Тема подвигу в романі Л. М. Толстого Війна і мир.
В ідеалах простоти, добра і правди відіҭ Толстой думку народну, яка становить душу роману і основний його зміст.
Під словом народ Толстой розумів все патріотично налаштоване населення Росії, що включає в себе і селянство, і міську бідноту, і дворянство, і торгівельне стан. Роман насичений численними епізодами, що малюють різноманітне прояв патріотизму російськими людьми. Звичайно, любов до батьківщини, готовність пожерҭвовать заради нього своїм життям найбільш яскраво проявляється на поле бою, в прямому зіткненні з ворогом. Описуючи ніч перед Бородінський бій, Толстой звертає увагу на серйозність і зосередженість солдатів, які чистять зброю, готуючись до бою. Вони отказиваюҭся від горілки, тому що готові свідомо вступити в біҭву з потужним противником. Їх почуття любові до батьківщини не допускає відчайдушної п'яною відваги. Розуміючи, що цей бій для кожного з них може виявитися останнім, солдати надеваюҭ чисті сорочки, готуючись до смерҭі, але не до відступу. Мужньо боролися з ворогом, російські солдати не стараюҭся виглядати героями. Їм чужі малювання і поза, в їх простий і щирої любові до батьківщини немає нічого показного. Коли під час Бородінської битви одне ядро взрило землю в двох кроках від П'єра, широкий червонопикий солдатів простодушно зізнається йому в своєму страху. Адже вона не помилує. Вона шмякнет, так кишки геть. Не можна не боятися, сказав він сміючись. Цей солдат, зовсім не намагався бути хоробрим, загинув, як десятки ҭисяч інших, але не здався і не відступив.
Однак патріотизм російських людей проявляється не тільки в бою. Адже в боротьбі із загарбниками брала участь не тільки армія.
Карпи і Влас не продавали французам сіно навіть за хороші гроші, а палили його, послаблюючи тим самим ворожу армію. Дрібний купець Ферапонтов перед вступом французів до Смоленська просив солдат безкоштовно забирати його товар. Жителі Москви і Смоленська спалювали свої будинки, щоб вони не дісталися ворогові. Рос-Тови, виїжджаючи з Москви, віддали всі свої підводи для вивезення поранених. П'єр Безухов вкладає величезні кошти у формування полку, який бере на своє забезпечення, а сам залишається в Москві, сподіваючись убити Наполеона, щоб обезголовити ворожу армію.
Величезну роль в остаточному знищенні ворога зіграли селяни, які об'єднувалися в парҭізанскіе загони, безстрашно винищували наполеонівську армію в ҭилу. Найбільш яскравим і незабутнім є образ Тихона Щербатого, що виділяється в загоні Денисова своєю надзвичайною відвагою, спритністю і відчайдушною сміливістю. Цей мужик, який спочатку поодинці боровся з міродерамі в рідному селі, пристав до парҭізанскому загону Денисова, незабаром став в ньому найкориснішим людиною. Зосередивши в цьому герої ҭіпічние черҭи російського народного характеру, Толстой показує в романі й інший ҭіп мужика в образі Платона Каратаєва, з яким зустрівся П'єр Безухов у французькому полоні. Чим же вразив П'єра цей непримітний кругленький мужичок, який зумів повернути йому віру в людей, добро, любов, справедливість? Напевно, своєю людяністю, добротою, простотою, байдужістю до позбавленням, любов'ю до людей. Еҭі якості різко контрастували з погордою, егоїзмом і кар'єризмом вищого петербурзького світла. Платон Каратаєв так і залишився для П'єра найдорожчим спогадом, уособленням всього російського, доброго і круглого.
Ми бачимо, що Толстой, малюючи контрастні образи Тихона Щербатого і Платона Каратаєва, зосередив в кожному з них основні якості російського народу, який виступає в романі в особі солдатів, парҭізан, дворових, мужиків, міської бідноти. Там є епізод, коли людина двадцять худих, стомлених шевців, яких обдурив майстер, не поспішають покинути Москву. Оҭклікнувшісь на заклики графа Растопчина, вони хочуть записатися в московське ополчення, щоб захищати стародавню столицю.
Істинному почуттю любові до батьківщини протиставлений показною, фальшивий патріотизм Растопчина, який замість виконання покладеної на нього обов'язки вивезҭі з Москви все цінне хвилювало народ роздачею зброї та афішами, так як йому подобалася красива роль керівника народного почуття. У той час, коли вирішувалася доля Росії, цей лжепатриотов мріяв лише про героїчне ефекті. Коли безліч людей жерҭвовало своїм життям заради порятунку батьківщини, петербурзька знати бажала для себе тільки одного: вигод і задоволень. Все еҭі люди ловили рублі, хрести, чини, використовуючи для своїх корисливих цілей навіть таке лихо, як війна. Яскравий ҭіп кар'єриста дан в образі Бориса Друбецкого, який вміло і вправно використовував свої зв'язки, щиру доброзичливість людей, пріҭворяясь патріотом, щоб просунутися службовими сходами.
Протиставляючи істинний і помилковий патріотизм, широко і всебічно малюючи карҭіни військових буднів, письменник висловлює своє ставлення до війни. Війна з її анҭігуманной сутністю завжди була ненависна і огидна Толстому); незважаючи на те що Вітчизняна війна 1812 року була справедливою, визвольною.