XVII століття називають століттям розуму, оскільки тоді цінність раціонального початку стає першорядним. Головні чинники піднесення разума˸ 1) криза Відродження з ᴇᴦο художньо-практичною спрямованістю; 2) рас-рення і зміцнення протестантизму, орієнтованого на цілераціональна діяльність; 3) успіхи природознавства і ᴇᴦο технічного використання, механіка і математика століття перевершили досягнення колишніх епох; 4) підйом товарно-го виробництва, особливо мануфактурного, становлення інду-стріального суспільства, що прискорилося в результаті релігійних війн і революцій XVI-XVII ст. в Нідерландах і Англії.
Філософія XVII в. яка стверджує раціоналізм, є основоположною для класичної філософії Нового ча-мени від Фр.
Філософсько-світоглядний раціоналізм ґрунтується на переконанні в тому, що в світі є встановлена Богом блага закономірність, яку людина, спираючись на свій розум, оснащений науковим методом, здатний розкрити і поставити на службу цілям вдосконалення навколишнього-щей ᴇᴦο дійсності. Раціоналістична онтологія розглядає універсум як впорядковану сукупність стійких, відтворюваних компонентів і зв'язків між ними. Для більшості філософів XVII-XVIII ст. Бог осту-ється Абсолютом, внепріродним Вищим началом. Однак сама ідея Бога змінюється. У філософських колах поширеною-вується деїзм (від лат. Оеш - Бог) двох відов˸ етичний і ме-тафізіческій. Бог розглядається в рамках''естественной релігіі'', або''релігіі разума'', з серйозними відхиленнями від офіційного церковного канону. За вченням етичного деїзму, Бог - Вища істота, гарант справедливості, по-читание якого і виконання морального закону вдосконалення-шенствует особистість і дає надію на порятунок. У метафиз-зації деїзмі Бог виступає в якості розумного організатора Всесвіту. Він, як вправний майстер, сконструював її ме-ханізм за певними принципами і законами і привів ᴇᴦο в рух. Філософи схиляються до механицизму в розумі-нии світу. Проблема універсалій трактується преимуществен-но з позицій концептуалізму, близького до номіналізму. Вме-шательство Бога в земні справи зводиться до мінімуму. Він так-лек від способу люблячого, який страждає, що рятує Христа. Приватне молитовне спілкування з ним неможливо. Людина залишений один на один зі світом. Але він може пізнати цей світ і вдосконалити його. Ідеал людини зближується з образом ученого-натураліста, теоретика і практика, пізнає світ і здатного технічно, раціонально ᴇᴦο вдосконалити за допомогою методично загостреного ра-зума. Поруч з ним ставиться образ підприємця-буржуа˸ індивідуально відповідального, морально суворого, само-самостійності, утвореного, працьовитого, заповзято-го, практичного, чинного целерационально. Раціону-лизм XVII в. міцно з'єднаний з індивідуалізмом. Значну-ність гносеологічного раціоналізму XVII ст. обумовлена тим, що в цей час центр філософських інтересів переміщається з онтологічної проблематики до гносеологічної. ''Зна-ня - сила!'' - повторює Фр.
Читайте також
Внутрішнє становище Росії в кінці ХУ1-ХУ11 ст. Комплекс внутрішніх і зовнішніх проти-воречие потряс Росію на рубежі XVI -XVII ст. У 1584 р помер цар Іван IV Грозний. На престол вступив середній син Грозного - недоумкуватий Федір Іванович (1584 - 1598) 14. м'який по натурі, ні. [Читати далі].
1.Хронологіческіе рамки царювання Петра I: А. 1672-1725 рр .; Б. 1682-1725 рр .; В. 1695-1725 рр .; Г. 1700 - 1721 рр. Хто з правителів Росії останнім коронувався шапкою Мономаха? А. Федір Іоаннович - син Івана Грозного; Б. Іван V Олексійович - брат Петра I; В. Катерина II - Велика. [Читати далі].
1. Текст рукописних книг і документів передається буквами сучасного алфавіту з дотриманням правопису оригіналу. 2. Опускається твердий знак після твердої приголосної в кінці слова і в середині слова, якщо він стоїть між двома приголосними. 3. Букви (п'ять), - десятиричное. [Читати далі].
Ми домовилися, що нас цікавить порівняльно-історичне дослідження як метод побудови метанарратіва. З цієї причини ми не будемо повертатися до історичних праць епохи просвічений-ня, завдання яких була дати повчальні приклади і тому «події і діяння». [Читати далі].
Кінець XVIII - початок XIX в. пройшли під знаком наслідків Великої французької революції і наполеонівських воєн. У цих умовах формуються нові підходи до осмислення завдань наукового історичного знання. Особливістю XIX в. є фор-мування альтернативних. [Читати далі].
Грошова реформа Петра I. Кінець XVII ст. характеризується кризовим станом монетної справи і грошового обігу. Копійка, яка представляла практично єдиний номінал грошової системи, стала до цього часу надзвичайно легкої монетою (останній раз її вага був знижений. [Читати далі].
Грошова реформа 1535 року і її значення. Грошова реформа 1535 р відома в літературі як реформа Олени Глинської, була здійснена урядом в малолітство Івана IV. Основною її метою була уніфікація російської грошової системи, а також ліквідація кризи грошового. [Читати далі].
Характерною рисою в діяльності російського уряду в об-ласті заходів і ваги в XVI-XVII ст. було постійне прагнення до їх уніфікації, що відповідало новим історичним умовам життя єдиної держави. Саме в цей період починає поступово складатися. [Читати далі].
Характерною рисою в діяльності російського уряду в області заходів і ваги в XVI-XVII ст. було постійне прагнення до їх уніфікації, що відповідало новим історичним умовам життя єдиної держави. Саме в цей період починає поступово складатися. [Читати далі].