з третього разу. Через два роки помер його батько. Для сина зміряй улюбленого і шанованого батька стала великою втратою, незважаючи на певне взаємне нерозуміння. Дитинство скінчилося, юнак перетворився на дорослого чоловіка.
Початок парламентської діяльності
Маючи в активі вищу освіту, військове звання лейтенанта і знатне походження, Уїнстон Черчілль, біографія якого як політика тільки починалася, здобув перемогу на парламентських виборах 1900 року. Незважаючи на те що балотувався він від консервативної партії, симпатія їм виявлялася, скоріше, до її опонентам - лібералам. Таке протиріччя виразилося в тому, що він сам визначив свій статус як «незалежний консерватор», що створювало йому безліч проблем, але і гідності така лінія поведінки теж мала. Конфлікти з однопартійцями створювали певну скандальність, що сприяло більшій популярності в політичних колах. Завдяки тому, що під час його виступів багато парламентаріїв, а часом і сам прем'єр-міністр, демонстративно покидали зал засідань, Уїнстон Черчілль був помічений Ллойдом Джорджем. У 1904 році він покинув ряди консерваторів.
Міністр по колоніях
Красномовство сенатора привертало до нього увагу, і пропозиції про співпрацю з різними виборчими округами не забарилися себе чекати. Ті з них, які були не цікаві Черчиллю, він беззастережно відкидав, зате в 1906 році погодився стати міністром, який відає справами колоній. Значення заморських територій для благополуччя Британської імперії було величезним, і вже тоді проявився патріотизм політика, яка полягала в пріоритетах інтересів держави над іншими міркуваннями. Результати діяльності протягом короткого терміну виявилися дуже значними, а зусилля були помічені і оцінені на вищому рівні, включаючи оточення Едуарда VII і самого монарха.
Політична криза 1908 року закінчився відставкою прем'єра Кемпбелла Баннермана, чиє місце зайняв незабаром Асквит. Він запропонував Черчіллю зайнятися королівським військово-морським флотом, але отримав відмову. Війни найближчим часом не передбачалося, а без неї посаду міністра по ВМФ не обіцяла слави. З приводу іншого поста міністра самоврядування реакція була такою ж, хоча і з іншої причини, просто тема була Черчиллю нецікава. А ось торгівлею він зайнятися побажав, хоча на перший погляд він не обіцяв ніяких політичних дивідендів.
Уїнстон Черчілль довгий час був настільки зайнятий політичними справами, що його приятелі вже почали сумніватися в тому, що він коли-небудь одружиться, але вони помилилися. Незважаючи на більш ніж скромні зовнішні дані і постійну службову завантаженість, він все ж знайшов можливість познайомитися з дуже красивою дівчиною, причарувати її (очевидно, інтелектом і красномовством) і повісті під вінець. Дочка драгунського офіцера-полковника - Клементина Хозье - була чарівна, утворена, розумна, вільно володіла двома іноземними мовами (німецькою та французькою). В корисливих мотивах Вінстона запідозрити не могли навіть власники самих злих язиків: приданого практично не було, за винятком, зрозуміло, особистих якостей нареченої і її знатного ірландсько-шотландського походження.
Міністр внутрішніх справ
У тридцятирічного віці Черчілль став міністром правопорядку, зайнявши один з ключових постів в Імперії. Тепер йому доводилося відповідати за поліцію столиці, мости, дороги, виправні установи, сільське господарство і навіть рибну ловлю. Також в обов'язки міністра внутрішніх справ, за старовинною англійською традицією, входило неодмінну присутність при пологах в королівській родині, проголошення спадкоємців престолу, написання звітів про роботу парламенту, що давало можливість Черчиллю продемонструвати свої літературні таланти на найвищому рівні. Це він робив з превеликим задоволенням.
Напередодні великої війни
перша війна
Повоєнне життя
Події Першої світової загальновідомі: після поразки Німеччини і розпаду Австро-Угорської імперії перед світом, і в першу чергу перед Європою, постала проблема поширення комунізму. Антимарксистська позиція, яку зайняв Уїнстон Черчілль, висловлювання його з цього приводу свідчать про переконаності в необхідності знищення більшовицького режиму вУкаіни. Але економічно країни Заходу, виснажені чотирирічної бійнею, не були готові до масштабної військової інтервенції. В результаті неможливості збройної боротьби з комунізмом лідери демократичної Європи, а потім і всього світу, були змушені визнати Радянську владу. Роль Черчилля на посаді військового міністра до 1921 року стала другорядною. Це, звичайно, його засмутило, але біди були попереду. У тому ж році його спіткали справжні прикрощі: спочатку смерть матері (а вона була ще не старої, всього 67 років), потім дворічної дочки Мерігольд.
Старанність і енергія, а також нова робота допомогли подружжю оговтатися від страшного подвійного горя. Черчілль знову стає міністром по колоніям, але вибори 1922 року закінчуються трагічно: в парламент він не потрапляє. Черчілль приймає рішення трохи відпочити з дружиною у Франції. Здавалося, що кар'єра закінчена.
Знову в парламенті
У першій половині двадцятих років у Черчілля був впливовий політичний ворог - Бонар Лоу, який займав пост прем'єр-міністра. У 1923 році він тяжко захворів і більше вже не одужав. З Болдуином - новим лідером консерваторів - опальний політик зумів налагодити контакт, але перші дві спроби повернення до парламенту виявилися невдалими. З третього разу він все ж знову повернувся в поважне зібрання, перемігши у виборах від округу Еппінг, а заодно отримав крісло міністра фінансів. У 1929 році лейбористи змінили при владі консерваторів, і протягом десятиліття діяльна натура Черчілля не мала можливості для вираження. Йому залишалося стежити за розвитком подій в Німеччині, яка до середини тридцятих все більш явно відроджувалася в економічному і військовому відносинах, стаючи для Британії грізним суперником.
