Що таке Батьківщина?
Це - рідний двір, де ти ганяв м'яч, це - стежка, по якій ти збігав до річки.
А ще - це музика твого дитинства, книги дитинства, а в книгах - картинки і вірші твого дитинства.
Перед Великою Вітчизняною війною я ходив в дитячий сад, де ми вчили вірші:
Жили троє друзів-товариша
У маленькому місті ЕН,
Були три друга-товариша
Взяті фашистами в полон ...
У цих віршах відчувалося передчуття грізних змін в житті Батьківщини, в житті сім'ї, в житті кожного з нас.
Почалася війна, батько пішов на фронт, ми з мамою опинилися в евакуації на Волзі, в селі Крестово-Городище. Книга з віршами Михалкова теж приїхала з нами в ці волзькі краю.
Вечорами, у каганця, я Новомосковскл зі своїми новими друзями:
В одному провулку
В одному з будинків
Жив впертий Фома ...
Моє життя склалося так, що я ніколи не розлучаюся з творчістю Сергія Смелаовіча, ось уже п'ятдесят років я малюю картинки до його книг.
Малюю завжди із задоволенням, тому що його гумор і безмежна фантазія дуже мені близькі і зрозумілі.
Віктор Чижиков, художник,
член редколегії журналу
Самі винні
Побудували собі Заєць і Зайчиха НЕ-великий будиночок в лісі. Все навколо при-брали, розчистили та розмели. Залишилося тільки великий камінь з дороги прибрати.
- Давай піднатужившись і отташім його куди-небудь в сторону! - запропонувала Зайчиха.
- А ну його! - відповів Заєць. - Нехай лежить, де лежав! Кому треба буде, тог його обійде!
І залишився камінь лежати біля ганку.
Біг один раз Заєць додому з огоро-да. Забув, що камінь на дорозі лежить, спіткнувся об нього і розквасив собі ніс.
- Давай приберемо камінь, - запропонувала знову Зайчнха. - Дивись, як ти розбився.
- Полювання було! - відповідав Заєць Стану я з ним возитися!
Іншим разом несла Зайчиха каструлю з гарячими щами. Задивилася на Зай-ца, який за столом сидів, по столу ложкою стукав, і забула про камінь. На-летіла на нього, щі пролила, сама обшпарити. Горе, і тільки!
- Давай, Заєць, приберемо цей клятий камінь! - благала Зайчіха.- Не приведи Боже, хтось із-за нього голо-ву собі зламає.
- Нехай лежить, де лежав! - відповів упертий Заєць.
Запросили якось Заєць і Зайчиха свого старого друга Михайла Івановича Топтигіна на святковий пиріг.
- Прийду, - пообіцяв Михайло Івано-віч.- Пиріг ваш, а вже мед мій буде.
У призначений день вийшли зайці на ганок - дорогого гостя зустрічати. Ві-дять: поспішає Михайло Іванович, велику діжку з медом до грудей обома лапами притискає, під ноги собі не зва-рить.
Замахали Заєць з зайчиха лапками:
Не понял Ведмідь, що йому зайці з ганку кричать, чому лапками ма-блазень, і з усього ходу налетів на камінь. І так він на нього налетів, що Перевера-нулся через голову і всієї своєю тушею влучив прямо в заячий будиночок. Діжку з медом розбив, будиночок розвалив.
Схопився Ведмідь ЕА голову. Плачуть зайці від горя.
А навіщо плакати? Сани винні!
Цілий рік
Зима приходить ненароком,
Вона повинна вже бути за термінами,
А ось, ти диви, - немає її!
І раптом, одного разу, спозаранку,
Глянув в шибку -
І бачиш «скатертину-самобранку» -
Скрізь, навколо, білим-біло ...
Весна приходить поступово:
У полях нечутно тане сніг,
Втеча з крижаного полону
Готують таємно води річок.
Вже ночами не ті морози,
І ось уже летить шпак
У свій будиночок на стовбурі берези ...
Прийшла весна. Зими кінець!
А за Навесні приходить Літо,
За Влітку Осінь в свій черга,
І знову Зима. І знову десь
Весна поспішає в похід.
Справжні друзі
Хлопчик Миша мається -
Як інші, просто, ясно
Він не може говорити,
І просити його марно
Те, що скаже, повторити.
Нелегко йому даються
Всі слова на букву «к»,
Але хлопці не сміються -
Дружба хлопчиків міцна.
- Ти, Мишко, що не втрачайся,
Ти з інших приклад бери,
Мовчки з духом збирайся
І сміливіше говори!
Миша вимовить слово,
А другого не бачити,
Але товариші готові,
Якщо треба, почекати.