Травматична хвороба - сукупність всіх патологічних і пристосувальних змін, що наступають в організмі після травми.
В системі реакцій організму на агресію виділяють дві фази - катаболическую і анаболическую.
У катаболическую фазу за рахунок активації симпатоадреналової і гіпофізарно-кортикоадреналової систем істотно посилюється катаболізм білків, жирів і вуглеводів. Тривалість фази до 3 діб.
У анаболическую фазу нейрогуморальний відповідь організму стихає і починають переважати процеси асиміляції і проліферації. Тривалість фази - 1-2 тижні.
Місцеві тканинні зміни в зоні пошкодження притерпевают наступні фази:
· Розплавленого і видалення некротизованих тканин (до 3-4 діб).
· Проліферація сполучнотканинних елементів з формуванням грануляційної тканини (від 2-3 діб до 2 тижнів).
Класифікація травматичної хвороби (періоди).
1. Гостра реакція на травму, шоковий період (до 2 діб).
2. Період відносної адаптації, ранні прояви (до 14 діб).
3. Пізні прояви (більше 14 діб).
4 Період реабілітації.
По тяжкості перебігу - 3 форми:
Клінічні варіанти травматичної хвороби:
1) пошкодження голови; 2) хребта; 3) грудей; 4) живота; 5) тазу;
Особливості обстеження хворого з травмою.
- Залежать від тяжкості стану хворого, характеру отриманих ушкоджень.
- У більшості випадків потерпілі надходять в гострому періоді, безпосередньо після отримання травми, на тлі больового синдрому, стресу.
- У ряді випадків потерпілі потребують надання екстреної медичної допомоги.
- Важкість стану потерпілого в ряді випадків не дозволяє провести збір анамнезу.
- Неадекватна оцінка пацієнтом свого стану (алкогольне або наркотичне сп'яніння, порушення психічного статусу і т.д.).
1. До встановлення остаточного діагнозу виключення жизнеугрожающих станів: кровотеча, пошкодження внутрішніх органів, травматичний шок (свідомість, пульс, АТ, характер дихальних рухів, наявність паралічів і т.д.);
2. Оцінка стану функцій життєво важливих органів (мозок, серце, органи дихання);
3. Дослідження області пошкодження.
При місцевому огляді звертають увагу на наступні моменти:
- наявність вимушеного положення хворого;
- виявлення зон деформації, набряку, наявність гематом, пошкодження покривних тканин;
- виявлення зон хворобливості тканин при пальпації;
- визначення обсягу рухів (активних і пасивних) і чутливості;
- оцінка периферичного кровообігу (колір кінцівки, наявність пульсації магістральних артерій, температура шкірних покривів);
Основні завдання лікування:
· Збереження життя хворого (при наявності жизнеугрожающих станів: зупинка кровотечі, протишокові заходи і т.д.);
· Збереження і відновлення анатомічної будови, функції пошкодженого органу і працездатності хворого;
· Профілактика ранової інфекції.
Своєчасне надання першої допомоги при будь-якій травмі має вирішальне значення в її межі, а також в термінах і якості проведеного лікування. Найбільш ефективно чотирьох-етапне лікування:
Перший етап - санпост, де виявляється само- і взаємодопомога, тобто перша долікарська допомога потерпілому (пов'язка з антисептиком, тимчасова зупинка кровотечі).
Другий етап - медпункт, бригади швидкої допомоги - транспортна іммобілізація, введення протиправцевої сироватки, антибіотиків, знеболювальних засобів.
Третій етап - травматологічний пункт, поліклініка, де надається кваліфікована лікарська допомога.
Четвертий етап - стаціонар травматологічного відділення, де надається спеціалізована лікарська допомога нейрохірургічне, загальнохірургічне, торакальне.
Окремі види пошкоджень.
Здавлення (compressio) відбувається якщо сила, яка викликала травму, впливає тривалий час. Клінічні прояви легких сдавлений проявляються больовим синдромом і крововиливами.
При тривалому здавленні, що супроводжується порушенням кровообігу тканин утворюються некрози шкіри, підшкірної клітковини і м'язів (пролежні).
Невеликі здавлення викликають тільки місцеві пошкодження і не представляють безпосередньої загрози для життя потерпілого.
Небезпечно здавлення тканин, що супроводжується перегином великих судин (плечовий, підколінної, стегнової артерій) при незручному положенні тіла із закладеними назад рукою або нижньої кінцівки, різко зігнутою в колінному і тазостегновому суглобах, у осіб, що знаходяться в несвідомому стані, алкогольному сп'янінні або інтоксикації (синдром позиційного здавлення). В результаті зазначеного здавлення розвиваються набряк кінцівки, парези і паралічі відповідних нервів, ушкодження нирок і ін.
