Я задумалася про те, що в кожних нових відносинах я наче в перший раз.Напрімер, починаєш зустрічатися з мужчіной.1-й місяць, 2-й, 3-й, здається що вже не тиждень знайомі. Проходить, наприклад рік, згадуєш, що в перші місяці ви зовсім чужі ще були. А якщо вже 2 роки разом, то перший час пригадується з жахом, що ми взагалі один одному були ніхто, а може у нього паралельно хтось бил.І навіть перший рік згадується так, ніби ви ще не були близькими людьмі.Я напевно пургу написала , стільки мислей.Может мене хтось понял.Просто розстаєшся з людиною через 2-3 роки відносин, який здавався своїм, родним.Потом через час починаєш з ким то зустрічатися і розумієш що ви зовсім зовсім чужі і потрібно багато часу, щоб він теж став родним.Так сумно від етого.как ніби в кожних стосунках ти в перший раз роділась.Страх який то.что думаєте про це?
У мене трохи по іншому - я просто не можу людині ось так відразу відкритися і довіритися і що б звикнути треба не менше місяця, а то і трьох, повністю довіру приходить десь через пів року, для мене це дикі зусилля, людина стає тобі близьким і дорогим. а потім, після розставання, вони просто стають знову чужими і ти сидиш і думаєш - як я взагалі могла. вони все так надходять, як складно знайти "свого".
І кожен раз спочатку. всі ці кола, щоб в результаті отримати кінець.
Так, але я про другом.Все одно є різниця місяць ви зустрічаєтеся, три або два года.Воспомінанія різні і відчуття різні совсем.І кожен раз як ніби все заново починаєш і відкочується далеко назад з кожними новими відносинами
може не ваші люди спочатку. коли людина свій, здається. що 100років його знаєш, хоча зустрічаєтеся всього тиждень.
теми