передвоєнні очікування
Мало хто з британських політиків розумів роль авіації в майбутній війні так глибоко, як Уїнстон Черчілль. Фото і кінохроніки, що зафіксували Невіл Чемберлена, який розмахує договором, підписаним в Мюнхені, документально свідчать про благодушності тодішніх європейських миротворців, які йдуть на поступки нацистської Німеччини в другій половині тридцятих.
Тим часом в Британії вже близько двох років діяв секретний урядовий комітет, який займався контролем посилення оборонних можливостей держави. Його членом був Уїнстон Черчилль, висловлювання якого щодо перспектив умиротворення Гітлера відрізнялися песимізмом. Він уже тоді вирізнявся парадоксальністю і нестандартністю мислення, стверджуючи, що, заглядаючи задалеко вперед, люди надходять недалекоглядно. Уїнстон вважав за краще займатися вирішенням насущних і невідкладних питань. Зокрема, багато в чому завдяки зусиллям комітету Королівські ВПС до початку війни отримали літаки-винищувачі «Спитфайр» і «Харрикейн», здатні протистояти «Мессершмітт».
Зірковий час, друга війна з Німеччиною
Під час війни вольові якості проявляються найбільш яскраво. Не став винятком і Вінстон Черчилль. Біографія його в ті роки увійшла в найяскравішу фазу, він прекрасно поєднував красномовство з умінням вирішувати військово-політичні та економічні питання. Лаконічними його промови назвати було важко, але і в деякому його багатослівності британці знаходили те, чого їм так не вистачало: впевненість у перемозі і бадьорість духу. Втім, один з його афоризмів висловлював думку про те, що мовчазність часто є ознакою того, що людині просто нема чого сказати. Ще він сказав якось, що тільки жителі Альбіону можуть радіти тому, що справи кепські. Не було політика в Об'єднаному королівстві, який був користувався такою популярністю, як Уїнстон Черчілль. Цитати з його промов передавали один одному страждають від бомбардувань і поневірянь жителі Лондона і Ковентрі, Ліверпуля та Шеффілда. Багатьох вони змушували посміхнутися. Це був зоряний час прем'єра.
Закінчилася Друга світова війна. Уїнстон Черчілль подав у відставку вже в кінці травня 1945 року, розділивши з консервативною партією її поразки на чергових виборах. Що ж, така сутність західної демократії, для якої ще недавні, але вже колишні заслуги значать мало. Афоризми Вінстона Черчілля, що стосуються цієї форми правління, відрізняються особливим єхидством, що доходить до цинізму. Так, він цілком серйозно стверджував, що демократія тільки тим хороша, що всі інші способи управління країною ще гірше, а щоб розчаруватися в ній, досить просто трохи поговорити зі «середнім виборцем».
Цікавим видається ставлення прем'єра до алкоголю. За його словами, отримав від спиртного він більше, ніж віддав. У літньому віці Черчилль жартував, що якщо в молодості він не пив до обіду, то тепер у нього інше правило: ні в якому разі не приймати алкоголю до сніданку. За спогадами його онука, дід починав день з стаканчика віскі (не така вже маленька порція), але п'яним його не бачив ніхто і ніколи. Зрозуміло, такі звички не заслуговують наслідування, але, як свідчить російська приказка, з пісні слів не викинеш.
Прем'єрське крісло Черчиллю довелося займати двічі. Останній раз він очолив уряд Великобританії в 1951 році в 77-річному віці. Похилі роки позначилися на загальному стані організму, працювати йому ставало все важче. «Сер Вінстон Черчілль» - так з 1953 року, коли молода Єлизавета II - нова королева Англії - нагородила його орденом Підв'язки, належало звертатися до прем'єра. Більшої честі британські закони не передбачають. Він став лицарем, а більш високим суспільне становище вважається лише у монарха.
Прощай, політика!
Вкрита завісою таємниці інформація про те, як йшов з великої політики Уїнстон Черчілль. Коротка біографія, яка вивчалася британськими школярами і студентами, містить відомості про прийняття його відставки без зайвого галасу в 1955 році. Відсторонення від влади відбувалося поступово, протягом майже чотирьох місяців. Повага, повага і такт, проявлені вищим керівництвом Великобританії під час цього процесу, заслуговують окремих слів. Все життя політика було присвячене служінню вітчизні і турботі про її інтересах, що і було відзначено багатьма нагородами (як королівськими, так і зарубіжними).
Великий Черчилль прожив ще десять років. Настала нова епоха, почалася війна в далекому В'єтнамі, молодь сходила з розуму по своїм кумирам, «Роллінг Стоунз» і «Бітлз» підкорювали світ, «діти квітів» - хіпі - проповідували загальну любов, і все це було так не схоже на светско- політичне життя початку століття, коли молодий Вінстон починав свій довгий шлях в політиці.
Помер видатний прем'єр на початку 1965 року. Пишна багатоденна церемонія прощання не поступалася по урочистості королівським похорону. Своє останнє упокоєння Черчілль знайшов поруч з батьками на звичайному міському кладовищі в Бландоне.