Закриті пошкодження м'яких тканин. Удари, розтягування, розриви. Клініка, діагностика, ле-чення.
До закритих ушкоджень м'яких тканин відносяться:
- синдром тривалого здавлення
Забоєм (contusio) називається закрите механічне пошкодження м'я-ких тканин і органів без видимого порушення їх анатомічної цілісно-сті.
Удари є найбільш частими ушкодженнями. Вони можуть зустрів тися як самостійно, так і супроводжувати іншим більш тяжким трав-мам (вивихи, переломи, пошкодження внутрішніх органів), бути одним з компонентів політравми.Ушіб зазвичай є наслідком падіння з невеликої висоти або удару, нанесеного тупим предметом, що володіє малою кінетичної енергією.
Тяжкість удару визначається як характером травмуючого предмета (його масою, швидкістю, точкою прикладання і напрямком дії сили), так і видом тканин, на яке довелося вплив (шкіра, підшкірна клітковина, м'язи), а також їх станом (кровонаповнення, скорочення, тонус) .
Найбільш часто ушиби піддаються поверхнево розташовані м'я-кі тканини - шкіра і підшкірна клітковина. Однак можливий і забій внут-ренних органів (забій головного мозку, серця, легенів). Такі травми від-носяться до пошкоджень внутрішніх органів.
Основними клінічними проявами при ударі є біль, при-пухкість, гематома і порушення функції пошкодженого органу.
Біль виникає відразу в момент отримання травми і може бути досить значною, що пов'язано з пошкодженням великого числа больових рецеп-торів. Особливо болючі удари при пошкодженні окістя. У тече-ня декількох годин біль стихає, а її подальше поява зазвичай свя-зано з наростанням гематоми.
Практично відразу після ушкодження стає помітною припухлість, болюча при пальпації, без чітких меж, поступово переходить в незмінені тканини.
Припухлість наростає протягом декількох годин (до кінця першої доби), що пов'язано з розвитком травматичного набряку і запальних змін.
Час прояви гематоми (крововиливи) залежить від її глибини. При ударі шкіри і підшкірної клітковини гематома стає видно прак-тично відразу (імбібіція, просочування шкіри - внутрішньошкірна гематома). При більш глибокому розташуванні гематома може проявитися снаря пані у вигляді синця лише на 2-3-ю добу.
Колір синця змінюється в зв'язку з розпадом гемоглобіну. Свіжий синець червоного кольору, потім його забарвлення стає червоною, а через 3-4 дні він синіє. Через 5-6 днів синці стають зелені-ми, а потім жовтими, після чого поступово зникають. Таким чином за кольором синця можна визначити давність ушкоджень і одночасним-менность їх отримання, що особливо важливо для судово-медичної екс-експертизи.
Порушення функції при ударі відбувається зазвичай не відразу, а в міру наростання гематоми та набряку. При цьому виникають обмеження в активних рухах, що пов'язано з вираженим больовим синдромом. Пасивні дві-вання можуть бути збережені, хоча теж дуже болючі. Це відрізняє удари від переломів і вивихів, при яких порушення обсягу рухів виникає відразу після травми і стосується як активних, так і пасивних рухів.
Перед початком лікування забиття потрібно переконатися у відсутності інших більш важких ушкоджень.
Лікування забитих місць досить просте. Для зменшення розвитку гематоми і травматичного набряку якомога раніше слід місцево застосувати холод і спокій. Для цього до місця по-врежденія прикладають міхур з льодом, який бажано тримати з перервами протягом першої доби. При спортивних травмах з тією ж метою застосовують обприскування шкіри в області пошкодження хлоретілом. При пошкодженні кінцівки її можна помістити під холодну проточили-ву воду і забинтувати мокрим бинтом.
Для зменшення рухів при ударах в області суглобів накладаючи-ють давить (якомога раніше від моменту отримання травми). Для зменшення набряку застосовують піднесене положення кінцівки.
Починаючи з 2-3-х діб для прискорення розсмоктування гематоми і купи-вання набряку застосовують теплові процедури (грілка, ультрафіолетове опромінення, УВЧ-терапія).
У деяких випадках при утворенні великих гематом, особливо гли-бокіх, їх пунктируют, після чого накладають пов'язку, що давить. Пунк-ції в ряді випадків доводиться повторювати. Евакуація подібних гематом необхідна через небезпеку розвитку інфекції (нагноившаяся гематома) або її організації (організовані гематома).
При ударах можлива також значна відшарування підшкірної кліть-чатку, що зазвичай призводить до скупчення серозної рідини і вимагає по-повторних пункцій і накладення давили пов'язок, а іноді і введення скле-розірующіх речовин.