Твої очі, як дві зірки.
Посмішка-сонце на світанку.
І рухи грації повні,
Дотику немов південний вітер.
Принцеса серця мого,
Ні не принцеса, ти богиня
Я не скажу зараз всього,
Що для інших, всього лише твоє ім'я.
Ти не відома для мене,
Загадка вабить і лякає.
Я так хочу обійняти тебе,
Але що ти скажеш, бог лише знає.
Сумніву серце розривають,
Душа тремтить і болить.
Що робити мені тепер, не знаю.
До чого прагне. Я розбитий.
Ще вчора була мрія.
Я йшов до неї днями і ночами.
Зараз залишилася ти одна.
І не зломити це століттями.
Напевно я зійшов з розуму!
Я поступаю так безглуздо!
Повинна ти бачити і сама.
Серце стрілою любові зачеплено
а ось послухай що я тобі скажу. ти мене не переконав, звичайно, я вседа залишаюся при своїй думці (це я про те). але і тобі слід його трохи його поміняти. ти - мій друг і я нехочу щоб ти замислювався про те що було. то, що було не повернути. вона пішло, кануло під час, розтануло в пітьмі проведених разом вечорів. його не повернути як би ти не намагався, не хотів і не думав про це. старе треба забувати, щоб до придбання нового, одна особистість, під назвою Совість, не ходила за тобою по п'ятах і не шипіла жорстоко за гордість. в цьому світі просто так не вижити. егоїстом треба бути по натурі, але ось в душі. да ти і так в душі білий і пухнастий. за це я пишаюся таким другом. залишилося трохи потправіть поверхнево. єдині хто тебе не кинуть - це рідні та вірні друзі. ну да не мені, молодшої, тебе вчити.
щиро Ваша
На цей твір написано 2 рецензії. тут відображається остання, інші - в повному списку.